3 страница. Вероятность успеха в одиночном испытании

Вероятность успеха в одиночном испытании

Количество испытаний в схеме Бернулли

Получаем выборку с параметрами m и p

Ранжируем выборку

Получаем вариационный ряд

Получаем относительные частоты каждой случайной

величины

Вычисляем нормированную величину ζ

[a, b] – интервал

Φ(…) – интеграл вероятностей

Относительная частота попаданий величины ζ в интервал [a, b] стремится к этой разности

Вывод по работе: В ходе выполнения данной лабораторной работы я изучила способы воспроизведения на ЭВМ случайных данных с дискретными законами распределения и определения их статистических характеристик.

- Был изучен более подробно закон распределения Бернулли;

- Проиллюстрировано выполнение теоремы Гливенко-Кантелли;

- Проиллюстрировано выполнение закона больших чисел в форме Хинчина;

- Проиллюстрировано выполнение интегральной теоремы Муавра-Лапласса.

Таблиця 4.1

1. Діод, випрямний блок Загальне позначення

2. Тунельний діод

3. Оборотний діод

4. Стабілітрон а) однобічний б) двобічний

5. Діод Шоттки

Конструктивно діод має НП – кристал, який розміщують в герметичному корпусі. На корпус наносять маркування типу діодів.

Електричні властивості діодів визначаються її статичними ВАХ і параметрами, які наводяться в довідниках.

Контрольні запитання:

1. Чому можна вважати, що напруга прикладена до напівпровідника з p-n переходом діє на самому переході?

2. Пояснити який струм (I _диф або I _др) в p-n переході буде більшим, якщо прикладається U _пр.

3. Пояснити який струм (I _диф або I _др) в p-n переході буде більшим, якщо прикладається U _зв.

4. Навести та пояснити формулу ширини p-n переходу при U _пр.

5. Пояснити аналітичну залежність ширини p-n переходу від U _зв.

6. Поясніть на структурному зображенні p-n переходу фізичні процеси в ньому при U _пр.

7. Поясніть на структурному зображенні p-n переходу фізичні процеси в ньому при U _зв.

8. Поясніть явище екстракції.

9. Поясніть явище інжекції.

10. Покажіть на графіку та поясніть, як змінюється потенціальний бар'єр p-n переходу при U _пр.

11. Накресліть графік та поясніть зміну потенціального бар'єру p-n переходу при U _зв.

12. Обґрунтуйте різницю між прямим та зворотнім струмом p-n переходу.

13. Наведіть та поясніть ВАХ та її графік.

14. Чим відрізняється теоретична ВАХ від ідеальної. Причини їх розбіжності.

15. Відмінності ВАХ p-n переходу германію та силіцію та їх причини.

16. Основні властивості p-n переходу та їх застосування в НП діодах.

X

t ₅ t ₆ t ₇ t ₈ t

0 t ₁ t ₂ t ₃ t ₄

а б

0 U_X

t ₁

t ₂

t ₃

t ₄

t ₅

t ₆

t ₇

t ₈

в

t

Рис. 21.4. Демонстрація принципу отримання зображення синусоїди на екрані ЕТП:

а -зображення на екрані; б -досліджувана напруга; в -напруга горизонтальної розгортки

21.5. Спеціальні ЕПТ

Для реєстрації швидких процесів необхідно підвищити швидкість руху електронів у промені. Цього досягають збільшенням напруги на електроді прискорення. Але при цьому зменшується чутливість трубки. Тому швидкодіючі ЕПТ побудовані так, щоб більшу швидкість електрони отримували би після проходження системи відхилення. Такі трубки звуться трубками з післяприскоренням. Вони мають розрив в шарі аквадагу, і нанесене окреме кільце графіту подають напругу (U _A3) більшу за напругу на 2-му аноді (U _A2), тобто U _A3 >U _A2 (рис. 21.5.). Звичайно може бути декілька таких кілець. У такий спосіб максимальну частоту можна збільшити до 400 Мгц.

U _A2

U _A3

Рис. 21.5. Конструкція швидкодіючої ЕПТ

Іншим методом підвищення швидкості є застосування декількох пластин відхилення променю, на які напругу відхилення подають з фазовим зсувом, пропорційним часу прольоту електронів від одної пари пластин до другої. Такі ЕПТ працюють в діапазоні надвисоких частот.

Застосування знаходять і багатопроменеві трубки, які можуть мати до 5-и променів, а також трубки з запам’ятовуванням.

21.6. Індикаторні ЕПТ

Мають кругову розгортку і радіальне відхилення (рис. 21.6).

