Навчальна мета

1. Надати слухачам обґрунтоване тлумачення основних положень Кодексу цивільного захисту України щодо підготовки фахівців з питань Цивільного захисту.

2. Запропонувати практичні пропозиції щодо покращення навчального процесу для визначених категорій та шляхи подальшого удосконалення навчального процесу визначених категорій підготовки фахівців цивільного захисту.

Метод проведення: розповідь, бесіда.

Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом.

Тривалість заняття: 2 академічні години (80 хв.).

Навчальні питання та розрахунок часу

№ з/п	Навчальні питання	Час хв.
1.	Ввідна частина. Перевірка наявності слухачів. Оголошення теми лекції, навчальних питань, мети заняття та навчальної літератури по темі. Вступ.
2.	Основна частина. 1. Підготовка фахівців з питань цивільного захисту. 2.Навчання керівного складу фахівців, діяльність яких, пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань Цивільного захисту. 3.Підготовка до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту. Визначення шляхів удосконалення навчального процесу підготовки фахівців Цивільного захисту.
3.	Заключна частина. Відповідь на запитання, підведення підсумків, завдання на самостійну підготовку.
4.	Всього

Література:

1. Кодекс цивільного захисту України.

- Кодекс цивільного захисту України.

- Закон України 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту»;

- Закон України 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійно-технічну освіту”

- Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1135
“Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти”

- Наказ МОН України від 28.10.2009 № 989
“Про затвердження державних стандартів професійно-технічної освіти з

робітничих професій”.

Наказ МОН України від 28.10.2009 № 990
“Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з робітничих професій”.

Наказ МНС України від 01.03.2010 № 122
“Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професій “Пожежний-рятувальник” та “Рятувальник” у системі МНС ”.

Наказ МНС України від 14.02.2011 № 149
“Про організацію підготовки фахівців за професією «Машиніст насосних установок пожежно-рятувального транспортного засобу»”.

Наказ МНС України від 15.06.2005 № 50
“Про затвердження типових навчальних планів та програм професійно-технічного навчання працівниківМНС України ”

Державні стандарти, типові плани і програми підготовки:

Державні стандарти, типові плани і програми підготовки (зміст):

1. Державний стандарт професійно-технічної освіти.

2. ДСПТО 5161.L0.75.25-2009
Державний стандарт професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії „Пожежний-рятувальник” 5161.

3. ДСПТО 5169. L0.75.24-2009
Державний стандарт професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії „Рятувальник” 5169.

4. Типові навчальні плани та програми для курсового професійно-технічного навчання за робітничими професіями (підготовка та підвищення кваліфікації) «Матрос-рятувальник» 8340.2

5. Типові навчальні плани та навчальні програми професійно-технічного навчання (перепідготовки та підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників за професією 8333 “Машиніст насосних установок пожежно-рятувального транспортного засобу”.

6. Типові навчальний план та програми професійно-технічного навчання за робітничою професією 4223 “Радіотелефоніст аварійно-рятувального підрозділу (частини, загону тощо) МНС України” для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

7. Типові навчальний план та програми професійно-технічного навчання за робітничою професією 4223 “Радіотелефоніст” для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Матеріальне забезпечення:

1. Мультимедійний проектор.

2. Презентація.

