Порядок

1. Попередній аналіз стану неплатоспроможного підприємства.

2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

3. Поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства.

4. Обґрунтування концепції реструктуризації підприємства.

5. Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств.

6. Здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів з реструктуризації.

7. Визначення економічної ефективності реструктуризації підприємства.

8. Оцінка результатів створення та функціонування нових організаційно-правових структур.

Концепція реструктуризації підприємства (організації) розробляється залежно від умов його (її) господарської діяльності та включає, як правило, розділи:

· організаційний;

· виробничий;

· інвестиційний;

· економічний;

· зовнішньоекономічної діяльності;

· управління персоналом:

· соціальний;

· екологічний.
Вона містить:

· аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на господарську діяльність підприємства (організації);

· вибір варіанта (виду) реструктуризації суб 'єкта господарювання;

· обгрунтування стратегічного розвитку підприємства (організації);

· оцінку можливостей подолання перешкод у період реструктуризації;

· розробку бізнес-плану реструктуризованого суб'єкта господарювання.

Можливі наступні варіанти проведення реструктуризації підприємства (організації).

1. Об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи.

2. Виділення окремих структурних підрозділів для дальшої діяльності

3. Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нової юридичної особи.

4. Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

5. Передача відокремлених структурних підрозділів у сферу управління іншого керуючого органу.

6. Перепрофілювання підприємства (організації).

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі оцінки можливостей реорганізації окремих виробничих підрозділів і створення на цій базі самостійних підприємств.

За критерії оцінки можна взяти:

· рівень освоєння нових ринків, що показує, наскільки швидко підрозділ
може змінити структуру збуту продукції та подолати бар'єри вступу до нових ринків;

· рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує
глибину застосування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитися від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше.

За цими критеріями підрозділи відносять до однієї з категорій підприємств, що реорганізуються або ліквідуються.

Категорія 1 — Підприємство, яке легко реорганізується. Підрозділ швидко виходить на нові ринки. Частка специфічних знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство.

Категорія 2 - Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації. Підрозділ з можливістю освоєння нових ринків, рівень специфічних виробничих знань і технологій для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції та відповідно виробничого процесу.

Категорія 3 — Підприємство, яке важко піддасться реорганізації. Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким і котрий має високий рівень специфічних виробничих знань і технологій. Без них неможлива структура кооперації та збуту в межах об'єднання.

Категорія 4 — Підприємство, яке підлягає ліквідації. Підрозділ з малою можливістю освоєння нових ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань і технологій.

Проект плану реструктуризації конкретного суб'єкта господарювання має визначити:

· економічне обгрунтування її проведення;

· пропозиції щодо форм і методів реструктуризації; способи розв'язання

фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних із реструктуризацією;

· витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього
фінансування;

· конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту реструктуризації.
Процес реструктуризації підприємств (організацій) звичайно охоплює

комплекс відповідних організаційно-економічних заходів. Головні з них наступні.

10. Заміна керівництва фірми.

11. Часткова або повна приватизація.

12. Часткове закриття.

13. Проведення процедури банкрутства.

14. Поділ великих підприємств на частини.

15. Відокремлення від підприємств непрофільних структурних підрозділів.

16. Виділення казенних підприємств або спецвиробництв.

17. Звільнення підприємств від об'єктів соцкультпобуту.

9. Продаж (або здавання в оренду) частини основних фондів підприємства.

15. Конверсія та диверсифікація виробництва.

16. Поліпшення якості продукованих товарів (робіт, послуг).

17. Підвищення ефективності маркетингу.

18. Зменшення витрат на виробництво.

19. Запровадження нових прогресивних форм і методів управління.

· Скорочення чисельності зайнятих із забезпеченням соціальних пільгзвільненим працівникам.

· Тимчасове припинення капітального будівництва та продаж об'єктів
незавершеного будівництва.

· Продаж зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів
тощо.

· Відстрочка або списання боргів.

· Пошук інвестицій та інвесторів.

· Залучення кредитів для фінансової реструктуризації.

У процесі перетворення структурних виробничих підрозділів на самостійні підприємства складаються окремі баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов'язково розглядаються питання:

· закриття окремих виробництв;

· консервації оборонних потужностей;

· забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності;

· соціального захисту працівників підприємства та їхнього

працевлаштування;

· передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури;
реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації здійснюється за очікуваними результатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсі, прискорення обороту капіталу, збереження гарантій соціального захисту працівників.