Сутність фінансового менеджменту, його задачі

Життєздатність підприємницьких одиниць в значній мірі залежить від форм і методів фінансування, управління грошовим обігом, від управління фінансовими ресурсами в цілому. Становлення ринкових відносин в економіці України викликає необхідність адекватного управління фінансовими ресурсами: фондами грошових коштів, капіталом установи.

Одними з основних пріоритетів фінансової політики в Україні є:

- поліпшення управління фінансами, забезпечення раціонального і ефективного використання коштів бюджетів всіх рівнів;

- посилення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємницьких одиниць всіх форм власності;

- більш широке залучення для покриття дефіциту бюджету засобів від розміщення державних цінних паперів;

- рішуче використання прийомів економічного і організаційного характеру до державних установ, що випускають продукцію, яка не користується попитом, використання повною мірою законодавства про банкрутство;

- податкове регулювання діяльності підприємницьких структур.

Реалізація цих пріоритетів може бути забезпечений умілим управлінням фінансами на всіх рівнях.

Фінансовий менеджмент слід розуміти як форму управління фінансово-економічними процесами у межах діяльності суб’єкта господарювання.

В сучасній економічній літературі фінансовий менеджмент визначається як система, функціонування якої спрямовано на досягнення загальної мети управління установою.

З одного боку, фінансовий менеджмент є керованою системою, що має певні особливості і закономірності. У зв'язку з цим фінансовий менеджмент регулюється з боку держави. Це регулювання досягається за допомогою таких інструментів, як податки, заробітна платня, процентні ставки і т.п.

З другого боку, фінансовий менеджмент є управляючою системою. І в цьому значенні він виступає частиною загальної системи управління організацією. За допомогою фінансового менеджменту здійснюється оптимальна організація фінансів.

Проте фінансовий менеджмент не обмежується рамками суб’єкта господарювання, а постійно взаємодіє з державними і місцевими бюджетами, позабюджетними фондами, банками, інвестиційними фондами і іншими фінансово-кредитними інститутами.

З фінансовим менеджментом пов'язані принципово нові форми і методи фінансової роботи, дії спрямовані на ефективність господарювання.

Невід'ємними атрибутами фінансового менеджменту є дійсна самостійність установи, самофінансування відтворювального розвитку, ринкове ціноутворення, наявність ринку товарів, праці, капіталу.

Фінансовий менеджмент спирається на законодавчі і нормативні акти, що формуються в державі.

Щоб розкрити сутність фінансового менеджменту, слід зупинитися на його функціях.

Відзначимо, що функції фінансового менеджменту є загальними і для фінансів підприємств. Разом з тим, функції фінансового менеджменту несуть в своєму змісті управлінський аспект. Доцільно виділити наступні функції фінансового менеджменту: відтворювальна, розподільна, контрольна.

Відтворювальна функція фінансового менеджменту припускає визначення збалансованого співвідношення між динамікою матеріальних і фінансових ресурсів на всіх стадіях розширеного відтворювання капіталу. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту вимагає ефективного управління фінансовими ресурсами, забезпечення прибутковості фінансової установи і оптимізації управління нею, активної інвестиційної політики, створення нормальних умов для розширеного відтворювального розвитку.

Відтворювальна функція менеджменту сприяє зміцненню фінансів установи на довготривалу перспективу.

Розподільна функція фінансового менеджменту полягає у формуванні і використанні грошових фондів, оптимальній структуризації капіталу, розробці і реалізації політики в області формування прибутку, її розподіли в цілях забезпечення розширеного відтворювання.

До речі сказати, розподіл і характер використання прибутку має велике значення для загального фінансового стану в Україні.

Контрольна функція фінансового менеджменту виражається в систематичному контролі за динамікою фінансових показників, станом платіжної і розрахункової дисциплін.

Реалізація цієї функції здійснюється за допомогою системи санкцій і заохочень.

Реалізація контрольної функції фінансів вимагає наявності відповідних нормативів, що визначають розміри фондів грошових коштів і джерел їх формування, а також кошторисів, бізнес-планів.

В основі фінансового менеджменту полягають наступні принципи: системність, плановість, цільова спрямованість, стратегічна орієнтованість.

Фінансовий менеджмент робить істотний вплив на економічне перетворення шляхом забезпечення стабілізації фінансового становища, адаптації до ринкових умов господарювання, стимулювання інвестиційної активності.

Практична реалізація фінансового менеджменту може здійснюватися за трьома напрями:

1.Фінансово-кредитне планування.

2.Оперативна фінансова робота.

3.Контрольно-аналітична робота.

Результатом фінансової роботи за вказаними напрями повинно бути забезпечення вирішення наступних задач:

1.Розробка оптимальних фінансових показників, постійний контроль за їх виконанням.