Вступ

Навчання фахівців з питань цивільного захисту — це педагогічний процес, у ході якого ті хто навчається і оволодівають не лише різнома­нітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розу­мові сили, проходять шлях від незнання до знання таке розуміння процесу навчання саме по собі важливе, тому що отримання відповідних знань в різноманітних галузях за напрямками цивільного захисту, створює можливість для зменшення ризику прийняття невірного рішення щодо організації заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Вашей увазу пропонується тема лекції, що висвітлена на слайді (слайд -1). Метою лекції (слайд-2) є: надання більш обґрунтованого тлумачення основних положень Кодексу цивільного захисту України з питань навчання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальників, керівного складу, фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, підготовка органів управління та сил цивільного захисту. Для цього пропонуються відпрацювати визначений перелік навчальних питань, обговорення яких, в рамках лекції, дасть можливість: - по перше - досягнути поставленої мети лекції;- по друге - запропонувати пропозиції щодо покращення навчального процесу для визначених категорій; - по третє – створити спробу передбачення шляхів удосконалення навчального процесу визначених категорій підготовки фахівців цивільного захисту. Кодекс цивільного захисту України, який вступив в дію, забезпечив систематизацію, уніфікацію та усунення протиріч і дублювань основних положень. Серед яких однією з найважливіших складових, разом з іншими, є підготовка фахівців з питань цивільного захисту. Особливо це актуально в умовах сьогодення, коли необхідно проводити інтенсивний пошук шляхів якнайшвидшої реалізації положень вищезазначеного Кодексу. Треба зазначити, що в даної лекції ми розглянемо процес підготовки фахівців цивільного захисту з точки зору системного підходу. Розберемо та проаналізуємо цю систему з метою визначення проблемних напрямків для подальшого удосконалення та підвищення рівня ефективності функціонування вище означеної системи. Для цього потрібно провести умовних розподіл системи по чотирьох складових: інформаційний блок, керівний блок, виконавчий блок та блок забезпечення.

Пропоную приступити до обговорення першого навчального питання.

Вашей увазі пропонується відпрацювати наступні навчальні питання:

1. Підготовка фахівців з питань цивільного захисту.

2.Навчання керівного складу фахівців, діяльність яких, пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту.

3.Підготовка до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту. Визначення шляхів удосконалення навчального процесу підготовки фахівців Цивільного захисту.

Навчальна мета заняття:

1. Надати слухачам більш обґрунтованого тлумачення основних положень Кодексу цивільного захисту України щодо підготовки фахівців з питань Цивільного захисту.

2. Запропонувати практичні пропозиції щодо покращення навчального процесу для визначених категорій та шляхи подальшого удосконалення навчального процесу визначених категорій підготовки фахівців цивільного захисту.

Література(слайд-3,4).
1. Підготовка фахівців з питань цивільного захисту.

Приступаем до обговорення першого навчального питання (слайд-5), зміст якого показан на запропонованому слайді.

Ефективність процесу підготовки фахівців цивільного захистув великою мірою залежить від його організації, яка передбачає як створення й чітке функціонування системи підготовки фахівців цивільного захисту в цілому, так і організовану роботу кожної ланки цієї системи, змістовність навчання, взаємодію навчальних структур,організаторів навчання з центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Багаторічний досвід організації процесу підготовки таких фахівців свідчить,

що її успіх досягається лише тоді, коли вона базується на наукових міцних

засадах. Саме ці принципові засади дають можливість визначити головне в

роботі, найважливіші напрями і завдання, конкретизувати їх через

використання різноманітних засобів, форм, методів організації підготовки фахівців цивільного захисту.

Системоутворюючими поняттями процесу навчання за відповідними галузями цивільного захисту, як системи виступають мета навчання, викладацька діяльність а також діяльність тих, хто навчається і результат. Змінними складовими цього процесу виступають засоби управління. Вони включають зміст навчального матеріалу, методи навчання, матеріальні засоби навчання (наочні, технічні, підручники і т.д.), організаційні форми навчання як процесу і навчальної діяльності у підготовці фахівців цивільного захисту. Зв'язок і взаємообумовленість засобів навчання залежить від мети навчання і його кінцевого результату. Вони утворюють стійке єдність і цілісність, яке володіє інтегративними властивостями і підпорядковане загальним цілям освіти в цілому.

Мета підготовки фахівців (слайд-6) цивільного захисту полягає у проведенні відповідних навчальних заходів, в результаті яких фахівці будуть здатні до:

- здійснення комплексу організаційних та інженерних заходів, спрямованих на забезпечення захисту населення, територій, населених пунктів та суб'єктів господарювання від надзвичайних ситуацій, у тому числі оповіщення та інформування суб'єктів забезпечення цивільного захисту, укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту, здійснення заходів його евакуації;

- організації медичний, біологічний, радіаційний і хімічний захист населення й територій, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, організації життєзабезпечення постраждалих, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;

- державного нагляду (контролю) за виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб;

- моніторингу і прогнозуванню надзвичайних ситуацій, забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій;

