Порядок виконання роботи. 1) Способи виявлення та усунення несправностей акумуляторних батарей

1) Способи виявлення та усунення несправностей акумуляторних батарей.

1.1.Несправності акумуляторних батарей. Характерні несправності акумуляторних батарей: зниження рівня електроліту, зниження його щільності, саморозряд, сульфатизація пластин, механічні пошкодження.

1.2.Способи виявлення та усунення несправностей акумуляторних батарей.

Рівень електроліту визначають у кожному елементі батареї рівномірною трубкою. Трубку опускають вертикально через заливний отвір акумулятора до упора в пластини закривши пальцем верхній кінець трубки, виймати її (рис.5.1). Порівнюючи рівень електроліту в трубці з рисками нижнього і верхнього рівня, визначають необхідність добавлення або відсосу зайвого лишнього електроліту.

Рис.5.1. Перевірка рівня електроліту в акумуляторі.

При користуванні звичайною скляною трубкою без рисок виходять з того, що рівень електроліту над пластинами повинен бути 15 мм. Різниця рівня електроліту в елементах допускається не більше 3 мм. При зниженні рівня електроліту із-за випарювання доливають дистильовану воду, при утечке або розпилюванні електроліту – електроліт.

Щільність електроліту визначають ареометром з піпеткою (денсиметром) (рис.5.2 а), який складається зі скляної трубки 1 з гумовою грушею і заборної трубки. В середині останньої встановлений ареометр 2.

Рис.5.2. Перевірка степені зарядженності акумуляторної батареї: а – ареометром; б – навантаженою вилкою.

Для визначення щільності натиснути гумову грушу, пропустити забірну трубку ареометра через отвір у кришці акумулятора і відпускаючи гумову грушу, засмоктати електроліт у такій кількості, щоб ареометр міг вільно плавати в скляній трубці. Цифра на розподілі шкали ареометра на рівні електроліту і буде його щільністю (табл. 5.1).

При визначенні щільності електроліту необхідно враховувати його температуру. Якщо вона буде вище або нижче 15°С, уводять виправлення 0,0007 на кожен градус зміни. При температурі вище 15°С виправлення додається до показання ареометра, нижче - віднімається.

Батарею, що розряджена на 50 % улітку (щільність електроліту понизилася на 0,08) і на 25 % узимку (щільність електроліту понизилася на 0,04), необхідно зарядити.

Напругу на клемах акумуляторної батареї визначають окремо для кожного елементу за допомогою навантажувальної вилки ЛЭ-2 чи ЛЭ-3М. Вістря контактних ніжок вилки щільно притискають до клеми і перемички батареї через 5 с визначають напругу по шкалі вольтметра вилки. При включенні одного з двох навантажувальних опорів вилку можна використовувати для перевірки акумуляторних батарей ємністю 42...65 А-год, при включенні іншого - акумуляторних батарей ємністю 70...800 А-год, при паралельному включенні обох опорів - акумуляторних батарей ємністю 100...135 А-год. Акумуляторні пробники Э107 і Э108 дозволяють перевіряти акумуляторні батареї ємністю до 190 А-год. Напруга на клемах при повній зарядці повинне бути 1,8 В и не падати протягом 5 с. Різниця напруг на клемах окремих елементів не повинна перевищувати 0,2 В. При невиконанні цих умов акумуляторну батарею здають на зарядку або в ремонт.

Таблиця 5.1 Щільність електроліту акумуляторних батарей

Кліматичні райони	Час року	Щільність електроліту при 150С для батареї, кг/м3 (г/см3)
щільність заряженої	на 25%	на 50%
Північні райони, райони з різкоконтинентальним кліматом (температура взимку нижче – 400С)	Зима   Літо	1310 (1,31)   1270 (1,27)	1270 (1,27)   1230 (1,23)	1230 (1,23)   1190 (1,19)
Північні райони (температура взимку до –400С)	на протязі всього року	1290 (1,29)	1250 (1,25)	1210 (1,21)
Центральні райони (температура взимку до –300С)	теж саме	1270 (1,27)	1230 (1,23)	1190 (1,19)
Південні райони (температура взимку до –200С)		1250 (1,25)	1210 (1,21)	1170 (1,17)

Сульфатацію пластин визначають по білому нальоті на пластинах і швидкому розряді акумуляторної батареї.

