Озимандія

Зустрів мандрівника я з давньої землі,

Де він блукав пустельними пісками,

І мовив він мені слова такі:

Я бачив велетня розбитого віками.

Час владний не торкнувся рис людських –

Печать яких – думкú, що є нетлінні,

Ті почуття, що прочитав митець,

Щоб згодом їх увічнити в камінні.

На постаменті збереглись відбитки слів:

«Я – Озимандія! Могутній цар царів!

Мені схиляйтеся, коріться, бійтесь гніву»

І більш нічого. Навкругú одні руїни –

Уламки величі, що світ колись жахала,

Й піски безмежні пустельної рівнини…

Переклад: К. Готті.

The peculiarities of a poetic translation can be well watched by the example of translation of the poem «If» written by Joseph Rudyard Kipling who was one of the most popular writers in English, in both prose and verse, in the late 19th and early 20th centuries.

If …

If you can keep your head when all about you

And losing theirs and blaming it on you,

If you can trust yourself when all men doubt you,

But make allowance for their doubting too;

If you can wait and not be tired by waiting,

Or being lied about, don’t deal in lies,

Or being hated, don’t gave way to hating,

And yet don’t look too good, nor talk too wise;

If you can dream – and not make dreams your master;

If you can think – and not make thoughts your aim;

If you can meet with Triumph and Disaster

And treat those two imposters just the same;

If you can bear to hear the truth you’ve spoken,

Twisted by knaves to make a trap for fools,

Or watch the things you gave your life to broken,

And stoop and build’em up with worn-out tools;

If you can make one heap of all your winnings

And risk it on one turn of pitch-and-toss,

And lose, and start again at your beginnings

And never breathe a word about your loss;

If you can force your heart and nerve and sinew

To serve your turn long after they are gone,

And so hold on when there is nothing in you,

Except the Will, which says to them: “Hold on!”

If you can talk with crowds and keep your virtue,

Or walk with kings – nor lose the common touch,

If neither foes nor loving friends can hurt you,

If all men count with you, but none too much;

If you can feel the unforgiving minute

With sixty seconds’ worth of distance run,

Yours is the Earth and everything that’s in it,

And – which is more – you’ll be a Man, my son!

J. R. Kipling «If».

Синові

Коли ти бережеш залізний спокій
Всупір загальній паніці й клятьбі,
Коли наперекір хулі жорстокій
Між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
Обмовлений, не станеш брехуном,
Ошуканий, не піддаєшся злому
І власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
В кормигу дум твій дух себе не дасть,
Коли ти знаєш, що за лицедії –
Облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
З якої вже зискують махлярі,
Розбитий витвір знову доробляти,
Хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
Поставити на кін, аби за мить
Проциндрити без жалю й дорікання –
Адже тебе поразка не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
Ти можеш знову кидати у бій,
Коли триматися немає сили
І тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями – простоти,
Коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
Нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
Коли від неї геть усе береш,
Тоді я певен: ти єси людина
І землю всю своєю назовеш.

Переклад: В. Стус.

Якщо

Як зможеш між покірними стояти,
Не підкорившись в чесній боротьбі,
Як віриш ти собі та прагнеш знати,
Чом інші сумніваються в тобі;
Якщо за правду ти підеш до бою,
Зневажений нікчемами всіма,
Як не займешся з їх злоби злобою,
Як не схитнешся з надміру ума;
Як мрієш та не служиш власній мрії,
Якщо думки твої не знають меж,
Якщо збагнеш, що радісні події
І крах в житті твоїм – одне і те ж;
Якщо змовчиш, коли з твойого слова
Для дурня пастку виробить брехлій,
Якщо надій твоїх впаде основа,
А ти відродиш дух своїх надій;
Якщо ти все добро своє програти
Зумієш в грі непевній за момент,
Якщо не пожалієш тої втрати,
І не поскаржишся, розбитий вщент;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Тіло
Тобі служити довше, ніж вони
На це придатні, якщо все згоріло,
А твоя Воля каже: «Будь! Дзвони!»,
Як будеш з королями чи з юрбою
Однаково поводитись як муж,
Як друзі й вороги тебе хвальбою
Вшанують, та помірно, не чимдуж,
Якщо ти, не знеможений борнею,
Палатимеш в гарячці трудовій,
Тоді цей світ є власністю твоєю,
Що більше: ти – Людина, сину мій!

Переклад: Д. Павличко.

Якщо…

Якщо спокійний ти перед юрбою,
Де зведено на тебе поговір,
Зневірений, залишився собою,
І зрозумів тягар чужих зневір;
Якщо навчився ти терпляче ждати,
Поміж брехні самому чесним буть,
Не прибирався у святецькі шати
І люттю не відплачував за лють;
Якщо ти мріям не віддавсь на ласку,
Якщо ти владар пристрастям своїм,
Якщо приймаєш Успіх та Поразку
І знаєш, що ціна та сама їм;
Якщо слова твої, немов приманку,
Негідник перед дурнем вихваля,
І знищено твій труд весь доостанку, –
А ти зумієш все почать з нуля;
Як все, твоїми створене руками,
Зробити зможеш ставкою у грі,
Програть і знову працювати роками,
Не згадуючи програші старі;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили,
Служить тобі, як їх уже й нема,
І вистоїш, коли бракує сили
І залишилась Воля лиш сама;
Як ти шляхетний між простого люду,
Як ти простий і серед королів,
Якщо на тебе не зведуть облуди
Ні ворог твій, ні друг твій поготів;
Якщо, забувши біль, поразки, втому,
Свій шанс єдиний зможеш віднайти, –
Твій, сину, світ і все, що є у ньому,
Та більш того – тоді Людина ти!

Переклад: М. Стріха.