- управління та координація дій суб’єктів забезпечення цивільного захисту, визначення потреби у силах цивільного захисту, організація й проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Наступним спільним моментом для будь-якого виду навчання є циклічність вищезазначеного процесу, тобто повторюваність дій викладача і того хто навчається від постановки мети до пошуку засобів і оцінці результату. З одного боку, циклічність припускає постановку керівником занять завдань і цілей, а також оцінку засвоєних знань. З іншого боку, як усвідомлення та вирішення тими хто навчається, поставлених завдань, так і здатність до самооцінки. Це говорить про двостороннє характері процесу навчання. Ще одним спільним моментом усіх видів навчання - це структура процесу навчання, втілює ступінь відповідності цілей і методів результатами. Вибір методів навчання і логіка їх застосування характеризують стиль поведінки і діяльності суб'єктів процесу навчання. (педагога і слухачів).

Основними керівними документами, що регламентують порядок, організацію навчального процесу при підготовці фахівців цивільного захисту є:

- Кодекс цивільного захисту України;

- стандарти професійно – технічної освіти;

- стандарти вищої освіти;

- Закон України 23.05.1991 №1060-XII «Про освіту»;

- Закон України 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійно-технічну освіту”

- Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1135
“Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти”

Наказ МОН України від 28.10.2009 № 989
“Про затвердження державних стандартів професійно-технічної освіти з робітничих професій”.

Наказ МОН України від 28.10.2009 № 990
“Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з робітничих професій”.

Наказ МНС України від 01.03.2010 № 122
“Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професій “Пожежний-рятувальник” та “Рятувальник” у системі МНС ”.

Наказ МНС України від 14.02.2011 № 149
“Про організацію підготовки фахівців за професією «Машиніст насосних установок пожежно-рятувального транспортного засобу»”.

Наказ МНС України від 15.06.2005 № 50
“Про затвердження типових навчальних планів та програм професійно-технічного навчання працівниківМНС України ”

А налізуючи зміст цих керівних документів, на яких ґрунтується теорія підготовки фахівців цивільного захисту, необхідно зазначити, що:

підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відповідними професіями, спеціальностями (спеціалізаціями), освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями здійснюються навчальними закладами цивільного захисту, що утворюються відповідно до законодавства та є закладами державної форми власності. (слайд-7).

Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту - перепідготовку або спеціалізацію у відповідних навчальних закладах цивільного захисту.

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Рівень фахової підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається стандартами професійно-технічної освіти. Рівень підготовки осіб середнього і старшого начальницького складу служби цивільного захисту, а також керівного складу професійних аварійно-рятувальних служб визначається стандартами вищої освіти.

Особі, яка успішно пройшла державну кваліфікаційну атестацію, видається документ про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується в установленому порядку, а після проходження атестації - посвідчення, книжка та жетон рятувальника.

Підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням проводиться під час службової підготовки у робочий час. Порядок організації службової підготовки визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок і майстерності рятувальників, інших основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб проводиться під час професійної підготовки за рахунок робочого часу, яка організовується керівником служби відповідно до її профілю. У професійних аварійно-рятувальних службах запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовка рятувальників.

Підвищення кваліфікації рятувальників проводиться у відповідних навчальних закладах. Порядок організації та проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається Кабінетом Міністрів України.

Перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників з числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників професійних аварійно-рятувальних служб проводиться відповідно до законодавства у сфері охорони здоров’я. Залежно від рівня фахової підготовки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб присвоюється відповідна класна кваліфікація, а медичним працівникам - кваліфікаційна категорія.

(слайд-8) Порядок та умови присвоєння класної кваліфікації та кваліфікаційної категорії встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Результати підвищення кваліфікації враховуються під час проведення атестації, просування по службі, присвоєння спеціальних звань.

(Кодекс цивільного захисту України Розділ VII глва 18;19).

При забезпеченні реалізації вимог з підготовки фахівців цивільного захисту використовуються стандарти професійно – технічної освіти.

Державний стандарт професійно-технічної освіти встановлює державні вимоги до змісту професійно-технічної освіти, рівня професійної кваліфікації випускників професійно-технічних навчальних закладів, основних обов'язкових засобів навчання та освітнього рівня вступників до зазначених закладів.

