Структуру потреб

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної влас­ності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Визначальним у системі інтересів суспільства завжди є особистий інтерес, навіть якщо людина є членом певного колективу. Різноманітність суб'єктів господарювання та їхніх особистих інтересів визначають і складність їх реалізації та економічних відносин.

Основними засобами реалізації:

- особистих (приватних) інтересів — зростання індивідуальних доходів за раху­нок заробітної плати в умовах найму;

- колективних, групових — накопичення колективного багатства, максимізація прибутку, фонду заробітної плати;

- державних (суспільних) — державна підприємницька діяльність, зростання економічної ефективності суспільного виробництва та національного доходу.

Державний інтерес має такі складові:

а) суспільно-економічні інтереси — частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвснцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

б) інтереси державної бюрократії — інтереси саморозвитку державної системи, що є кооперативним придатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства — держа­ва не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, у демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес — це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, но­сіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Основним інтересом планової форми економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва та асоціації робітників. Він відбиває такі істотні риси соціалізованої економічної системи, як суспільна власність на засоби виробництва та співробітництво. Трансформація суспільної власності в державну, в умовах адміністративно-командної системи, обумовлює перетворення державного інтересу на основний інтерес. Саме реалізація державного інтересу, як основного, забезпечує відтворення цієї системи.

Сутність економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Наприклад, ін­тереси конкретних суб'єктів економічних відносин (покупця і продавця, найманого працівника і підприємця і т.д.) не завжди співпадають. З іншого боку, особистий ін­терес найманого працівника не можна реалізувати якщо не буде реалізовано інтерес підприємства на якому він працює.

Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їх узгодження, співвідношення та пріоритетності.

Основними шляхами поєднання економічних інтересів є:

- в умовах командно-адміністративної системи жорстке субординоване під­порядкування одних економічних інтересів іншими (державний інтерес - колективний інтерес - особистий інтерес) така, або приблизно така субор­динація (підпорядкування особистого інтересу державному) спотворювала мотиваційну поведінку економічних суб'єктів; пригнічувала стимулюючу роль потреб;

- в сучасній ринковій економіці координоване узгодження різнобічних інтере­сів усіх економічних суб'єктів на принципах: панування приватного особис­того інтересів, панування приватної власності та ринкової форми організації суспільного виробництва, ринкове стихійне регулювання інтересів і свідоме регулювання тощо.

Вчені вважають, що поєднання економічних інтересів певної історичної епохи є важливою передумовою підпорядкуванню їх досягненню кінцевої мети суспільного ви­робництва і підвищення ефективності функціонування всієї економічної системи.

2. Взаємозв’язок потреб і споживання.

Поєднання різних економічних інтересів суспільства в одне ціле не можна досягти лише за допомогою адміністрування з центру, оскільки налагоджування роботи всіх складових господарського механізму на різних структурних рівнях — це об'єктивний процес поступального розвитку, дія економічних законів, що відображають складну гаму відносин щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання певної частини суспільного продукту.

Об'єктом загального економічного інтересу є насамперед національний доход, підприємства — прибуток, інтересу працівника — необхідний продукт. Проте існують суперечності між загальносуспільним економічним інтересом, з одного боку, та інтересами підприємств, регіонів — з іншого, оскільки економічні інтереси різних суб'єктів господарської діяльності не збігаються, а за ринкових умов навіть можуть поляризуватися. Розв'язанню цих колізій сприятиме розвиток суспільного виробництва за допомогою поєднання всіх економічних інтересів і використання економічних важелів та інструментів, а також регулюючого економіко-правового механізму з боку держави.

Однією з дійових форм налагодження найкращого поєднання економічних інтересів є узгодження їх по вертикалі: суспільство — підприємство — працівник. Варто втілювати в життя принцип: що вигідно суспільству, має бути вигідним регіонам, підприємствам. Потрібно розвивати підприємства, відмовляючись від практики бартерного обміну між господарюючими суб'єктами. Це вузьке місце слід ліквідувати, активізуючи грошовий обіг. Розбалансовано відносини між суспільством і громадянами, наявні інфляційні процеси, зрівнялівські тенденції в оплаті праці працівників різних категорій. Дуже серйозну загрозу нації становить бурхливий розвиток тіньової економіки. Спрямовувати економічні інтереси важливо через новий господарський механізм, долаючи організовану економічну злочинність, що завдає шкоди вітчизняній економіці.

Проблеми управління інтересами

Це одна з найскладніших проблем реформування економіки постсоціалістичних країн, що обрали шлях побудови здорової ринкової економіки з оптимальним її регулюванням з боку держави за допомогою розробки і практичного використання серйозних стимулів заохочення інноваційних процесів в усіх галузях народногосподарської діяльності. Для досягнення стабілізації потрібно насамперед впливати на фактори пропозиції. Важливо передусім знизити податкові й процентні ставки. Без трансформації психології та поведінки суб'єктів господарювання здійснювана реформація суспільства згори є половинчастою і не зможе істотно вплинути на економічне буття. Водночас сподівання, що закони ринку самі зроблять добру справу, безпідставні, бо ринкові зерна, кинуті у неринковий грунт, не зможуть дати цілющих плодів. Значним ресурсом економічних зрушень в Україні могли б бути активна інноваційна діяльність, малий бізнес. Проте потрібні зусилля з консолідації інтересів і сукупних резервів, а також час.