Розділ IV

ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту.

Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної,
повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах; надання державних
стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку,
встановленому законодавством України.

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і
навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і
комунальних навчальних закладах.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного
віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх
навчальних закладах.

Учні державних професійно-технічних навчальних закладів,
студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з числа
дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування,
перебувають на повному утриманні держави. Порядок повного
державного утримання та забезпечення учнів державних
професійно-технічних навчальних закладів безоплатним харчуванням і
стипендією (565-94-п) встановлюється Кабінетом Міністрів
України.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за
винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не
можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в
загальноосвітніх школах.

Для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребуютьопіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і
науки, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють,
забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних
загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними
програмами, у тому числі і в домашніх умовах.
{ Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV
(2414-15) від 03.02.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

Діти-інваліди та інваліди з дитинства, які перебувають у
реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до
сфери управління центральних органів виконавчої влади, що
забезпечують формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, охорони здоров'я, органів
виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, охорони здоров'я,
місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти
за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з
індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та
інвалідів з дитинства. { Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV
(2414-15) від 03.02.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та
комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів
дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського
піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального
захисту, у тому числі дітям з багатодітних сімей, у складі яких є
п'ятеро і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня
підготовки. { Частина дев'ята статт 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1343-VI (1343-17) від 19.05.2009 }

Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше
дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей
звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах
державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації
за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони
здобувають вперше. { Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 1343-VI
(1343-17) від 19.05.2009 }

Норми навантаження у навчальних програмах та планах
навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та
стану здоров'я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку,
встановленому законодавством, здійснюють центральні органи
виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у
сферах освіти і науки, охорони здоров'я. { Частина одинадцята статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує
підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом
направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних
навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій.

Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової
культури

З метою сприяння соціальному, духовному, моральному
благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава
забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та
історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання
можливості користування бібліотечними фондами, виставковими
залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних
дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти,
діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної
та колективної творчості дітей.

Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних
закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у
сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних
традиціях.

Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності кіно- та
відеофільмів, теле- і радіопередач, виданню друкованих засобів
масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію,
а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей
інформації.

Забороняється пропагування у засобах масової інформації
культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та
інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному
благополуччю дитини.

Стаття 20-1. Особливості перебування дітей у закладах, у яких
провадиться діяльність у сфері розваг, або
закладах громадського харчування

Діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години
можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у
сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в
присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного
представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї
персональну відповідальність.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері
розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними
особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади
з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без
супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері
розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними
особи мають право у період з двадцять другої до шостої години
вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують
досягнення ними 16-річного віку. { Закон доповнено статтею 20-1 згідно із Законом N 243-VII
(243-18) від 16.05.2013 }

Стаття 21. Дитина і праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством
України про працю.

Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу,
становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть
прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню,
за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу
обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної
підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або
уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах
встановленого законодавством робочого часу, зараховується як
робочий час. З А К О Н У К Р А Ї Н И

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 49, ст.259)

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка
забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, грунтується на
поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях
вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду,
сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в
Україні.