Правова система. Неординарним у Запорізькій Січі був і такий важливий інструмент військово-адміністративної влади, як правова система

Джерела права

Неординарним у Запорізькій Січі був і такий важливий інструмент військово-адміністративної влади, як правова система. Маючи свободу і незалежність від державних чиновників, козаки твердо стояли на сторожі звичаїв предків. Якщо на території України діяли різноманітні джерела права (“Руська Правда”, Литовські Статути, акти королівської влади, канонічне та магдебурзьке право), то в Запорізькій Січі найважливіше значення мало звичаєве козацьке право, що міцно утвердилося у сфері козацьких суспільних відносин.

Звичаєве козацьке право

У Запорізької Січі не було писаного закону і там впродовж всієї її історії користувались звичаєвим правом, яке було результатом правових переконань. Звичаї та порядки предків були занесені на Запоріжжя з усієї України. Разом з переказами та традиціями все це становило основу козацького життя. Вони передавались з покоління до покоління в усній формі.

Якщо розглядати мотиви відсутності на Запоріжжі писаних законів, то, слід, відзначити такі причини як: по-перше, досить короткочасна тривалість історії запорізьких козаків, впродовж якої вони не змогли писане право виробити, систематизувати та оформити його письмово; по-друге, життя козаків у більшості проходило у походах та війнах, що аж ніяк не сприяло можливостям займатися складанням писаних законів; по-третє, козаки боялися, що писані закони можуть значно обмежити їх існуючі права та свободи.

Звичаєве право на Запорозькій Січі регламентувало діяльність суду, порядок укладення договорів та порядок користування майном і земельними угіддями, правила воєнних дій, види злочинів і покарань. Козаки всіляко відстоювали своє право, яке визнавалося польським королем та російським царем. Разом з тим, в подальшому, у процесі входження України до складу Росії коло джерел права на Запорожжі поповнили царські грамоти та гетьманські універсали.

Формування звичаєвого права в житті тих українських селян, які тікали від панського гніту на віддаленні території середнього і нижнього Придніпров’я, Лівобережжя і називали себе козаками, мало особливе значення для розвитку феодального права в цілому по Україні. Нове поняття “козацьке право” виникло як сукупність правових звичаїв, більшість з яких утвердилось в Запорізькій Січі. Ці норми звичаєвого права закріплювали військово-адміністративну організацію, деякі правила ведення бойових дій, діяльність судових органів, порядок користування спільними землями, лісами, озерами, а також відносини у зв’язку з купівлею-продажем, давністю володіння і ін.

Козацькі традиції, обряди і норми звичаєвого права були добре відомі серед населення. Загальне визначення отримали їх волелюбність, відстоювання рівноправ’я, товариськості, готовності до самопожертви в інтересах звільнення невільників, захист народу і родини. Вороги, зрадники, насильники, злодії і всі, хто порушував древні козацькі звичаї не могли чекати помилування. Таких вішали, заковували в кайдани, привселюдно били палицями, калічили.

Загальна характеристика норм козацького права

Кримінальне право