Державний стандарт професійно-технічної освіти застосовується з метою:

(слайд-9)

- проведення єдиної державної політики у сфері професійно-технічної освіти;

- забезпечення в усіх регіонах і в різних галузях економіки еквівалентності професійно-технічної освіти і визнання кваліфікації та документів про професійно-технічну освіту;

- розвитку єдиного освітнього простору в Україні;

- забезпечення належної підготовки робітничих кадрів, висококваліфікованих робітників (молодших спеціалістів) шляхом регламентації вимог до ефективності професійно-технічної освіти і удосконалення системи контролю за діяльністю професійно-технічних навчальних закладів;

- створення нормативної бази для функціонування ступеневої професійно-технічної освіти в системі багаторівневої освіти громадян;

- усунення відмінностей у змісті підготовки конкурентоспроможних на ринку праці кваліфікованих робітників та у термінології, що використовується у професійно-технічній освіті.

Об'єктами стандартизації (слайд-10) є зміст професійно-технічної освіти та система його формування; форми і періодичність перевірки рівня знань, умінь та професійної кваліфікації учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів; засоби кваліфікаційної атестації випускників; навчально-планувальна документація. Державний стандарт професійно-технічної освіти є обов'язковим для виконання усіма професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Державний стандарт професійно-технічної освіти містить:

- освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу;

- типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників;

- типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання і виробничої практики, передбачених типовим навчальним планом;

систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та критерії кваліфікаційної атестації випускників;

перелік основних обов'язкових засобів навчання.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника

професійно-технічного навчального закладу.

(слайд11) Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника професійно-технічного навчального закладу (далі - освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника) є документом, що узагальнює вимоги до професійних знань, умінь, навичок та інших складових компетентності випускника, відображає цілі професійної підготовки учня, слухача.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника є основою для науково обгрунтованого визначення змісту освіти, необхідного для якісної професійної підготовки кваліфікованого робітника в межах обраної професії та встановленого рівня кваліфікації.

Типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників

Типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників (далі - типовий навчальний план) визначає структуру обов'язкової компоненти змісту професійно-технічної освіти відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника. Структура обов'язкової компоненти змісту професійно-технічної освіти включає загальнотехнічну, професійно-теоретичну, професійно-практичну, природничо-математичну, гуманітарну, фізичну підготовку та визначається обов'язковими навчальними предметами, згрупованими за видами підготовки учнів, слухачів.

Типові навчальні програми з навчальних предметів,виробничого навчання та виробничої практики. (слайд12)

Типова програма з навчального предмета є документом, що визначає обов'язкову компоненту змісту професійно-технічної освіти у визначеній предметом галузі знань і параметри засвоєння навчального матеріалу з конкретного навчального предмета.

Програма містить назву предмета, найменування і зміст навчальних тем, розподіл навчального часу на їх вивчення та очікуваний результат засвоєння навчального матеріалу.

Типова програма з виробничого навчання та виробничої практики є документом, що визначає зміст практичного навчання у межах зазначеної в освітньо-кваліфікаційній характеристиці сфери діяльності.

Контроль знань, умінь і навичок учнів,слухачів та кваліфікаційної атестації випускників.

Під час здійснення контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та їх кваліфікаційної атестації з метою визначення навчальних досягнень передбачається застосування таких його форм, як поточний (тематичний), проміжний і вихідний (підсумковий) контроль.

Поточний контроль передбачає поурочне опитування учнів і слухачів, проведення контрольних і перевірочних робіт, тематичне тестування та інші форми контролю, що не суперечать етичним і методико-педагогічним нормам.

Проміжний контроль передбачає семестрові заліки та іспити, річні підсумкові заліки та іспити, кваліфікаційний іспит, індивідуальні завдання учням, слухачам на певному етапі формування їх кваліфікації.

Вихідний контроль передбачає кваліфікаційну пробну роботу, державний кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи, проекту.

Форми проміжного та вихідного контролю визначаються типовим навчальним планом. Критерії проведення кваліфікаційної атестації випускників професійно-технічних навчальних закладів визначаються відповідно до вимог типового навчального плану.