Механічні ушкодження (тріщини) визначають оглядом. При наявності сульфітованих пластин і тріщин на моноблоці акумуляторну батарею здають на ремонт.

1.3. Перевірка акумуляторних батарей

Акумуляторну батарею й окремі баки акумуляторних батарей, що підлягають перевірці, ретельно очищають від пилу і бруду. Встановлюють акумуляторну батарею на стіл і приєднують наконечники приладу, як показано на рис.5.3.

Шукач 1 повільно пересувається по баку при включеному вимикачі 3. При цьому сигнальна лампа 6 горить. Якщо між електродами розрядника 5 безупинно проскакує іскра, то бак акумуляторної батареї справний.

Коли шукач попадає на токопровідні місця або на тріщини, то іскра проскакує між шукачем і баком.

Акумуляторні батареї, що мають дефекти, підлягають ремонту.

Баки розібраної акумуляторної батареї оглядають з метою виявлення обломів і великих тріщин. Наявність дрібних тріщин і електрична провідність баків акумуляторних батарей виявляють струмом високого напруження або перемінним струмом 110 - 120 В.

Рис.5.3. Схема перевірки складеної акумуляторної батареї: 1 – шукач; 2 – електромагнітний переривач; 3 – вимикач; 4 – катушка запалення; 5 –розрядник; 6– сигнальна лампочка.

Схема перевірки баків акумуляторних батарей на електричну провідність струмом високої напруги показана на рис. 5.4.

Рис.5.4. Схема перевірки бака розібраної акумуляторної батареї струмом високого напруження: 1 – бак акумуляторної батареї; 2 – шукач; 3 – розрядник; 4– вібратор; 5 – переривач; 6 – конденсатор; 7 – вимикач; 8 – акумуляторна батарея для живлення карбюратора.

Перевірку виконують за допомогою електричного вібратора 4, що живиться від акумуляторної батареї 8 або ланцюга постійного струму з напругою 12 В, що має розрядника 3 і шукачі 2, які встановлені один проти іншого з різних сторін випробовуваної стінки бака. Якщо тріщин і струмопровідності немає, то в розряднику буде проскакувати іскра, а при наявності дефектів іскри будуть проскакувати між шукачем і баком.

Перевірку цілісності баків акумуляторних батарей від мережі перемінного струму роблять у наступному порядку. Бак, що перевіряється, (рис.5.5) встановлюють у ванну і заливають розчином електроліту (щільність 1,1—1,15), що не повинна повідомлятися з електролітом ванни. Крайки бака повинні бути сухими. Свинцеві електроди, приєднані через вольтметр до мережі перемінного струму, опускають по обидва боки стінки, що перевіряється, чи перегородки бака. Відхилення стрілки вольтметра вказує на наявність тріщин.

Рис.5.5. Схема перевірки баків акумуляторних батарей перемінним струмом (напруженням 110-120В): а – перевірка зовнішних стінок; б – перевірка внутрішніх стінок.

1.4.Технічне обслуговування акумуляторних батарей. При ТО-1 поверхню акумуляторних батарей очищають від пилу, бруду і слідів електроліту, протираючи її дрантям, змоченим в 10%-ному розчині нашатирного спирту, і потім витирають насухо. Прочищають вентиляційні отвори в пробках. Перевіряють рівень електроліту і доводять його до норми. Зачищають, з'єднують і перевіряють кріплення і надійність контактів вивідних штирів акумуляторної батареї і наконечників проводів, після чого змазують їх солідолом.

При ТО-2 додатково перевіряють щільність електроліту в акумуляторній батареї і ступінь її зарядженості, при необхідності знімають акумуляторну батарею з автомобіля для підзаряду.

При СО коректують щільність електроліту відповідно до майбутнього сезону.

2) Способи виявлення та усунення несправностей генераторів і регуляторів напруги.

2.1.Несправності генератора і регулятора напруги. Характерними несправностями генератора є обрив або коротке замикання в обмотці статора або в обмотці збудження, підгоряння контактних кілець, знос щіток, підшипників генератора, послаблення або поломка натискних пружин щіток.

У контактно-транзисторному регуляторі напруги можуть відбутися окислювання контактів, обрив або коротке замикання обмоток, порушення зазорів між контактами і між якірцем і сердечником, у безконтактному-транзисторному - пробой транзистора, обрив його електродів або пробой стабілізатора.

