Декомпресія шлунка та кішок

Показання: Резекція шлунка, гастректомія, резекція відрізків тонкої та товстої кишок, прояви механічної та динамічної непрохідності. Техніка: Зонд рекомендується вводити в шлунок хворого, який знаходиться в напівсидячому положенні, через один з носових ходів. Діаметр зонду не повинен перевищувати 5-6 мм. Перед введенням його потрібно обробити гліцеріном. При проходженні оливи зонда через ротову частину глотки хворому рекоменчують зробити декілька ковтальних рухів. Надходження зонда у шлунок визначають виходженням з нього шлункового вмісту або повітря.

У тих випадках, коли зонд провести через носові ходи неможливо, його проводять через порожнину рота. Слизову оболонку ротової частини глотки змазують 2% розчином дикаїну, кінець шлункового зонда укладають на корінь язика і хворий робить ковтальний рух.

Заповнення балонів повітрям контролюють за станом заповнення повітрям гумових балончиків, розташованих на повітряновідних каналах. Через зонд, проведений до шлунка аспірують вміст. Шлунок промивають холодною водою до "чистої води".

Можна застосувати ще один спосіб введення зонду Блекмора-Сингстекена. Для цього тонкий шлунковий зонд проводять через нижній носовий хід. При попаданні зонду до трахеї з'являється сильний кашель. Тому зонд потрібно підтягнути, не видаляючи його з носового ходу, змінити положення голови і повторити маніпуляцію.

При необхідності промивання шлунка до зовнішнього краю зонда, за допомогою скляного перехідника /трубка довжиною 2-3 см/, внутрішнім діаметром І см/ приєднують гумову трубку довжиною біля одного метра. На кінець цієї трубки одягають лійку вмістом 0,5 л, бажано скляну, можливо металеву.

Держачи лійку вертикально на рівні колін хворого, наливають до неї промивну рідину (чиста вода, кімнатної темпер., 2,0% розчин натрію гідрокарбонату, слабо-рожевий розчин калію перманганату або розчин кислоти при опіку лугом) і обережно підіймають вище рівня рота. Як тільки рівень рідини у лійці досягне трубки, лійку опускають донизу, тримаючи її, як досі, у вертикальному положенні. При цьому рідина з шлунка за законом сполучних судин надходить зворотно у лійку. Як тільки лійка заповнюється, вміст її виливають і знову заповнюють свіжою рідиною. Процедуру про­довжують до тих пір, поки промивні води не бущть чистими і прозорими. Для цього потрібно 8-Ю літрів рідини.

При опіку стравоходу сильний біль у едохці і стравоході. Для знеболення застосовують наркотики, 2,% рсзчин дшсаіну, 5,0-10 % новокаїну, яким хворий спочатку прополоскує ротову порожнину, а потім ковтає. Промивання шлунка при цьому починають з введення великої кількості теплої води, а потім нейтралізуючих речовин. У випадку опіку лугом

використовують 1% розчин лимонної кислоти, 0,1-0,3% розчин оцтової кислоти (1 частина столового оиру на 10-20 ч. води), 0,1% р-н кислоти хлористоводнево- чи борної. При отруєнні кислотою використовують 2% розчин натрію гідрокарбонату. Крім шлунка, слід промивати і стравохід. Після цього, не виймаючи зонд хворому дають декілька ковтків 5-10% розчину новокаїну, а потім велику кількість однієї з нейтралізуючих речовин. Це можливо при введенні зонда через ніс. Випита рідина обмиває стравохід і, потрапивши до шлунка, вільно відтікає по зонду в миску. Через 15-20 хв. дають пити 5-10% розчин новокаїна і через 5 хв. після цього продовжують промивання нейтралізуючим розчином.

При відсутності зонда або можливості ввести його, можна запропонувати хворому випити протягом 10 хв. 5-7 склянок теплої води або нейтралізуючого розчину і негайно викликати блювоту, подразнюючи корінь язика марлевим тупфером. Проте цей метод слід визнати недостатньо ефективним при багатьох патологічних станах.

Можливі ускладнення. Кровотеча з вирикознорозширених вен стравоходу.

Першу допомогу при даному ускладненні надають гемостатичними речовинами. При інтенсивній кровотечі вводиться зонд Блекмора-Сингстекена.

Після видалення вмісту шлунка, зонд (при одномоментній декомпресії шлунка) виймають. В залежності від мети введення, зонд можна залишити у шлунку на 4-5 днів.

Для декомпресії кишок застосовують зонд Еббота або спарені -дуоденальні зонди, які мають бокові отвори. Декомпресію кишов можна виконати введенням зонду через назогастральний шлях, мікрогастростому і цекостому. Найбільш фізіологічним і малотрав-матичним назогастральний шлях введення зонду. Бажано вводити трубку на довжину всічї тонкої кишки і через неї аспірувати весь вміст. Заінтубованими кишки повинні бути до появи перистальтики. Інтубація кишок виконується під час лапаротомії.

Протипоказання: Важка патологія кровообігу або недостатність легень у стані декомпенсації при яких назогастральну декомпресію проводити не бажано. У таких випадках показана декомпресія за допомогою мікрогастростоми.