Загальні умови здійснення та класифікація операцій уповноважених банків з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти

Резиденти і нерезиденти України мають право в межах чинного законодавства переміщати готівкову іноземну валюту через державний кордон України. Їм дозволено проводити деякі розрахунки в іноземній валюті на території України без отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, незважаючи на те, що національна валюта є єдиним засобом платежу на території України. Але в більшості випадків фізичні особи потребують наявності в них готівкової іноземної валюти з метою її подальшої тезаврації для хеджування ризиків нестабільності економіки України та для туристичних і ділових поїздок за кордон. Тому в населення досить часто виникають потреби в проведенні валютно-обмінних операцій з готівкою.

Для задоволення цих потреб та забезпечення валютного обслуговування

фізичних осіб уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, відкриваються пункти обміну іноземної валюти, в яких проводять операції з купівлі-продажу готівкової інозеемної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

Пункт обміну іноземної валюти банку — це складова власного операційного залу банку, де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб — резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, у тому числі на підставі укладених з юридичними особами — резидентами агентських угод, погоджених відповідним територіальним управлінням Національного банку України, мають право:

• банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

• фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Для реєстрації пунктів обміну валюти у територіальному управлінні банки подають до територіального управління:

1. Заяву про відкриття пункту обміну валюти.

2. Інформацію банку про стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до кваліфікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; на­явність довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матері-алів для визначення справжності дорожніх чеків; наявність РРО, який зареє-стровано у податковому органі; забезпечення сейфом для зберігання валютних цнностей і бланків суворої звітності.

3. Копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда).

4. Копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюва-тиме на підставі агентської угоди.

5. Інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимо­гам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічно­го стану та організації охорони.

Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації. У разі прийняття по­зитивного рішення пункт обміну валюти реєструється в Книзі реєстрації пун­ктів обміну валюти і після цього банку видається довідка про реєстрацію пунк-тy обміну валюти на бланку управління.

Пункти обміну валют проводять такі операції з іноземною валютою і до­рожніми та іменними чеками:

• купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

• продаж фізичним особам — резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

• зворотний обмін фізичним особам — нерезидентам невикористаних готів­кових гривень на готівкову іноземну валюту;

• купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

• конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держа­ви на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

• прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні у пунктах обміну валю­ти установлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку за підписом керівника банку. У касі банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один і той самий робочий день можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі та продажу іноземних валют.

Безперебійна робота пунктів обміну валют потребує наявності мінімально необхідного залишку банкнот іноземної валюти для початку діяльності при відкритті пункту на початку робочого дня та задоволення потреб клієнтів у валюті протягом робочого дня. Можна стверджувати, що здатність банку без­перебійно задовольняти потреби клієнтів — фізичних осіб в іноземній валюті є характеристикою його короткострокової абсолютної валютної ліквідності. Еко­номісти сектору неторгових операцій валютного відділу комерційного банку проводять ретельний економічний аналіз ринкового середовища, діяльності пунктів обміну іноземних валют, динаміки оборотів готівкової іноземної ва­люти протягом робочого дня пунктів обміну з метою встановлення мінімальне необхідних початкових залишків іноземних валют в касі пункту обміну. За­лишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму підлягають інкасації, яку проводять банки.

Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються такі бланки:

• довідка-certificate за формою № 3 7 7 (довідка-certificate для нерезидентів)

• квитанція за формою.№ З 7 7-А (квитанція про здійснення валютно-обмінної операції);

• довідка за формою № 06 (довідка про вивезення за межі України інозем ної валюти);

• квитанція за формою № 377-і (квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав);

• квитанція за формою № 377-1.

Бланки виписуються у двох примірниках: перший примірник видається як підтвердження здійснення операції фізичній особі (резиденту або нерези денту), другий — залишається в документах дня банку.

7.3.2. Етапи проведення обмінних операцій