Основні види впливу людини на земельні ресурси

1. Зростання масштабів виробництва та його вплив на довкілля.

На початку XXI ст. деякі стійкі й добре відомі тенденції, на­приклад, такі як зростання кількості населення, поступове підви­щення температури на планеті, падіння рівня ґрунтових вод, ско­рочення посівних площ на душу населення, зменшення площ лісів, втрата рослинних та тваринних видів та ін., починають формувати майбутнє цивілізації.

Швидке зростання населення Землі отримало назву демогра­фічного вибуху. Це явище важко спостерігати на прикладі Укра­їни, де кількість населення зменшується, і навіть Західної Європи, де воно зростає дуже повільно, але його добре ілюструють дані демографічної статистики Китаю, країн Африки, Латинської Аме­рики, півдня Азії, де населення зростає величезними темпами.

Демографічний вибух супроводжувався вилученням у приро­ди величезних територій під житлові будинки та установи, авто­мобільні та залізничні дороги, аеропорти, пасовиська та ріллю. Сотнями квадратних кілометрів вирубувались тропічні ліси. Степи та прерії через надмірний випас худоби перетворилися на пустелі.

Водночас із демографічним вибухом відбулася науково-тех­нічна революція. Людина опанувала ядерну енергію, ракетну тех­ніку та вийшла в космос. Виникла реактивна швидкісна авіація, що руйнує озоновий шар атмосфери.

Людина винайшла комп'ю­тер, створила електронну техніку та синтетичні матеріали. У де­сятки разів збільшилася кількість автомашин, що забруднюють відпрацьованими газами атмосферу міст.

У сільському господар­стві, крім добрив, широко застосовуються різні отрути – пести­циди, змивання яких забруднило поверхневі води Світового океа­ну.

Отже, першопричинами екологічних проблем були демогра­фічний вибух та науково-технічна революція.

Демографічний вибух та науково-технічна революція призве­ли до колосального збільшення використання природних ресур­сів.

Тобто два основні наслідки демографічного вибуху та науково-технічної революції такі:

- виснаження природних ресурсів;

- забруднення навколишнього природного середовища.

З часу виникнення технічної цивілізації на Землі вирубано близько 1/3 площі лісів, пустелі різко прискорили свій наступ на зелені зони.

Найбільш дефіцитним ресурсом є прісна вода, потреба в якій постійно зростає. Хоча на перший погляд води на земній кулі бага­то (71% усієї поверхні планети зайняті водою), води, придатної до споживання, тобто прісної, є всього 1,5%. З них майже 75% стано­вить вода, яка знаходиться в льодовиках.

В більшості промислово розвинутих ра­йонів води вже відчутно не вистачає, і дефіцит її з кожним роком зростає. Особливо багато води потребують порівняно молоді галузі промисловості, пов'язані зі штучним синтезом речовин.

2. Головні сучасні проблеми атмосфери та їх вияв в Україні.

Із розвитком промисловості, міст і транспорту з'явилося нове джерело потрапляння речовини в атмосферу – так зване техногенне забруднення, яке за потужністю викидів таке саме, як сучасна вулканічна діяльність.

Атмосферне забруднення – потрапляння у повітря різних газів, частинок рідких або твердих речовин, парів, що перевищує нормальну концентрацію речовин і негативно впливає на організми, погіршує їх життєві умови.

Атмосферне забруднення – це несприятливі зміни стану атмосферного повітря, повністю або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано змінюють розподіл енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери й умови існування живих організмів.

Забруднення повітря позначається і на кліматі планети. На цей рахунок існують три точки зору:

1. Глобальне потепління клімату, яке спостерігається в поточному столітті, обумовлене зростанням концентрації СО₂ в атмосфері, а до середини майбутнього століття станеться катастрофічне потепління клімату, що супроводжується сильним зростанням висоти рівня Світового океану;

2. Забруднення повітря знижує рівень сонячної радіації, підвищує кількість ядер конденсації в хмарах, в результаті поверхня Землі охолоджується, що в свою чергу може викликати нове обледеніння в північних і південних широтах (прихильників цієї точки зору небагато);

3. Згідно з прихильниками третьої точки зору, обидва ці процеси зрівноважаться і клімат Землі істотно не зміниться.

Головні джерела забруднення повітря – підприємства паливно-енергетичного комплексу, обробної промисловості та транспорт.

Більше 80% всіх викидів в атмосферу становлять викиди оксидів вуглецю, двоокису сірки, азоту, вуглеводнів, твердих речовин. З газоподібних забруднюючих речовин в найбільших кількостях викидаються оксиди вуглецю, вуглекислий газ, чадний газ, які утворюються переважно при згорянні палива.

У великих кількостях в атмосферу викидаються і оксиди сірки: сірчистий газ, сірчистий ангідрид, сірковуглець, сірководень та ін. Найбільш численним класом речовин, що забруднюють повітря у містах, є вуглеводні. До числа постійних інгредієнтів газового забруднення атмосфери відносяться також вільний хлор, його сполуки та ін.

Із забрудненням повітря асоціюється і таке специфічне явище, як кислотні дощі.

Вчені продовжують сперечатися про склад так званих парникових газів. Найбільший інтерес у зв'язку з цим викликає вплив концентрації вуглекислого газу (СО₂) на парниковий ефект атмосфери.

3. Екологічні проблеми використання водних ресурсів.

Існуван­ня біосфери і людини зокрема завжди ґрунтувалося на викорис­танні води. Людство постійно збільшувало водоспоживання, під­даючи гідросферу великому різноманіттю впливів. Передусім це стосується таких небезпечних впливів, як забруднення і висна­ження поверхневих і підземних прісних вод.

На будь-яку водойму впливають умови формування поверхневого або підземного вод­ного стоку, різноманітні природні явища, транспорт, промислове і комунальне будівництво, господарська та побутова діяльність лю­дини. Наслідком цих впливів є внесення у водне середовище нових, невластивих йому забруднювачів, що погіршують якість води.

Світові проблеми прісної води. Вода і життя – поняття нероз­дільні. На Землі всього 1,5% гідросфери припадає на прісні води, проте вони постійно відновлюються. Прісні водні ресурси існують завдяки кругообігу води.

Запаси прісної води потенційно великі. Однак у будь-якому районі світу вони можуть виснажуватися через нераціональне во­докористування або забруднення. Кількість таких територій зрос­тає, охоплюючи цілі географічні райони.

Головний же споживач пріс­ної води – сільське господарство: на його потреби іде 70-80% усієї прісної води. Зрошувальне землеробство займає лише 15-17% площі сільськогосподарських угідь, а дає половину всієї продукції, майже 70% посівів бавовнику у світі існує завдяки зрошенню.

Стік рік змінюється залежно від коливань клімату. Втручання людини в природні процеси торкнулося вже й річкового стоку. У сільському господарстві велика частина води не повертається в ріки, а витрачається на випаровування та утворення рослинної маси, тому що при фотосинтезі водень з молекул води переходить в органічні сполуки.

Обмежені і навіть убогі в багатьох країнах запаси прісних вод значно скоротилися через забруднення. Зазвичай забруднюючі речовини розділяють на кілька класів залежно від їхньої приро­ди, хімічної будови й походження.