2.2.Способи виявлення несправностей генератора і регулятора напруги. Для пошуку несправностей пускають двигун, прогрівають його і встановлюють середню частоту обертання колінчастого валу. Один провід контрольної лампи приєднують до плюсової клеми генератора, іншій - до маси. Якщо лампа горить, генератор справний. У противному випадку ушкоджений генератор або регулятор напруги. Якщо при короткочасному з'єднанні клем ВЗ і Ш регулятора напруги лампа горить, несправний регулятор, у протилежному випадку — генератор.

При роботі двигуна із середньою частотою обертання і справних генераторі і регуляторі напруги амперметр в автомобіля ГАЗ-53-12 чи контрольна лампа зарядки акумуляторної батареї (в автомобіля ЗИЛ-431410) показують зарядку. Відсутність таких показань свідчить про несправність одного чи обох приладів. Якщо при з'єднанні клем ВЗ і Ш регулятора напруги показання з'явилися, несправний регулятор напруги, якщо ні, то генератор.

На несправність регулятора напруги також вказує інтенсивне кипіння електроліту при справній акумуляторній батареї.

При частковому розбиранні генератора підгоряння контактних кілець може бути виявлене візуально. Висоту щіток визначають за допомогою штангенциркуля. Вона повинна бути не менш 13 мм, причому щітки повинні вільно переміщатися в щіткотримачі.

2.3.Способи усунення несправностей генератора. Обгорілі контактні кільця зачищають скляним папером зернистістю 80. Закріпивши передню кришку в зборі з ротором у тисках, обертають контактні кільця смужкою скляного папера гладкою стороною назовні. Пригорнувши папір, провертають ротор до одержання чистої поверхні (рис.5.6).

Зношені щітки заміняють новими і притирають їх по контактних кільцях. Для цього смужку скляного папера кладуть гладким боком до кільця, а до шорсткуватого боку притискають щітки. Рухаючи папір, щітки притирають. Ослаблені чи поламані натискні пружини щіток заміняють.

2.4.Технічне обслуговування генератора і регулятора напруги. При ТО-2 поверхні генератора і регулятора напруги очищають від пилу, бруди й олії. Перевіряють кріплення і при необхідності закріплюють генератор на кронштейнах і приводу на генераторі.

Рис.5.6. Зачистка контактних кілець скляним папером.

3) Способи виявлення та усунення несправностей контрольно-вимірювальних приладів і електродвигунів допоміжного обладнання.

3.1.Несправності контрольно-вимірювальних приладів і електродвигунів допоміжного устаткування. У контрольно-вимірювальних приладів можуть відбутися обрив проводів або порушення контактів у місцях їх приєднання, обрив або перегоряння обмоток.

Основними несправностями електродвигуна нагрівника кабіни є обрив або замикання в ланцюги, замикання пластин колектора, заїдання валу в підшипниках. Замикання пластин колектора може відбутися при забрудненні проміжків між ними пилом від зношених щіток.

3.2.Способи виявлення й усунення несправностей контрольно- вимірювальних приладів і електродвигунів допоміжного устаткування.

Механічні ушкодження визначають зовнішнім оглядом. Обірвані проводи з'єднують, по можливості пропаюють і ізолюють. Окислені клеми зачищають, перевіряють кріплення проводів, ослаблені з'єднання підтягують. Несправний електродвигун розбирають, прочищають колектор, заміняють ушкоджену проводку, змазують шайбу самоуставлюваючих втулок. При неможливості усунути несправність - здають у ремонт.

3.3.Технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і електродвигунів допоміжного устаткування. При ТО-1 і ТО-2 перевіряють дію ламп щитка приладів, несправні лампи замінюють. Перевіряють роботу електродвигунів допоміжного обладнання.

4) Способи виявлення та усунення несправностей приладів освітлення і сигналізації.

4.1.Несправності приладів освітлення і сигналізації. Характерні несправності приладів освітлення і сигналізації: обрив проводів, поганий контакт, перегоряння ниток лампи, механічне ушкодження приладів, порушення їхнього регулювання. Несправності фар не дозволяють у темний час доби завчасно знайти небезпеку, а неправильно відрегульовані фари засліплюють водіїв зустрічних транспортних засобів. Несправні габаритні вогні і покажчики повороту заважають правильній оцінці обстановки учасниками руху, що може привести до аварії.