Перелік обов'язкових основних засобів навчання.

(слайд-13) Навчальні місця учнів, слухачів повинні бути забезпечені засобами навчання (зразки промислового обладнання, інструменти, моделі машин і механізмів, засоби надання послуг, навчальна, методична та довідкова література тощо), використання яких обумовлюється змістом освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника і типовими навчальними програмами з навчальних предметів, виробничого навчання та виробничої практики. Перелік основних обов'язкових засобів навчання зазначається у типовому навчальному плані підготовки кваліфікованих працівників.

Вимоги до освітнього рівня вступників до професійно-технічного навчального закладу.

Вимоги до освітнього рівня вступників до професійно-технічного навчального закладу визначаються технологічною складністю та наукоємністю професії чи спеціальності (спеціалізації), а також складністю організації праці у сфері певної професійної діяльності, передбаченої кваліфікаційною характеристикою професії. Зарахування для навчання на першому ступені професійно-технічної освіти не вимагає наявності у вступника базової чи повної загальної середньої освіти. Умовою для зарахування на навчання на другому ступені професійно-технічної освіти є наявність у вступника, як правило, базової загальної середньої освіти, а на навчання з технологічно складних, наукоємних професій (спеціальностей) чи із складною організацією праці у сфері певної професійної діяльності - повної загальної середньої освіти. В останньому випадку можливе отримання повної загальної середньої освіти одночасно з професійним навчанням.Умовою для зарахування на навчання на третьому ступені професійно-технічної освіти є наявність у вступника повної загальної середньої освіти та професійно-технічної освіти, отриманої на другому ступені навчання.

Терміни навчання (слайд14)

Терміни навчання у професійно-технічному навчальному закладі з професії (спеціальності) визначаються змістом професійно-технічної освіти та організацією навчально-виробничого процесу.

Нормативні терміни навчання не повинні перевищувати:

1) на першому ступені професійно-технічної освіти - 1 року;

2) на другому ступені професійно-технічної освіти:

для осіб, які мають повну загальну середню освіту, - 1, 5 року;

для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, - 4 роки;

для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки не здобувають повну загальну середню освіту, - 2 роки;

3) на третьому ступені професійно-технічної освіти - 2 роки.

(Слайд 15)

Державні стандарти, типові плани і програми підготовки:

1. Державний стандарт професійно-технічної освіти.

2. ДСПТО 5161.L0.75.25-2009
Державний стандарт професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії „Пожежний-рятувальник” 5161.

3. ДСПТО 5169. L0.75.24-2009
Державний стандарт професійно-технічної освіти для професійної підготовки (підвищення кваліфікації) робітників з професії „Рятувальник” 5169.

4. Типові навчальні плани та програми для курсового професійно-технічного навчання за робітничими професіями (підготовка та підвищення кваліфікації) «Матрос-рятувальник» 8340.2

5. Типові навчальні плани та навчальні програми професійно-технічного навчання (перепідготовки та підвищення кваліфікації) кваліфікованих робітників за професією 8333 “Машиніст насосних установок пожежно-рятувального транспортного засобу”.

6. Типові навчальний план та програми професійно-технічного навчання за робітничою професією 4223 “Радіотелефоніст аварійно-рятувального підрозділу (частини, загону тощо) ДСНС України” для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

7. Типові навчальний план та програми професійно-технічного навчання за робітничою професією 4223 “Радіотелефоніст” для підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Вибір методів навчання залежить від особливостей навчального предмета, цілей і завдань навчання, вікової та індивідуальної специфіки учнів, рівня освіченості, розвитку та виховання учня, матеріально-технічної оснащеності навчального закладу, здібностей і можливостей вчителя, його майстерності та особистих якостей, часу на вирішення дидактичних завдань.

Методи навчання - це методи викладання-навчання. Існують різні типології цього процесу, які проводять систематизацію за різними підставами.

(слайд 17) Наприклад, перша група включає в себе методи передачі і засвоєння знань (їх іноді називають словесними). До них відносять бесіду, розповідь, дискусію, лекцію, роботу з текстом. Друга група - це практичні методи навчання (вправи, практичні заняття, лабораторні експерименти). До третьої групи методів відносять контроль і оцінку результатів навчання (самостійні та контрольні роботи, тестові завдання, заліки та іспити, захист проектів).

