Результати та їх обговорення

Середній передопераційний бал у пацієнтів з ураженням колінного суглоба був 41 (від 10 до 60), середній післяопераційний бал був 90 (від 40 до 100). Середній обсяг рухів у колінному суглобі був до операції 87, після операції - 105.

Індекс стану кульшового суглоба також значно поліпшився з 48,3 до 92,5.

При післяопераційному обстеженні у 45 хворих встановлено відмінний результат операції, в 11 - добрий. Всі хворі відмічали значне поліпшення загального стану, при імунологічних дослідженнях виявлено зниження кількості циркулюючих імунних комплексів.

Порівняння результатів використання протезів цементного та механічного кріплення показує, що суттєвих розбіжностей в кінцевому результаті немає. Аналізуючи рентгенограми хворих, яким було імплантовано протез з механічним кріпленням стегнового компонента, виявлено добрий контакт між протезом та кісткою, відсутність зон лізису останньої через 2 роки після втручання.

Особливостями втручання у хворих з ревматоїдним поліартритом є необхідність делікатного ставлення до м'яких тканин, особливо шкіри, та кістки у зв'язку 3 остеопорозом. Деформації колінного суглоба- при ревматоїдному поліартриті пов'язані з компресією виростків великої гомілкової кістки, частіше зовнішнього, а це створює необхідність резекції великого шару її проксимального епіметафіза. Тому, плануючи операцію ТЕПКС, необхідно розрахувати необхідний рівень резекції проксимального епіметафіза великої гомілкової кістки та оцінити необхідність пластики дефекту. Важливим моментом при ендопротезуванні колінного суглоба при РА е необхідність точно виставити плато тибіального компонента, оскільки навіть невеликі похибки в 3-4° можуть призвести до значних деформацій осі кінцівки. На відміну від ТЕПКС при остеоартрозі, при ревма-тоїдному артриті обов'язково потрібно виконувати пластику наколінка.

При операціях на кульшовому суглобі слід враховувати, що більшість коксартрозів при РА є протрузійни-ми із значним витонченням, а часто і деформацією дна вертлюгової западини, що робить необхідним кісткову пластику та/або використання спеціальних металевих каркасів. Обробка стегнового компонента та введення ніжки протеза мають бути дуже обережними через ризик повздовжніх переломів витонченого кортикального шару.

Із результатів досліджень, опублікованих за останні роки, стає зрозумілим, що тотальне ендопротезування суглобів дає до 94% успіхів з урахуванням нагляду за пацієнтами протягом більше 10 років після операції. Ми вважаємо, що на цей час показанням для імплантації штучного суглоба є наявність у пацієнта ревматоїдного артриту III стадії. Заміна суглоба призводить до значного поліпшення функції і дозволяє призупинити розвиток хвороби і поліпшити загальний стан хворого. При ураженні двох суглобів в умовах нашого обмеженого технічного забезпечення розпочинати потрібно з більш зміненого, що дозволяє в більшому обсязі поліпшити біомеханічний стан пацієнта після першої операції. На наш погляд, для досягнення доброго результату ТЕПС при ревматоїдному поліартриті необхідна передопераційна підготовка у вигляді курсу консервативного протиревматичного лікування під наглядом ревматолога. Використання систем MG II та Versis "Zimmer" демонструє можливість механічного кріплення протеза на фоні остеопорозу при ревматоїдному поліартриті, ця думка проявляється і в інших роботах. Разом з тим деякі автори говорять про недоцільність використання механічних систем ТЕПС при РА на фоні остеопорозу.