Хірургічне лікування. У 1965 P. P. Harvey запропонував для закриття подібних дефектів ком­біновану методику з корональним переміщенням клаптя

У 1965 p. P. Harvey запропонував для закриття подібних дефектів ком­біновану методику з корональним переміщенням клаптя. Спочатку здійс­нюють оброблення оголеної поверхні кореня. Поряд із дефектом проводять два паралельних розрізи (мал. 437), які по краю ясен з'єднують горизонталь­ним фестончастим розрізом. Відкидають слизово-окісний клапоть і видаля­ють рештки ясен, які залишилися навколо дефекту. Клапоть переміщують коронально на 1 мм вище від емалево-цементного з'єднання, фіксують шва­ми і закривають пародонтальною пов'язкою.

Н.С. Sullivan і J.H. Atkins (1968), P.D. Miller (1982) застосовують для за­криття подібних дефектів вільні трансплантати, які вирізають за формою утвореного ложа із слизової оболонки інших ділянок порожнини рота (для цього використовують переважно слизову оболонку твердого піднебіння, оскільки вона, як і ясна, теж вкрита зроговілим епітелієм). Згодом для за­криття таких дефектів L. Silverstain, D. Callan (1996) запропонували застосо­вувати неклітинні дермальні алоімплантати, перевага яких полягає у відсут­ності рани на піднебінні в місці взяття трансплантату.

Існують певні особливості хірургічного лікування рецесії ясен у ділянці багатокореневих зубів залежно від охоплення патологічним процесом біфур­кації. Зазвичай його оцінюють наступним чином (S.E. Напір et al., 1975; див. мал. 89).

Мал. 437. Коронально зміщений клапоть на ніжці. А — лінії розрізів; Б — слизово-окісний клапоть, відкинутий назовні; В — клапоть, зміщений

коронально і фіксований швами