Відмовлення звукового сигналу може бути викликаний обривом проводів або поганим контактом у ланцюзі, обгоранням контактів сигналу, кнопки і реле. Голосність або тон звучання може змінитися при ушкодженні конденсатора (опору) чи зносі обмотки.

4.2. Способи виявлення й усунення несправностей приладів освітлення і сигналізації. Ознакою поганого контакту у ланцюгу є світіння ламп. Окислені клеми зачищають, перевіряють контакт ламп із масою і кріплення проводів. Ослаблені з'єднання підтягують.

Лампи з перегорілою ниткою заміняють. Для заміни лампи фари відвертають - знімають зовнішній ободок, відпускають гвинта, що кріплять внутрішній ободок. Натиснувши долонею на розсіювач; повернувши оптичний елемент у ліву сторону, виймають його з корпусу фари. Контактну колодку з проводами від'єднують від кришки. Натискаючи на кришку і повертаючи проти часової стрілки, знімають її і лампу.

При зміні ламп продувають відбивач не допускаючи влучення усередину пилу. Забруднений рефлектор промивають водою і просушують, але не протирають. Розбитий розсіювач заміняють обережно відігнувши зубці.

Перевірку і регулювання фар виконують у ненавантаженого автомобіля з нормальним тиском повітря в шинах у затемненому приміщенні або у вечірній час. Автомобіль встановлюють на горизонтальну площадку перпендикулярно стіні з нанесеними на неї лініями розмітки (рис.5.7). Спочатку перевіряють правильність приєднання проводів. Якщо при включенні далекого світла світлові плями обох фар будуть знаходитися угорі, а при включенні ближнього — внизу, то провода підключені правильно.

Рис.5.7. Схема розмітки екрану для регулювання світла фар автомобілів: а – ГАЗ-53-12; б – ЗИЛ-431410; в – ЗИЛ-4331.

Зовнішній ободок регульованої фари знімають, а іншу фару, закривають світлонепроникним матеріалом. Регулювання в горизонтальній площині здійснюють бічним гвинтом, а у вертикальній - верхнім. Включивши далеке світло, домагаються збіги центрів світлової плями з крапкою перетинання крайньої вертикальної лінії і лінії а-а центрів світлових плям. Потім також регулюють другу фару. При правильному регулюванні світлові плями обох фар повинні мати вид еліпсів, а їх верхні краї знаходяться на одній висоті. При включенні ближнього світла центри світлових плям повинні знаходитися на лінії б-б. При їхньому змішанні варто перевірити правильність посадки ламп у фарах або замінити лампи.

Справність звукового сигналу визначають по гучності, тону звучання і силі струму, який показує амперметр на щитку приборів. Для сигналу С56-Г вона повинна бути не більше 5 А, а для сигналу С44 - 3 А.

Обірвані провода заміняють або з'єднують і ізолюють стрічкою місця обриву. Місця з'єднань при першій можливості пропаюють. При порушенні контакту підтягують контактні гвинти. Обгорівші контакти зачищають надфілем або шкуркою.

Гучність звучання регулюють гвинтом гучності при повороті гвинта по часовій стрілці гучність збільшується, проти – зменшується. При цьому сила струму повинна бути у вказаних вище межах. Тон звучання регулюють стержнем, відпустивши контргайку за допомогою торцевого ключа: поворотом по часовій стрілці – підвищує тон, проти – знижує. Якщо регулювання не дало позитивного результату, відкривають кришку і зачищають контакти перервача абразивною пластинками. При необхідності заміняють конденсатор (опір) або зношену обмотку.

4.3.Технічне обслуговування приборів освітлення і сигналізації.

При ТО-1 перевіряють дію звукового сигналу, фар, підфарників, бокових повторювачів вказівних поворотів, вказівних поворотів, заднього ліхтаря і стоп – сигналу. При необхідності замінюють несправні лампи. Перевіряють закріплення і при необхідності закріплюють фари, підфарники.

Контрольні запитання:

1.Перерахуйне роботи по правці та обслуговуванню акумуляторних батарей.

2.Як перевіряється рівень електроліту в акумуляторних батареях?

3.Як перевіряється напруга на клемах акумуляторної батареї?

4.Як можна перевірити справність генератора і регулятора напруги?

5.Як перевіряють і регулюють фари?

6.Як перевіряють і регулюють звуковий сигнал?