Методи лабораторного аналізу відібраних проб

1. Наближено-кількісний спектральний аналіз. Сенс – у випаренні аналізуємої речовини і визначенні інтенсивності спектральних ліній, за якою і оцінюється уміст. Два різновиди. Метод просипання – для елементів, що легко випаровуються. Метод випаровування – для тугоплавких. Інтенсивність «на око» оцінює аналітик, порівнюючи її з еталоном. Звідси великі величини похибки, тому метод придатний лише в тих випадках, коли умісти розрізняються на порядки (в десятки, сотні і більше разів).

2. Кількісний спектральний аналіз. Теж саме, але з інструментальним визначенням. Найбільш точною вважається методика зовнішнього стандарту: паралельне спалювання двох проб, одна з яких – з відомим стандартним умістом елементу. Аналіз набагато точніше наближено-кількісного, але і відповідно дорожчий.

3. Атомно-абсорбційний аналіз. Аналізується розчин, з якого атоми визначаємого елементу сорбуються на якійсь поверхні. Для різних елементів застосовуються різні сорбенти. Високі значення чутливості і відтворюваності. Самий дорогий метод.

4. Рентгеноспектральний аналіз. Препарат опромінюється рентгенівськими променями, за інтенсивністю ліній викликаного випромінювання визначається уміст елементів. Використовуються внутрішні еталони для кожного з елементів, з якими здійснюється порівняння. Інтенсивність визначається інструментально за кількістю імпульсів, яка відповідає визначеній лінії спектру. Метод ефективний для визначення умістів елементів порядку сотих часток проценту і вище (поріг чутливості – порядку 10-4%).

Вибір методу здійснюється з урахуванням наступних факторів:

· чутливості аналізу (межі виявлення елементів повинні бути нижчі ніж їх середніх умістів в середовищах опробовування;

· відтворюваності визначень (величина випадкової похибки повинна бути нижче мінливості умістів елементів); при цьому не потрібна надлишкова точність, вона тільки створить «інформаційний шум»;

· продуктивності аналізу;

· вартості аналізу.