Фінансова теорія Адольфа Вагнера

На думку А. Вагнера, фінанси ян наука досліджують такі проблеми, як організація ефективного і належного фін контролю, нагляд за принципами економії, встановлення належного балансу між держ потребами і нац продуктом оподаткування тощо. Він увів в науковий обіг категорію «фін економіка», під якою він розуміє держ бюджет. А. Вагнер зазначає особливу роль держави для життя нації, він стверджує,що держава і фін еконеоміка – це єдине економ ціле, тому можна і треба говорити про перекачування коштів із матер сфери в немат, остання є необхідною для всього економічного життя сус-ва, для всіх приватних під-в. На його думку, державну і фіскальну економіку в економ сенсі слід розглядати як економіку споживання, що стоїть над вир-вом.

А. Вагнер відомий відкриттям закону «розширення обсягу держ діяльності», що означає не що інше, як збільшення держ видатків, темпи зростання яких випереджають темпи зростання нац продукту(чинники,що зумовлюють це збільшення: розширення суто адмін і превентивних ф-цій держави у міру розподілу праці, обумовленого індустріалізацією, зростання дерд соціальних видатків, передусім на освіту, зростання держ інвестиціх тощо).

Згідно з «принципом держ економіки» Вагнера, податки є динамічною ланкою між дерд сектором, індивід платником податків і оподаткуванням уцілому, він визначає цей принцип відтворенням оподаткування. Вагнер вводить поняття «податковий потенціал», на підставі якого створюється сис-ма взаємовідносин: податок – адміністрація – податковий потенціал. Він розрізнив 9 приенципів оподаткування, об'єднаних в 4 групи: 1)фін принципи(відповідність отримуваному доходу; гнучкість оподаткування); 2)економ принципи(вибір правильних джерел оподаткування; вибір виду податків з урахуванням їх ефективності) 3)принцип справедливості(універсальність; рівність в оподаткуванні); 5)принципи ефективності податкової сис-ми(визначальний чинник податків; зручність у справлянні податків; спроба забезпеченя найнижчих витрат щодо справляння податків).

А. Вагнер дійшов до важливого теоретичного висновку, що держ фінанси неминуче пов'язані з рухом доходів і добробутом громадян.