2.Формування фінансових ресурсів для безперебійного здійснення господарської (фінансової) діяльності, її зростання і вдосконалення.

3.Виконання фінансових зобов'язань перед робітниками і службовцями, фінансово-кредитною системою (бюджетом, банком, постачальниками тощо).

4.Розрахунки найефективнішого використання виробничих фондів і капітальних вкладень.

5.Контроль за збереженням і прискоренням оборотності обігових коштів.

6. Мобілізація внутрішніх резервів.

7. Всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності і розробка рекомендацій ефективності роботи фінансової установи.

Фінансовий менеджмент в фінансовій установі будується на основі поєднання прав власника на економічне використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. При цьому повинні забезпечуватися наступні економічні умови:

1.Рівні правові умови для діяльності установи незалежно від форм власності на майно і організації її роботи.

2.Оперативно-господарська самостійність установи.

3.Матеріальна зацікавленість і відповідальність окремих працівників і колективів в результатах своєї праці.

4.Поєднання внутрішньогосподарського фінансового контролю з державним регулюванням.

Перша умова забезпечення єдиного правового поля діяльності фінансово-кредитної установи незалежно від форм власності на майно і організації роботи підприємства забезпечується і гарантується дією законодавчих і нормативних актів України, що регулюють роздержавлення, приватизацію і формування різноманітних форм власності.

Друга умова оперативно-господарської самостійності не може бути здійснений без самостійності в галузі фінансів. Установа повинна бути забезпечена фінансами, достатніми для здійснення господарської діяльності на розширеній відтворювальній основі.

Майно установи відповідно до законів України, статуту і укладених угод належить йому на правах власності або повного господарського ведення.

Фінансова установа на свій розсуд має право розпоряджатися майном, здійснюючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать статуту.

Третя умова матеріальної зацікавленості і відповідальності реалізується за допомогою фінансів через:

§ форми і системи оплати праці;

§ розподіл доходів і прибутку;

§ освіта і використання фондів економічного стимулювання;

§ створення різних методів забезпечення відповідальності колективів і окремих працівників за результати своєї діяльності, зокрема: штрафи, пені, неустойки, стягувані при порушенні трудової дисципліни;

§ регламентація порядку і умов освіти, використання фондів економічного стимулювання залежно від наслідків невиконання завдань і зобов'язань.

Четверта умова полягає в поєднанні внутрішньогосподарського контролю з державним регулюванням діяльності установ і забезпечується: контролем за дотриманням форм і порядку фінансових відносин з виробниками, постачальниками, державою, іншими банками; вдосконаленням порядку оподаткування; визначенням порядку кредитування, ведення безготівкових розрахунків і платежів.

Дотримання перерахованих умов практичної реалізації фінансового менеджменту на підприємстві служить гарантією високої ефективності господарсько-фінансової діяльності, зміцнення їх фінансового стану і платоспроможності.

Фінансовий менеджмент включає стратегію і тактику управління.

Фінансова стратегія — це система конкретних заходів і дій, що спрямована на забезпечення установ фінансовими ресурсами.

Фінансова стратегія включає широке коло теоретичних і практичних питань, пов'язаних з формуванням фінансів фінансової установи, їх плануванням, аналізом фінансового стану, забезпеченням фінансової стійкості.

Мета фінансової стратегії суб’єкта господарювання — забезпечення його діяльності фінансовими ресурсами, достатніми для його виживання в нових умовах господарювання.

Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нова мета ставить задачу розробки нової стратегії.

Тактика — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір самого оптимального рішення і найбільш прийнятних в даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Задачі фінансового менеджменту наступні:

1.Управління поточним капіталом, що передбачає управління грошовими коштами, портфелем цінних паперів.

2. Вирішення проблеми збільшення капіталу в довгостроковому періоді шляхом:

—визначення джерел і форм фінансування довгострокових вкладень;

—вибору часу використання кожного способу фінансування;

—оцінки впливу кожного способу фінансування на капітал установи

3.Аналіз фінансового стану установи на підставі фінансових звітів і показників.

4.Оцінка потоку грошових коштів, вибір критеріїв ухвалення рішень і оцінка їх ризикованості.

5.Визначення структури капіталу (засобів) і ступеню ризику в роботі фінансової установи виходячи з того, яка частка капіталу переважає — власний або позиковий.

6.Інші задачі (наприклад, оцінка загрози і наслідків банкрутства).

Ухвалення фінансового рішення повинно здійснюватися на підставі:

1)оцінки грошового потоку в цілому і за окремими складовими частинами;

2)обліку ризиків інфляції, часу;

3)всебічного аналізу економічної ситуації і проведених розрахунків.