Для даного рівня підготовки фахівців найбільш прийнятними методами навчання є таки, яки відносяться до другої групи.
До спеціальних навчально-організаційних заходів з цивільного

захисту у професійно-технічних та загальних середніх навчальних закладах

відносяться організація та проведення “Дня цивільного захисту”, а у

дошкільних навчальних закладах “Тижня безпеки дитини ”.

За своєю структурою спеціальні навчально-організаційні заходи з

цивільного захисту поєднують в собі заходи об’єктового тренування щодо

практичної підготовки працівників навчальних закладів діям у НС та

навчально-виховної роботи з дітьми з питань цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності. Науково-методичне забезпечення навчального процесу з

функціонального навчання на курсах передбачає наявність затверджених

рекомендацій та вимог до змісту навчання у сфері цивільного захисту,

навчальних планів і функціональних програм навчання, нормативів оснащення

навчальних та методичних кабінетів, навчально-консультаційних пунктів,

навчально-тренувальних полігонів (містечок), підручників, навчальних

посібників, порадників, настанов, інструкцій, рекомендацій з проведення спеціальних комплексних, штабних об'єктових навчань, тренувань, практичної

підготовки до дій у НС у навчальних закладах, програм загальної підготовки

населення до дій у НС, програми підготовки працівників у складі формувань працівників та спеціалізованих служб, робочих навчальних програм курсів підвищення кваліфікації цільового призначення у сфері цивільного захисту, програм постійно-діючих семінарів та програм практичної підготовки до дій у

надзвичайних ситуаціях на підприємствах, установах та організаціях,

навчально-методичних матеріалів до різних видів занять, фондів тестів з

перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, методичних матеріалів з

питань виконання спеціальних контрольних вправ, дидактичної літератури,

наочних посібників, технічних засобів навчання, натурних зразків приладів,

інструменту інших засобів та майна цивільного захисту.

З метою надання допомоги викладачам вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, які викладають нормативні дисципліни пов’язані з безпекою

життєдіяльності та цивільним захистом, вироблення наступності і взаємозв’язку за змістом та формами навчання, сприяння поліпшенню

навчальної, методичної та науково-дослідної і дослідно-експериментальної

роботи, що виконується кафедрами, предметними комісіями при установах

здійснюють свою діяльність науково-методичні ради з питань цивільного

захисту та безпекижиттєдіяльності населення.

Науково-методичні ради працюють на громадських засадах згідно з

положенням, що затверджується ДСНС та МОН України.

До основних напрямків роботи науково-методичних рад відносяться:

- розробка рекомендацій щодо планування і організації навчального

процесу з ЦЗ та безпеки життєдіяльності з урахуванням профілю навчальних

закладів та місцевих умов;

- рецензування і обговорення методичних розробок, конспектів лекцій,

наочних та навчально-методичних посібників;

координація науково-дослідної та дослідно-експериментальної роботи,

що проводиться кафедрами (циклами), окремими викладачами з цивільного

захисту та викладачами і методистами курсів;

-участь в організації досліджень при проведенні спеціальних комплексних

навчань, тренувань та експериментальній роботі щодо оптимізації змісту,

методів та прийомів навчання у сфері цивільного захисту на базі об'єктів

господарської діяльності. Сприяє удосконаленню науково-методичного забезпечення навчального процесу з функціонального навчання участь педагогічного складу установ, навчальних закладів у підготовці та проведенні наукових конференцій, науково-практичних семінарів, рецензуванні, апробації навчально-методичних посібників, навчальних планів і програм та робота в науково-методичних радах, експертних і фахових комісіях системи освіти та ДСНС. (слайд17)

Висновок
Розвиток і формування здібностей для якісної підготовки фахівців цивільного захисту становить одну з найважливіших завдань процесу навчання. У ході навчання здібності надання людині кваліфікованої та своєчасної допомоги. вони не тільки виявляються, але і формуються, розвиваються. Їх розвиток є не тільки передумовою, а й результатом засвоєння знань.

