Мистецтво Італії ХVІІ ст

Архітектура та її роль. Церковне і палацове будівництво. Міські ансамблі, заміські вілли із садами та парками. Прагнення до грандіозності масштабів і декоративної єдності цілого у сполученні різних видів мистецтва. Специфічні риси художньої мови: підвищена емоційність, напруженість і патетика, динамічність і живописні тенденції, посилення ірраціональних моментів, прагнення до подолання замкнутості у трактуванні простору.

Період розквіту римського бароко. Архітектор та скульптор

Лоренцо Берніні (1599-1680). Створення площі перед собором Св. Петра і проект веж головного фасаду. Питання міського ансамблю у вирішенні площі перед собором. Найважливіші роботи Берніні (церква Сан Андреа дель Квірінале, Квадрифолій під куполом собору Св. Петра, вівтар Св. Терези, сходи Ватиканського палацу, фонтан на площі Навона).

Болонська Академія та її значення як прототипу наступних європейських художніх академій. Відношення академізму до мистецтва Високого Відродження й античності та розвиток їхньої ідеалістичної художньої спадщини. Еклектичність, нормативність і зниження ідейно-пізнавального значення мистецтва як характерні риси академічного

мистецтва.

Протиріччя, взаємозв'язок та взаємовпливи академізму, бароко та реалістичного напряму у живописі XVII ст. Караваджизм - основний реа­лістичний напрям італійського мистецтва початку XVII ст.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573-1610). Демократичні тенденції в його творчості. Побутова тематика і натюрморт. Реалістичне трактування релігійних сюжетів та введення у релігійні картини народних типів. Живописні прийоми Караваджо. Контрастність освітлення як засіб посилення виразності образів. Значення реалістичного живопису Караваджо для італійського мистецтва та мистецтва інших країн.