Рис. 21.6. Екран індикаторної ЕПТ

В індикаторних ЕПТ напруга сигнала (імпульсу) управляє не відхиленням променю, а його появою. Модулятор знаходиться під напругою запирання і відкривається при наявності сигналу, який подається на нього). З’являється відмітка (пляма) на екрані. Координати плями застосовують для фіксації місця знаходження цілі. Пляма має бути малою, але яскравою.

Для відхилення променів індикаторних ЕПТ застосовують магнітне поле ортогонально розміщених катушок індуктивності (рис. 21.7) з індукцією

B=kIω,

де k =const;

I – струм;

ω – кількість витків.

Добуток I ω є магнітною силою (ампер-витками)

X

Y

Рис. 21.7. Котушки розгортки індикаторних ЕПТ

Чутливість таких ЕПТ буде більшою завдяки більшому відхиленню променю при однакових ампер-витках I ω та напруги на другому аноді U _A2.

,

Фокусування індикаторних ЕПТ здійснюють також котушками індуктивності. Застосування котушок для відхилення та фокусування променю зменшує частотний діапазон, але такі ЕПТ мають меншу довжину.

20.7. Кінескопи та дисплеї

Кінескоп – це ЕПТ, яка перетворює електричні телевізійні сигнали в світлове зображення.

Телевізійне зображення складається з рядків розгортки, на кожний з яких подають імпульс, миттєве значення амплітуди якого змінюється в часі, що змінює яскравість зображення вздовж рядка. Такий імпульс подається на модулятор, який змінює яскравість плями в відповідному рядку телевізійного зображення.

Сукупність рядків формує зображення. Розгортка рядків здійснюється пилкоподібними імпульсами розгортки системи відхилення. Застосовують рядкову розгортку (625 рядків) і кадрову розгортку (50 Гц).

Фокусування променю в кінескопах є електростатичним, а система відхилення є магнітною з кутом відхилення 110⁰. Сучасні кінескопи не потребують фокусування.

Для того, щоб іони не бомбардували екран і не псували його застосовують іонні уловлювачі (магніт на горловині кінескопу), які відхиляють іони, від екрану вбік.

Кінескопи виготовляють розміром 16, 23, 50, 61, 65 см.

Кольорові кінескопи побудовані з врахованням того, що око людини може реагувати на один з трьох кольорів: синій, зелений, червоний. Інші кольори сприймаються як результат суміші трьох основних кольорів. Такий кінескоп має три прожектори з електростатичним фокусуванням (1), промені яких після системи відхилення (2) проходять через маску (3) і попадають на ділянку екрану „зерно” (4), що складається з трьох точок люмінофору: зеленого, синього та червоного кольорів (рис. 21.7). Колір світіння буде визначатися в залежності на яку точку попадає промінь і який потенціал він має.

Рис. 21.7. Конструкція кольорового кінескопу

Відхилення променю здійснюють спільною магнітною системою відхилення (2), крім того є додаткові індивідуальні системи відхилення, які забезпечують динамічне зведеня променів в одну точку по всій площині екрана.

Дисплей (від англ. display - показувати) є елекронно-променевою трубкою з електронним блоком управління. Блок управління перетворює цифрові коди від системного блоку персонального комп’ютера (ПК) в зображення символів та лінії на екрані.

У дисплеї (як і у кінескопі) електронний промінь переміщується по екрану зліва на право. Яскравість свічення екрана визначається енергією електронного променю.

Під час зворотного руху (справа наліво) яскравість електронного променя зменшується і він не висвітлюється на екрані. Далі промінь знову рухається зліва направо в наступному рядку, тощо. Повна розгортка растру здійснюється 50 разів в секунду. Кожний рядок розгортки утворюється сотнями дискретних точок, які називають елементами зображення або пікселами (піксел – від picture element) (рис. 21.8, а).

Але такий спосіб розгортки потребує великих витрат машинних ресурсів. Більш сучасним способом розгортки є довільна або векторна розгортка променю по екрану (рис. 21.8, б). Вона забезпечує векторне представлення зображення в виді ліній. Сучасні дисплеї дозволяють висвітлювати як

Рис. 21.8. Способи побудови зображення на екрані:

а – растровий; б - векторний

алфавітно-цифрову (25 рядків по 80 знаків у кожному), так і графічну інформацію з високою роздільною здатністю (640 х 200 елементів зображення).