В рамках дискусії щодо другого навчального питання продовжимо обговорення і ознайомимось з його змістом. (слайд-18)
2.Навчання керівного складу фахівців, діяльність яких, пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань Цивільного захисту.

У Статті 91Кодексу цивільного захисту Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту говориться що,

1. Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування утворюються навчально-методичні центри сфери цивільного захисту.

2. Особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду і періодично один раз на три - п’ять років зобов’язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних навчально-методичних центрах сфери цивільного захисту.

3. Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених для фінансування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Відповідні записи про навчання заносяться у трудову книжку.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування визначають щорічну потребу в навчанні керівного складу та фахівців, забезпечують періодичність його проведення та закріплюють на правах оперативного управління або передають у власність навчально-методичним центрам сфери цивільного захисту підприємства, установи та організації, приміщення, споруди та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

5. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням періодичності навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, та вживає заходів для усунення виявлених недоліків.

6. Порядок здійснення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, перелік осіб, які його проходять, та план комплектування з навчання зазначених осіб затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

Організується у відповідності до Державних стандартів освіти (ДСО).

Для більш зрозумілого, а головне вірного тлумачення та розуміння всього процесу підготовкикерівного складу фахівців, діяльність яких, пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань Цивільного захисту. Потрібно дати визначення таких понять як Державний стандарт освіти Галузеві стандарти вищої освіти.Отже: (слайд-19)

Державний стандарт освіти (ДСО) - це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, обсяг навчального навантаження, засоби діагностики якості освіти та рівня підготовки студентів, а також нормативний термін навчання. ДСО визначає обов'язковий мінімум змісту навчальних програм, обсяг навчального навантаження студентів, вимоги до рівня підготовки випускників ВНЗ і є основою нормативних документів (навчальних планів, навчальних програм тощо). ДСО - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційних (освітніх) рівнів студентів ВНЗ.

Галузеві стандарти вищої освіти Міністерства освіти і науки України (ГСВО МОНУ) видаються для кожного освітнього кваліфікаційного рівня підготовки фахівців (бакалавра, спеціаліста, магістра) для кожного напрямку підготовки фахівців, для кожної кваліфікації. Галузевий стандарт освіти (ГСВО) має три розділи:

1) освітньо-кваліфікаційна характеристика(ОКХ);

2) освітньо-професійна програма (ОПП), якою визначається зміст підготовки фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

3) Засоби діагностики якості вищої освіти;

4) робочі навчальні програми.

Визначений прелік керівних документів створює повну систему навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, яка спираючись на всі законодавчі вимоги, робить її життєздатної та достатньо єфективною. Системою основу,якої складають таки складові як:

- інформаційний блок питань;

- блок питань пов’язаний з ролю керівного складу;

- Блок питань пов’язаний з ролю складу виконавчого рівня;

- Блок питань пов’язаний з ролю забезпечення всього навчального процесу керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту;

Говорити, або робити обґрунтовані висновки стосовно того,яка з цих складових є найбільш важливою або навпаки, немає під собою ніяких підстав, тому, що ця створена та превірена система може ефективно функціонувати тільки, коли всі її складові функціонують. Це створює можливість для систематизації змісту складових існуючої системи, а це в свою чергу підвищує рівень ефективності її управління та дозволяє проводити аналіз ефективності функціонування системі з метою визначення її “ слабких місць”, для подальшого покращення її функціонування.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищому навчальному закладі. (слайд 20)

Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає: державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально-дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної.

Навчальний план - документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.

