Ринок праці

Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємствами і біржами праці (державними й приватними) з приводу купівлі-продажу робо­чої сили.

Продаж робочої сили здійснюється у сфері обігу. В сучас­них умовах результати цього продажу фіксуються в колектив­них та індивідуальних контрактах, в яких зазначаються обсяги й умови роботи, величина заробітної плати, тривалість опла­чуваних відпусток та інше.

Залежно від співвідношення попиту та пропозиції фор­мується дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки ро­бочої сили.

Об'єктом відносин на цьому ринку є робоча сила - здатність людей до праці, сукупність фізичних та розумових здібностей людини виконувати ту чи іншу роботу. її називають — ресурсом праці.

Суб'єктами цього ринку виступають фірми як працедавці, тобто покупці праці; наймані працівники — продавці своєї праці та посередники (біржі праці, служби зайнятості тощо).

Ринок праці виник і існує тоді, коли робоча сила стає і є товаром.

Таким чином, носієм попиту на ринку праці є фірми (підприємці), в яких є вільні робочі місця, тобто у них є попит на заміщення (заповнення) вакантних місць; носієм пропозиції на ринку праці є ті, хто має лише здатність до праці, а робочого місця не мають (тобто ті, хто здійснює пошук роботи — місця застосування свого ресурсу праця). Я к правило — це безробітні.

Ціною на ринку праці виступає заробітна плата, а точніше, ставка заробітної плати, яка в цілому формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції на цьому ринку. Окрім ринко­вих факторів, значною мірою на заробітну плату впливає відпо­відна політика держави (політика оплати праці) та діяльність професійних спілок.

Ринок праці - особливий, тому що на ньому продається і купується особливий товар — робоча сила, носієм якої є люди­на з її свідомістю, інтелектом, розумом, психологією, мораллю тощо. Окрім того для цього ринку характерні такі ознаки:

—неоднорідність попиту на працівників різних професій, спеціальностей і кваліфікацій;

—стан ринку визначається демографічними, природно-кліматичними, правовими, морально-психологічними та інши­ми чинниками;

—взаємозв'язок місцевих, регіональних, національних та світового ринків праці.

Розрізняють конкурентний та неконкурентний ринки праці. На конкурентному ринку ні продавці (фірми), ні праці­вники (ті, які наймаються) не можуть впливати на ринкову си­туацію в цілому, рівновага ринку не залежить від поведінки окремих фірм чи окремих груп працівників, а визначається за­гальною кон'юнктурою, спільною взаємодією всіх ринкових суб'єктів. Неконкурентні ринки праці - такі, де існує один по­купець робочої сили певної кваліфікації (монопсонія), або коли в стан справ на ринку праці активно втручається держава та профспілки.

Із поняттям ринку праці тісно пов'язані такі поняття, як зайнятість та безробіття.

Під повною зайнятістю розуміють стан на ринку праці, коли обсяг попиту на працю збігається з обсягом пропозиції ресурсу праця. Коли ж пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з'являється надлишок робочої сили, або безробіття. Це, як правило, настає тоді, коли фактична ставка заробітної плати перевищує рівновагову (див. мал. 9.3).

Якщо ставка заробітної плати перевищує рівноважну W₀ ( > W₀), то величина попиту менша за величину пропо­зиції . Різниця між ними і є надлишком робочої сили.