Дисплеї забезпечують:

- можливість редагування тексту на екрані (вставляння або вилучення будь-якого рядка, символів рядку);

- виділення окремих символів або ділянки тексту шляхом зміни інтенсивності їх свічення, миготіння цих символів;

- виділення на екрані різних областей (вікон), розміщувати в них різні тексти (креслення), утворення нового тексту із декількох старих;

- зберігати в пам’яті ті чи інші області екрану з подальшим їх відтворенням;

- вводити зображення графічних об’єктів (ліній, прямокутників. еліпсів, та інших фігур), суміщення фрагментів иексту та графіків, тощо.

Рідиннокристалічні монітори

Рідиннокристалічний монітор формує зображення в шарі рідинних кристалів. Ці кристали знаходяться в рідинному стані, але мають властивості кристалічних речовин. Під впливом електричного поля молекули рідинних кристалів, що мають видовжену форму, змінюють свою орієнтацію, а тому змінюється і проходження променю через них.

Конструктивно плазмовий монітор складається із двох плоских скляних пластин, між якими розміщено тонкий шар рідинних кристалів з двома системами взаємоперпендикулярних електродів, на перетині яких утворюють комірки (пікселі), що формують зображення (рис. 21.9).

Рис. 21.9. Конструкція радиннокристалічного монітору:

1 – скло; 2 – діелектрик, 3 – горизонтальні та вертикальні шини;

4 – рідиннокристалічний шар; 5 – джерело світла

У кольорових моніторах застосовують властивість рідинних кристалів змінювати кут повороту площини поляризації випромінювання в залежності від довжини хвилі світла. Світло при різній довжині хвилі в рідиннокристалічному шарі може відбиватися або поглинатися, що створює відповідний колір свічення на різних ділянках екрану монітора.

Для збільшення швидкості появи зображення та його яскравості в кожному елементі матриці розміщують плівкові транзистори.

Плазмові монітори

Робота плазмових моніторів заснована на електричному розряді у плазмі.

Конструкція плазмових моніторів схожа на конструкцію рідиннокристалічних. Вони мають також матрицю електродів, але між скляними пластинами розміщено не рідинні кристали, а інертний газ. Під дією напруги, яку прикладають до електродів, на їх перетині виникає електричний розряд, який випромінює світло у ультрафіолетовому діапазоні і спричиняє світіння люмінофору в місцях перетину шин-електродів, що формує піксел. Кожен піксел має три комірки з червоним, зеленим та синім люмінофорами. Кольор кожного елемента (пікселя) визначається інтенсивністю розряду. Плазмові монітори мають великі розміри екрана – 70¢¢ та більше і велику яскравість В = 700 кд/м².

Контрольні запитання.

1. Призначення електронно променевих трубок.

2. Будова ЕПТ та призначення її елементів.

3. Основні параметри ЕПТ.

4. Системи відхилення променю в ЕПТ та фокусування.

5. Індикаторні ЕПТ.

6. Побудова та принцип роботи кольорових кінескопів.

План

1. Солнечная система

2.Общие сведения о Солнце

3. Магнитные явления на солнце

4. Солнечная активность, ее циклы. Число Вольфа. Коэффициент INTER SOL

5. Солнечная постоянная и ее измерение

6. магнитная буря

7.Вывод

ü Литература

Б. А. Воронцов-Вельяминов, «Очерки о Вселенной» М 1976

Т. А. Агекян, «Звезды, галактики, метагалактика» М 1981

Б. М. Яворский, Ю. А. Селезнева, Справочное руководство по физике М 1989

Т. Редже, «Этюды о вселенной» М 1985

В. Г. Горбацкий, Космические взрывы. М 1979

П. И. Бакулин, Э. В. Кононович, В. И. Мороз, «Курс общей астрономии» М 1970

1. Солнце — ближайшая к нам звезда. Расстояние до него по астрономическим меркам невелико: лишь 8 минут идет свет от Солнца до Земли. Но как повезло нам, жителям Земли!

