Політологічний словник

Автаркія (від грецьк. autarkeia – самозадоволення) – політика самоізоляції держави. Частіше за все проявляється в намаганні держави утворити самодостатню економіку.

Біхевіоризм (від латин. behaviour – поведінка) – підхід у політології, який базується на вивченні політичної поведінки.

Геронтократія — перевага у правлячій елі­ті осіб похилого віку; принцип управління, за яким політична влада належить старійшинам.

Деспотія — один із різновидів диктатури, що існу­вала в країнах Стародавнього Сходу — жорстко централізова­на бюрократична монархія з обожню­ванням монарха й чітким підпо­рядкуванням по вертикалі.

Етатизм (фр. еґаґ — держа­ва) — активне втручання дер­жави в економічне, політичне, соціальне й духовне життя сус­пільства.

Клерикалізм – політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя.

Охлократія – домінування в полі­тичному житті суспільства впли­ву юрби.

Плутократія – фор­ма організації влади на правлінні найбагатших людей.

Поліс (гр. – місто-держава) — особлива форма соціаль­но-економічної та політичної організації суспільства в Старо­давній Греції, що спирається на економічний і політичний суве­ренітет громади вільних власни­ків і виробників.

Теократія – форма здій­снення влади, за якою вища дер­жавна влада здійснюється духів­ництвом або главою церкви.

Тиранія – історичний різновид диктатури, що одержала розви­ток у Стародавній Греції; форма здійснення державної влади, за­снована на одноосібному прав­лінні, використанні прямого на­сильства.

Узурпація — насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав, по­вноважень; досягнення влади з порушенням законодавчо вста­новленої процедури.