Наукове забезпечення

Наукове забезпечення Програми здійснюється Академією педагогіч­них наук України та її підрозділом - Інститутом проблем виховання у співпраці з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України. Академія педагогічних наук і Міністерство освіти і науки України спільно окреслю­ють напрями фундаментальних досліджень і прикладних проектів, спрямованих на реалізацію Програми, визначають шляхи розв'язання завдань, основними з яких є:

- здійснення послідовного системного аналізу реальної практики ви­ховання дітей та учнівської молоді у різних регіонах, яка враховує їхні етнокультурні особливості;

- розробка прогностичної моделі особистості випускника 12-річної школи;

- визначення теоретичних засад проектування вірогідних стратегій со­ціальної й індивідуальної поведінки людини у ситуації невизначеності;

- створення програми спільної діяльності державних і громадських організацій;

- визначення теоретико-методологічних основ виховання дітей та уч­нівської молоді в сучасних умовах;

- здійснення моніторингу рівня розвитку виховних систем;

- визначення стратегії здійснення соціально-педагогічної експертизи стану виховання особистості в сучасному освітньому просторі;

- створення інноваційного комплексу технологій оптимізації вихов­ного процесу на різних освітніх рівнях;

- створення моделі комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи «Виховання дітей та учнівської молоді в Україні»;

- забезпечення підтримки інноваційної виховної практики навчальних закладів різних типів і форм власності, розробки й реалізації ефективних виховних систем.

Виконавці проектів визначаються на конкурсній основі.

4. Програмно-методичне та інформаційне забезпечення

На виконання Програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні в усіх навчальних закладах створюються і впроваджуються конкретні програми виховання, їх інформаційне і методичне забезпечення.

Основними напрямами цієї роботи є:

- розробка навчально-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, програм виховання у дошкільних, загаль­ноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднаннях;

- створення програмно-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів її соціальної інтеграції;

- підготовка програм підвищення кваліфікації управлінських кадрів та безпосередніх організаторів виховної діяльності у навчальних закладах;

- здійснення експертизи змісту програм виховання особистості, виховного потенціалу підручників і проектів виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів;

- розширення видавничої діяльності щодо випуску інформаційно-методичної літератури з проблем виховання дітей та учнівської молоді;

- проведення конференцій та семінарів з проблем виховання особистості в сучасних умовах;

- формування інформаційно-аналітичного банку даних з усіх аспек­тів виховання дітей та молоді, що включає: інноваційні програми, кон­кретні приклади досвіду реалізації програм виховання; рекомендації щодо взаємодії навчальних закладів з сім'єю, іншими соціальними ін­ститутами; аналіз результатів соціально-педагогічних і психологічних досліджень з проблем виховання.

5. Взаємодія органів управління освітою з неурядовими і гро­мадськими організаціями

Взаємодія органів управління освітою із зацікавленими неурядови­ми і громадськими організаціями з питань виховання дітей та учнівсь­кої молоді здійснюється шляхом:

- розробки комплексних міжвідомчих програм з питань виховання дітей та учнівської молоді;

- підтримки виховних ініціатив неурядових, громадських дитячих і молодіжних організацій з метою спільного проведення конференцій, семі­нарів з різних напрямів виховання;

- створення міжвідомчих комісій як засобу становлення державної системи виховання юних громадян;

- створення регіональних волонтерських центрів виховання дітей та учнівської молоді.

З метою урізноманітнення та інтенсифікації культурного і творчого життя дітей та учнівської молоді, управління освіти державного, регіо­нального та місцевого рівнів, навчальні заклади всіх типів і форм власності налагоджують співробітництво з міжнародними організаціями, які функціонують на території України, зокрема з:

- Дитячим фондом Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ), який сприяє суттєвим змінам в уявленні про виживання і розвиток дітей, спрямовує зусилля на досягнення прогресу і миру, благополуччя дітей, задоволення їхніх інтересів;

- Християнським Дитячим Фондом, діяльність якого сприяє поліп­шенню становища дітей та молоді в Україні шляхом розробки і реалі­зації програм, надання соціальних послуг, навчання спеціалістів та волонтерів соціальної роботи, розвитку міжнародного співробітництва в партнерстві з державними та недержавними структурами;

- іншими недержавними організаціями і фондами, діяльність яких спря­мовується на вирішення завдань виховання дітей та учнівської молоді.

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань виховання;

- консолідація зусиль органів державної влади у вихованні духовно-мораль­ної, життєво компетентної особистості, яка успішно реалізує свої потенційні можливості в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал;

- здійснення управління процесом виховання і контролю за діяльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавс­тва України, відповідних Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України;

- подальша демократизація державного управління процесом виховання;

- підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації педагогіч­них працівників з виховної діяльності;

- модернізація вищої і післядипломної педагогічної освіти з урахуванням сучасних вимог і потреб виховання підростаючої особистості;

- організація системного моніторингу динаміки розвитку змін в організації й оцінці ефективності процесу виховання дітей та учнівської молоді.

На рівні місцевих органів управління освітою:

- піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчальних закладів усіх типів і форм власності;

- організація навчально-методичного забезпечення учасників виховного процесу, вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників, соціальний захист педагогів;

- залучення й координація зусиль різних соціальних інституцій у процес виховання дітей та учнівської молоді;

- створення необхідних умов для виховання дітей та учнівської молоді, розвитку їх здібностей, професійного самовизначення;

- кадрове забезпечення, фінансування і сприяння реалізації державних та регіональних програм виховання дітей та учнівської молоді;

- координація дій педагогічних колективів, сім'ї, громадськості з питань виховання учнів;

- правове, психологічне забезпечення виховного процесу з дітьми-сиротами, дітьми з дисфункційних сімей;

- забезпечення ефективності профілактики девіантної поведінки дітей та учнівської молоді, дитячої безпритульності, правопорушень;

- попередження та подолання тютюнокуріння, вживання наркотичних та психотропних речовин, профілактики ВІЛ/СНІДу;

- сприяння створенню й розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як осередків самореалізації особистості;

- розвиток регіональних та інших систем виховання, які враховують територіальні, соціальні, національні особливості, що спрямовані на духовно-моральний розвиток особистості.

На рівні навчального закладу:

- підвищення професійної компетентності педагогів, пов’язаної із здійсненням процесу виховання;

- активізація творчого потенціалу педагогів у виборі методів, форм, засобів, технологій виховання;

- розширення спектру суб'єктів виховання;

- наукове й організаційно-методичне забезпечення процесу виховання;

- посилення відповідальності суб'єктів виховання за здійснення даного процесу;

- забезпечення єдності навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти;

- посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім'ї і навчального закладу;

- поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, націо­нально-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів, місцевої громади.

Рекомендований перелік питань для самостійного опрацювання в процесі реалізації Програми