Введение Солнце освещает и согревает нашу планету. Без его энергии была бы не возможна жизнь на нашей планете, не только человеку, но и всей флоре и фауне, которые нас окружают. Солнце — главный источник энергии, питающий происходящие на Земле процессы. Но не только тепло и свет получает Земля от Солнца. Различные виды солнечного излучения и потоки частиц постоянно оказывают влияние на жизнь нашей планеты. Огромное влияние оказывает Солнца на здоровье человека. Вначале 60-х годов появились научные публикации о связи сердечно-сосудистых заболеваний с солнечной активностью. В них было доказано, что наиболее подвержены капризам нашего дневного светила люди, уже перенесшие один инфаркт. При этом выяснилось, что их организм реагирует не на абсолютное значение уровня активности, а на скорость его изменения. Хромосферные вспышки приводят к тому, что в космическое пространство посылается огромное количество заряженных частиц, которые сильно воздействуют на магнитосферу, атмосферу и биосферу Земли. Магнитное поле Земли начинает беспорядочно меняться, и это является причиной магнитных бурь. Я думаю, каждый слышал, как люди говорят «я вчера себя плохо чувствовал. Это из-за магнитной бури…». В 30-х годах ХХ века в городе Ницце (Франция) случайно было замечено, что число инфарктов миокарда и инсультов у пожилых людей резко возрастает в те дни, когда на местной телефонной станции наблюдались сильные нарушения связи вплоть до полного ее прекращения. Как впоследствии выяснилось, нарушения телефонной связи были вызваны магнитными бурями. Сведения о влиянии магнитного поля на организм человека имелись и в глубокой древности. Лечебные свойства магнита описывали Аристотель и Плиний Старший, Парацельс и Вильям Гилберт. Сейчас установлено, что магнитное поле, прежде всего, влияет на нервную, эндокринную и кровеносную. Его воздействие затормаживает условные и безусловные рефлексы, меняет состав крови. Такая реакция на магнитное поле объясняется в первую очередь изменением свойств водных растворов в организме человека. Только очень малая часть заряженных частиц из межпланетного пространства попадает в атмосферу Земли — остальные отклоняет, или задерживает геомагнитное поле. Но и их энергии достаточно для того, чтобы вызвать полярные сияния и возмущения магнитного поля нашей планеты. В последнее время идет немало споров, о том, действительно ли магнитные бури влияют на человека, или это самовнушения. Я не буду высказывать здесь свою точку зрения, дабы не навязывать свою точку зрения. Кроме влияния на биосферу Солнце влияет на многие геомагнитные процессы. Магнитные бури вызывают не только отклонение магнитной стрелки, появляется серьезная опасность для космонавтов, находящихся на орбите, искусственным спутникам земли, но и сбои в системах сотовой связи, навигации, влияет на различные приборы, а в нашу эпоху, когда мы не можем уже обойтись без этих с позволения сказать наворотов, это может привести к локальным, или того хуже глобальным техногенным бедствиям. Вспомните, Вы ведь слушали о Северных сияниях? А быть может, и видели их. Ну как? Согласен, дух захватывает. Давайте же узнаем о Солнце — ближайшей к нам звезде — побольше. О том, как устроено Солнце, почему оно светит, какие процессы происходят его недрах, что можно увидеть на Солнце и как следует наблюдать его.

2. Солнце — большой и массивный плазменный (плазма — ионизированный газ) шар, являющийся динамическим центром солнечной системы и источником света и тепла в ней.

Солнце. Орбита земли. Земному наблюдателю солнце представиться в виде диска с резко отчерченным краем (лимбом). Видимый диаметр Солнца меняется в течение года от 32°35" до 31°31". Происходит это потому, что земля вращается вокруг Солнца не по кругу, а по вытянутому овалу — эллипсу то, удаляясь, то, приближаясь к нему (рис. слева). Наблюдение отдельных деталей на поверхности Солнца и измерение смещений спектральных линий на самом краю лимба говорят о вращении солнечного вещества вокруг оси. Как и на земле на Солнце есть экватор — плоскость, проходящая через центр Солнца и перпендикулярная оси его вращения. Он находиться под углом 7º15´ по отношению к плоскости эклиптики (эклиптика — годовой путь солнца по небесной сфере). Угол между Плоскостью экватора и направлением, на какую либо точку солнечной поверхностью называется гелиографической широтой. Угол между плоскостью центрального меридиана (меридиан — прошедшего через восходящий узел Солнечного экватора на эклиптике в средний гринвичский полдень 01.01.1854 г.) и плоскостью меридиана какой либо точки называется гелиографической долготой.

Вращение Солнца. Вращение солнца обладает одной замечательной особенностью — его угловая скорость убывает с удалением от экватора (рис. слева). То есть различные пояса солнца вращаются с различной скоростью, быстрее всего солнце вращается у экватора (один оборот за 27 суток), а медленнее всего у полюсов (один оборот за 32 суток). Следует отметить, что выше речь шла о той скорости вращения, которую мы видим с Земли — сидерический период, но так как наша планета двигается в космическом пространстве по своей орбите вокруг солнца вращение последнего кажется нам несколько замедленным, а истинное значение периода вращения Солнца относительно звезд (синодический период) составляет у экватора 25суток, у полюсов 30 суток. Так как Солнце вращается с различными скоростями, мы не можем связать систему гелиографических координат со всеми точками его поверхности. Условно гелиографические меридианы связывают с точками, имеющими широты ±16º. Для этой широты сидерический период составляет 25,38 суток, а синодический 27,38 суток.