Розділ II. Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я

ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її
живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої
організації охорони здоров'я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну
кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах
охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і
здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню
навичок здорового способу життя.

З цією метою держава вживає заходів щодо:

зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом
надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових
продуктів та чистої питної води;

створення безпечних і здорових умов праці;

надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у
допологовий і післяпологовий періоди;

забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і
дітей, інформацією щодо охорони здоров'я і здорового харчування
дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов
проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування
сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я;

пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у
порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7. Право на ім'я та громадянство

Кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та
громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини
визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів
цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни
громадянства визначаються Законом України "Про громадянство
України" (2235-14), іншими нормативно-правовими актами. (Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1410-IV
(1410-15) від 03.02.2004)

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її
фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і
соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність
за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини,
відповідно до законів України.

Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та
отримання інформації

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої
думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної
активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право
включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати,
поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій
формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової
інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо)
чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до
інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних
джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і
психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному
благополуччю.

Діти мають право звертатися до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із
зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами
та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та
скаргами про їх порушення.

З метою реалізації цього права держава сприяє:

поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних
для розвитку дитини;

виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників
шляхом створення пільгових умов для їх видання;

міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення
інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і
міжнародних джерел;

діяльності засобів масової інформації, спрямованій на
задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до
національних меншин.

Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та
отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту
недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї,
навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на
принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і
виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи,
недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи
сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які
їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання
алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових
угруповань та течій, використання її для створення та
розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до
проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор
тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах
дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у
порядку (z0917-09), встановленому законодавством, надає дитині
та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у
запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною,
передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних
уповноважених законом органів для проведення розслідування і
вжиття заходів щодо припинення насильства. { Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV (2353-15) від
18.01.2005, N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та
піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для
сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом
своїх прав, свобод і законних інтересів. { Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3109-III (3109-14) від 07.03.2002, N 2353-IV
(2353-15) від 18.01.2005, N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 }

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину,
що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника
дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод,
жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та
поза її межами (z0099-04) встановлюється законодавством.