Суть, мета, функції і механізм фінансового менеджменту

Поняття “управління фінансами” пов’язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різних організаційних форм та різних форм власності найчастіше використовують поняття “фінансовий менеджмент”.

В теоретичному аспекті фінансовий менеджмент являє собою систему розробки і реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур і організацій, оптимізації обігу їх грошових коштів. Названа система має певні методи та певні принципи. До таких основних принципів відносять:

– інтегрованість із загальною системою управління підприємством;

– комплексний характер формування управлінських рішень;

– високий динамізм управління;

– варіантність підходів до розробки окремих управлінських рішень;

– орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

Як і кожну управлінську систему фінансовий менеджмент потрібно розглядати в двох аспектах. З одного боку, він виступає як суб’єкт управління (тобто підсистема, що управляє), з іншого боку – як об’єкт управління (тобто підсистема, якою управляють).

Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

– органи державного управління;

– фінансові й податкові органи;

– власника;

– апарат управління підприємством.

Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління. Безпосередньо на підприємстві управління здійснює апарат управління підприємством (служба фінансового менеджера) та власник (засновники, збори акціонерів).

Як об’єкт управління фінансовий менеджмент піддається впливу потоків управлінських рішень, реалізація яких дозволяє підтримувати підприємство у стані ділової активності.

Об’єктами управління на підприємствах є:

– майно;

– майнові права;

– роботи і послуги;

– інформація;

– результати інтелектуальної діяльності;

– нематеріальні блага.

Об’єктами фінансового менеджменту є фінанси підприємств та його фінансова діяльність, тобто економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміною розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошові потоки підприємства, які втілюються в реальному грошовому обігу, викликаному рухом вартості.

Слід підкреслити, що фінансовий менеджмент є невід’ємною складовою загального менеджменту підприємства, займає в ньому центральне місце. Адже, фінансовий менеджмент дозволяє більш ефективно вирішувати виробничі (програма виробництва і збуту, якість виробничих, матеріальних, фінансових ресурсів, місце розміщення виробництва, його потужність), економічні (структура доходів та витрат, прибуток, рентабельність, дивіденди), фінансові цілі (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, інвестування, фінансування, фінансова структура) господарюючого суб’єкта. Крім того, фінансовий менеджмент дозволяє виявляти й аналізувати взаємозв’язки між цілями підприємства та координувати їх.

Головною метою фінансового менеджменту є максимізація добробуту власників капіталу підприємства. Конкретне вираження дана мета отримує в максимізації ринкової вартості суб’єкта господарської діяльності або його акцій.

У процесі реалізації головної мети фінансовий менеджменту направлений на вирішення таких основних завдань:

1. Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку. Це завдання реалізується шляхом формування ефективної політики фінансування господарської й інвестиційної діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, оптимізації фінансової структури капіталу підприємства.

2. Оптимізацію грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності підприємства. Це завдання виконується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його коштів, підтримкою ліквідності його оборотних активів на рівні, що забезпечує постійну платоспроможність. При цьому вільний залишок грошових активів повинний бути мінімізований для того, щоб знизити їх втрати від інфляції.

3. Забезпечення максимізації прибутку підприємства. Завдання реалізується шляхом ефективного управління активами підприємства, оптимізації їхнього розміру і складу. При цьому, для досягнення цілей економічного розвитку підприємство повинне максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні, це вимагає проведення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики.

4. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків. Дане завдання досягається шляхом ефективного управління фінансовими ризиками, що властиві як окремим господарським операціям, так і фінансовій діяльності підприємства в цілому. Процес цього управління передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, їхню профілактику і мінімізацію, ефективні форми їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

Виходячи з поставлених вище завдань, до основних функцій фінансового менеджменту як управляючої системи відносять:

1. Розробка фінансової стратегії підприємства. В процесі реалізації цієї функції виходячи із загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон’юнктури фінансового ринку формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні завдання, які вирішуються в найближчій перспективі і розроблюється політика дій підприємства за основними напрямками його фінансового розвитку. Фінансова стратегія підприємства розглядається як невід’ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.

2. Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства. Такі структури будуються за ієрархічною або функціональною ознаками з виділенням конкретних “центрів відповідальності”. В процесі реалізації цієї функції фінансового менеджменту необхідно забезпечувати постійну адаптацію цих організаційних структур до змінних умов функціонування підприємства і направлень фінансової діяльності. Організаційні структури фінансового менеджменту повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.

3. Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. В процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені об’єми та зміст інформаційних потреб фінансового менеджменту; сформовані зовнішні та внутрішні джерела інформації, які задовольняють ці потреби; організований постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон’юнктури фінансового ринку.

4. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. В процесі реалізації цієї функції проводяться експрес та поглиблений аналіз окремих фінансових операцій; результатів фінансової діяльності окремих дочірніх підприємств, філіалів та “центрів відповідальності”; загальних результатів фінансової діяльності підприємства в цілому та в розрізі окремих його напрямків.

5. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними його направленнями. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту пов’язана з розробкою системи поточних планів та оперативних бюджетів за основними напрямками фінансової діяльності, різними структурним підрозділам та по підприємству в цілому. Основою такого планування є розроблена фінансова стратегія підприємства, яка вимагає конкретизації на кожному етапі його розвитку.

6. Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. В процесі реалізації цієї функції формується система заохочення та санкцій в розрізі керівників та менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання та невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів та планових завдань. Індивідуалізація такої системи стимулювання забезпечується шляхом впровадження на підприємстві контрактної форми оплати праці керівників підрозділів та фінансових менеджерів.

7. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту пов’язана зі створенням систем внутрішнього контролю на підприємстві, розподілом контрольних обов’язків окремих служб та фінансових менеджерів, визначенням системи контрольних показників та контрольних періодів, оперативним реагуванням на результати контролю, що здійснюється.

В групі функцій фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством виділяють наступні:

1. Формування активів. В процесі реалізації даної функції здійснюється виявлення реальної потреби в окремих видах активів і визначення їхньої суми в цілому виходячи з обсягів діяльності, що передбачаються підприємством, оптимізація складу активів з позицій ефективності комплексного їхнього використання, а також ліквідності для забезпечення постійної платоспроможності.

2. Формування фінансової структури капіталу. Дана функція фінансового менеджменту передбачає визначення загальної потреби в капіталі для фінансування сформованих активів підприємства; вивчення й аналіз альтернативних джерел формування фінансових ресурсів; вибір найбільш доцільних для кожного етапу розвитку підприємства джерел фінансування його діяльності; формування цільової фінансової структури капіталу, що забезпечує найбільш низьку його вартість і достатню фінансову стійкість у процесі розвитку.

3. Управління оборотними активами. В процесі реалізації даної функції проводиться аналіз і прогнозування тривалості окремих циклів обороту робочого капіталу; забезпечення прискорення обороту окремих видів цих активів-запасів товарно-матеріальних цінностей, грошових активів, дебіторської заборгованості; підвищення ефективності комплексного використання оборотних активів. Особлива увага в процесі управління оборотними активами повинна бути приділена вибору форм і джерел їхнього фінансування.

4. Управління необоротними активами. Предметом цього напрямку фінансового менеджменту є насамперед забезпечення ефективного використання основних засобів підприємства, що складають у даний час основну частку необоротних активів. У процесі управління здійснюється аналіз ефективності використання окремих видів основних засобів; визначається потреба в їх поточному і капітальному ремонті, а також заміни в зв’язку з фізичним і моральним зносом; формується система заходів щодо підвищення фондовіддачі діючих основних засобів; оптимізується структура джерел їхнього фінансування.

5. Управління інвестиціями. Виконання даної функції передбачає формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів і відбір найбільш ефективних з них; формування інвестиційного портфеля й оперативне управління ним. Особлива увага в процесі управління інвестиціями повинно бути приділено вибору форм і джерел їхнього фінансування, оптимізації складу джерел інвестиційних ресурсів.

6. Управління формуванням власних фінансових ресурсів. У процесі реалізації даної функції фінансового менеджменту визначається потреба у власних фінансових ресурсах для реалізації економічної стратегії підприємства, підтримки його фінансової стійкості і досягнення цільової фінансової структури капіталу. Основна увага в процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів повинна бути приділена підвищенню розміру чистого прибутку, що направляється на виробничий розвиток, а також формуванню ефективного потоку амортизаційних відрахувань.

7. Управління залученням позикових фінансових засобів. Визначається загальна потреба в позикових фінансових засобах; оптимізація співвідношення короткострокової і довгострокової заборгованості; оптимізація форм і джерел залучення позикових фінансових засобів; визначення вартості залучення позикових фінансових засобів з окремих джерел і по підприємству в цілому; підготовка проектів окремих кредитних договорів.

8. Управління фінансовими ризиками. Реалізуючи дану функцію фінансового менеджменту, виявляють склад основних фінансових ризиків, властивих операційній, господарській і інвестиційній діяльності даного підприємства; оцінюють рівень цих ризиків і їх несприятливі фінансові наслідки у розрізі окремих операцій і по господарській діяльності в цілому; формують систему заходів щодо профілактики і мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їх внутрішнього і зовнішнього страхування. У процесі оцінки фінансових ризиків і їх несприятливих фінансових наслідків, особлива увага повинна бути приділена розробці системи завчасної діагностики банкрутства підприємства.

З метою реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм. Серед розмаїття визначень і підходів вчених та практиків до цього поняття найбільшої уваги заслуговують два підходи до розуміння його суті.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування безпосередньо фінансів підприємств. Матеріальним відображенням фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову “техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно втілюється в понятті “організація фінансів”, і ототожнювати це поняття з фінансовим механізмом недоцільно.

Другий підхід до розгляду поняття “фінансовий механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення про те, за допомогою чого можна здійснити фінансовий вплив, і повинен показувати, як це зробити, то у складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб’єкта фінансових відносин.

Узагальнюючи погляди вчених, можна навести наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є фінансове забезпечення, фінансове регулювання та система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Фінансовий механізм має певну загальну модель (рис. 1).

Рис. 1. Загальна модель фінансового механізму.

Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на вирішення окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Вона має наступні напрями свого прояву:

за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;

за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації економічних інтересів.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу, а саме:

первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);

вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

В теорії фінансів система фінансових індикаторів включає фінансові категорії, фінансові показники та фінансові коефіцієнти.

Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності. Фінансові коефіцієнти – це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльність. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм – це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє вирішувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу є вторинною і основне регулювання здійснюється в сфері виробництва.