Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку

Купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами - на зовнішньому ринку.

59.Порядок відкриття та ведення валютних рахунків клієнті

Уповноважені банки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкривають юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківські рахунки:

- Поточний валютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті

- Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, та обов'язкового продажу частини цієї інвалюти на міжбанківському валютному ринку України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням юридичної особи-резидента.

Підприємцям - фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, який призначений для юридичних осіб-резидентів.

- Кредитні рахунки в інвалюті відкривають особам, що одержують кредит в іноземній валюті.

- Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів і одержання доходу.

Відкриття і ведення поточних валютних рахунків та облік операцій за ними

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті юридична особа-резидент подає уповноваженому банку такі документи:

■ заяву на відкриття рахунку, яку підписують керівник і головний бухгалтер та скріплюють гербовою печаткою;

■ картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, засвідчену відповідно до вимог;

■ копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав це свідоцтво;

■ копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;

■ копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим банком;

■ копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав цей документ.

У разі, якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривають у тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, надання повного пакета документів не обов'язкове, а тільки подають:

■ заяву про відкриття рахунку в іноземній валюті;

■ картку із зразками підписів та відбитком печатки.

Банк з власником рахунку укладає договір на розрахунково-касове валютне обслуговування поточного рахунку.

Відокремленим підрозділам підприємств поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються за згодою головного підприємства, що має право використовувати іноземну валюту у своїх розрахунках.

Документи для відкриття таких рахунків відокремлені підрозділи подають такі ж, що й при відкритті поточних рахунків у національній валюті.

На поточні рахунки в інвалюті юридичних осіб-резидентів зарахування можуть проводитися через розподільчі рахунки і безпосередньо.

Відповідно до чинного законодавства України юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках України не відкривають, однак такі рахунки мають право відкривати їх представництва, які займаються підприємницькою діяльністю на території України.

60.Банківський переказ як форма міжнародних розрахунків

Однією із основних форм міжнародних банківських розрахунків є банківський переказ. Форми міжбанківських розрахунків мають здебільшого документарний характер, тобто здійснюються під фінансові і комерційні документи.

Міжнародний банківський переказ – рух коштів в іноземній валюті, який здійснюється з ініціативи клієнта банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок беніфіціара, розташованого в іншій державі. Банківський переказ здійснюється безготівковим способом через спрямування платіжного доручення від одного банку до іншого.

Механізм міжнародних розрахунків за допомогою банківського міжнародного переказу включає такі етапи:1)укладання зовнішньоекономічного контракту; 2)заповнення імпортером заяви на переказ і подання її у свій банк;3)поставка товару; 4)проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення;5)зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера. Банки несуть мінімальну відповідальність за банківський переказ і стягують за цією формою розрахунків мінімальну комісію. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим або виражається у процентах. Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.

Платіжне доручення в іноземній валюті – розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому банку, що його обслуговує, переказати кошти в іноземній валюті на користь беніфіціара.

Платіжне доручення заповнюється латинськими літерами, разом з тим сума іноземної валюти, зазначена словами, заповнюється українською мовою. Назва та місцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськими літерами або українською мовою. Платіжне доручення має містити обов’язкові реквізити, які затвердже Положенням «Про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземні валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання». Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення. Найбільш поширеними серед українських банків засобами передавання платіжних доручень іноземним банкам-кореспондентам є телекс та S.W.I.F.T.(Спілка всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій). Уразі розрахунків платіжними дорученнями комерційні і товаророзпорядчі документи направляються від експортера імпортеру безпосередньо, тобто минаючи банки. У функцію банків входить лише переказування коштів з рахунку переказовідправника на рахунок беніфіціара, і вони не несуть відповідальності за факт поставки товару чи передавання документів імпортеру. Банківський переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні і використовується для авансованих платежів, за товарними документами, для перерахування штрафів, погашення заборгованості.

