Фінансовий ринок

Сучасний фінансовий ринок – це складна структура з великою кількістю учасників – фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами

Є кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди. Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером

За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на:

1. ринок боргових зобов'язань;

2. ринок власності.

На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час.

На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одержав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала).

За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяють на:

1. первинний;

2. вторинний.

На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному – обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вторинному –перепродаються.

Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб'єктами. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки.

За формою організації фінансові ринки поділяються на:

1. організаційні;

2. розподільні.

Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів – брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені – трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди.

Первинний ринок акцій, як правило, "вуличний", розподільний. На "вуличному" ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний "вуличний" ринок – це розподільна комп'ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв'язуються між собою, укладаючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на "вуличному" ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним видом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов'язаннями).

За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на:

1. ринок грошейі

2. ринок капіталів, тобто інвестиційних фондів.

Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною — проценти за кредит.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань та являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання.

В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків та зараз перебуває на стадії свого становлення. Функціонує Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, системою їх електронного обігу, мережею філій та брокерських контор по всій території країни. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створено спеціальний державний орган – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, емітентів, які зареєстрували у Мінфіні випуск своїх цінних паперів, та загальний обсяг їх емісії. Одним із найчисельніших та найбільш авторитетних об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів є Асоціація ПФТС (Перша Фондова Торгова Система).

Розвиток фондового ринку можна спостерігати в цілому по всій Україні. Але найбільший імпульс до розвитку фондового ринку дала поява Української Біржі, яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг.

До появи нового торгового майданчика Українська Біржа фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він складав за групою найбільш популярних паперів 20% - 25%. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 - 2,0%.

Подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, зокрема:

а) кризовими явищами в економіці;

б) відставанням існуючої законодавчої бази від реалій суспільного життя;

в) недостатнім державним регулюванням ринку;

г) психологічною непідготовленістю населення до операцій з цінними паперами тощо.

Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється через цінні папери. Інструменти фондового ринку – це особливі види фінансових документів, якими виступають цінні папери.

У статті 1 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” (2006р.) визначено:

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери поділяються на такі групи:

Пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на:

- участь в управлінні справами емітента;

- одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;

- одержання частини майна при ліквідації емітента.

Боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу в паперовій та іншій матеріалізованій або нематеріалізованій формі (у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). Переважна більшість цінних паперів повинна випускатися у нематеріалізованій формі.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До деривативів належать:

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

В Україні законодавчо визначені такі види цінних паперів:

• акції

• облігації внутрішніх державних та місцевих позик

• облігації зовнішніх державних позик

• облігації підприємств

• казначейські зобов’язання

• ощадні сертифікати

• векселі

• приватизаційні папери

• похідні цінні папери

• інвестиційні сертифікати.

Але випускаються в Україні й знаходяться в обігу лише такі види цінних паперів: акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики..

Акції – це цінні папери, які визначають частку в статутному фонді акціонерного товариства. Акції не мають встановленого терміну обігу. Акції підтверджують членство її власника в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Власник акцій має право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Казначейські зобов’язання – це цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу. Рішення про випуск та встановлення продажної вартості казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України.

Ощадниі сертифікати – письмові свідоцтва банку про депонування грошових коштів, які засвідчують право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.

Вексель – цінний папір, який засвідчує боргове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Облігація – цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов’язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Державне регулювання фондового ринку України здійснюється шляхом:

1) прийняття законодавчих та інших нормативних актів;

2) ліцензування;

3) контролю за діяльністю фондового ринку.

Тема № 11