62.Розрахунки за допомогою документарного інкасо. Їх переваги і недоліки з точки зору учасників угоди

Документарне інкасо — інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, який має відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею за відкритим рахунком (коли експортер розраховує на покупця, який має оплатити відправлений йому товар).

Учасниками розрахунків є:

- довіритель - експортер;

- банк-ремітент {банк експортера);

- представляючий, банк (доручає платіж, представляє документи платнику);

- інкасуючий, банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні доручення);

- платник.

Існує кілька видів операцій з використанням документарного інкасо. Це так звані "документи проти платежу", "документи проти акцепту" і "акцепт із платежем проти документів".

Завдяки значно меншим формальним вимогам ця банківська послуга дешевша і гнучкіша порівняно з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму вигідніший імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Водночас при розрахунках документарним інкасо експортер, який відвантажує товар, не може бути упевнений у тому, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар.

Переваги для експортера: - більша надійність, ніж при розрахунках за допомогою переказу,
оскільки до здійснення платежу чи акцепту товаросупровідні
документи не видаються покупцеві;

- можливість безпечної доставки товаророзпорядних документів
імпортеру;

- можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови
імпортера від акцепту або платежу;

- можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем,
поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих
покупцем тратт.

Переваги для імпортера: - здіснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують
фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження
товарів;

- отримання документального підтвердження відповідності
відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до
здійснення оплати;

- менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків.
Недоліки для експортера

- додаткові часові затрати на пересилання передбачених умовами
акредитива документів;

- ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу.

63.Документарний акредитив: сутність, види, порядок застосування, переваги та недоліки для учасників розрахунків

Документарний акредитив – це зобов’язання банку сплатити продавцю (бенефіціару, експортеру) за рахунок покупця (апліканта, імпортера) певну суму в обумовленій валюті у разі, якщо продавець надасть у зазначений термін документи, які передбачені в акредитиві, і підтверджують відвантаження товару (надання послуг).

Розрізняють такі їх види:

Відзивні - ануляція або зміна умов без повідомлення експерта;
Безвідзивні - ануляція або зміна умов з повідомленням експерта.
Покриті - резервуються валютні кошти шляхом відкриття депозиту у виконуючому банку.
Непокриті - валютні кошти не резервуються.
Підтверджені - гарантія платежу двома банками.
Непідтверджені - відповідальність за оплату несе тільки банк емітент.
Трансферабельний - операція через посередника, є два експерти.

Компенсаційний - передбачає в розрахунок два акредитиви (один - за доручення імпортера, другий - за дорученням посередника.

Револьверний - постійне постачання товарів, можливість поповнення.
Резервний - повна гарантія оплати банком-емітентом.

Схема документообороту при використанні акредитивів:
1. Заява на відкриття акредитива.
2. Повідомлення про відкриття акредитива.
3. Повідомлення експортера про відкриття акредитива.
4. Розпорядження про переказ акредитиву на користь постачальника.
5. Повідомлення про відстрочку акредитива.
6. Відвантаження товару.
7. Передача транспортних документів відповідно до угоди.
8. Оплата на користь постачальника.
9. Відправка документів банку-емітенту.

Переваги:

- можливість уникнути авансових платежів з властивими їм недоліками;

- можливість використання в якості інструмента забезпечення платежів в усіх країнах світу;

- продавець може бути певен, що належна сума за поставку товару буде своєчасно сплачена;

- покупець має можливість не платити до того часу, поки відповідні документи не засвідчать, що товар знаходиться на шляху до нього;

- можливість, не порушуючи законодавчо встановлених термінів розрахунків, подовжити період оплати;

- можливість скористатися перевагами фінансування міжнародної торгівлі, як більш дешевої, порівняно з кредитуванням, операції;

- високий ступінь міжнародної правової надійності.

64.Неторгівельні операції банків в іноземній валюті

неторговельними операціями є такі розрахунки:
- виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;
- здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
- виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);
- купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);
- виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
- перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей;
- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;
- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
- платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;
- виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);
- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.
Операції з іноземною валютою можуть здійснювати комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право проведення операцій з валютними цінностями.