Для забезпечення якості навчання у вищій школі необхідно звертати особливу увагу на систему планування і організації навчального процесу .(слайд-21). При цьому слід ураховувати, що навчальний процес у ВНЗ будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Планування і організація навчального процесу здійснюється на основі чинного навчального плану. У навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким передбачено: бюджет годин у тижнях, такі аспекти навчальної діяльності як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні іспити, виконання дипломних робіт та інш. Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять - важливого документу, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів. Змістовна гнучкість полягає в диференціації змісту навчання. Принцип оперативного зворотного зв'язку забезпечує керівництво навчальним процесом шляхом створення дієвої, систематичної системи контролю і самоконтролю засвоєння навчального матеріалу модуля. Навчально-методичний комплекс дисципліни (НМКД) - документ, що визначає обсяг знань, якими повинен оволодіти слухач відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця цивільного захисту. Невід’ємним принципом будь якого навчання, є диференційований підхід. (слайд -22) Так у системі підвищення кваліфікації у сфері ЦЗ насамперед, це урахування особливостей навчання дорослих слухачів – людей з певним життєвим та професійним досвідом, знаннями, з власними переконаннями й оцінками явищ суспільного життя, особистим досвідом навчання. Підвищення їх кваліфікації має відбуватися так, щоб до навчальних груп зараховувалися працівники, що виконують однакові або близькі за змістом функції в складі органів державного управління чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, в інтересах загальнодержавних систем ЦО, ЄДС НС, Єдиної системи ЦЗ. Змістовне наповнення їх навчання має передбачати поглиблення, поповнення й оновлення лише тих знань, що необхідні їм для використання в реальної обстановки, при виконанні завдань у державному органі чи установі відповідно до покладених на них повноважень і функцій у сфері ЦЗ. По друге, це вивчення як спільних для всіх слухачів модулів, так і тем, щовідображають зміст і методи виконання завдань відповідно до функцій у сфері ЦЗ виконання яких забезпечує державний орган чи орган самоврядування, підприємство, установа та організація, у якому працює службовець, працівник.

Диференційований підхід також вимагає здобуття слухачем знань і вмінь,

які дозволять йому безпосередньо виконувати управлінські функції, обов’язки у

сфері ЦЗ за займаною посадою, з врахуванням природних і техногенно-

екологічних особливостей регіону, практики ведення цивільної оборони,

територіальних підсистем ЦЗ, та специфіки виконання завдань щодо

запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, інших особливостей регіону

або вимог замовника. Диференційований підхід вимагає також постійного урізноманітнення організаційних форм проведення навчання, його активізації, залучення самихслухачів до розв’язання проблемних ситуацій, освоєння методики вироблення управлінських рішень із запобігання та ліквідації наслідків НС. Заплановані навчальні заняття мають бути спрямовані на формування потреби до самостійного пошуку відповідей на актуальні питання практичної діяльності.Здобуття знань у сфері цивільного захисту слід також розглядати і як процес, якому властивий безперервний характер. У період між плановим курсовим підвищенням кваліфікації керівні кадри і фахівці за щорічними організаційно-методичними вказівками відповідних начальників ЦЗ

залучаються до участі в організації і проведенні навчально-методичних зборів

та навчань, тренувань з ЦЗ на НС. (слайд - 23)

Результатомнавчання керівного складу фахівців, діяльність яких, пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань Цивільного захисту є:

-сукупність властивостей знань і умінь, які обумовлюють здатність (готовність) осіб керівного складу ЦЗ та інших посадових осіб до виконання певних функцій з питань запобігання і реагування на НС та (або) здійснення

управління заходами ЦЗ. Показниками якості здатності (готовності) слухачів до виконання функцій за цільовим призначенням можуть бути:

- показник набуття компетенції - обсягу знань (оновленої або розширеної

інформації) та практичного досвіду їх застосування у відповідності до переліку

завдань і обов’язків, які мають виконувати слухачі згідно визначеного

посадовими інструкціями рівня їх діяльності відносно безпеки у НС;

- технологічність (раціональність в затратах сил, засобів, матеріальних

резервів, часу при вирішеннізавдань) готовності, що характеризує ефективність

застосування слухачами знань і умінь;

- правовий показник, який передбачає готовність до виконання функцій у

сфері ЦЗ в умовах чинного законодавства;

- показник можливості самовдосконалення шляхом поповнення знань і

умінь для вирішення на місцях конкретних виробничих проблем із запобігання

НС, підтримки готовності до реагування на них та вжиття заходів щодо

усунення і мінімізації їх наслідків.

Формуванню здатності (готовності) до виконання певних функцій за

цільовим призначенням в умовах реалізації програм з підвищення кваліфікації

мають сприяти такі показники:

- необхідності підвищення кваліфікаціїза даною сферою управління;

відповідності змісту підвищення кваліфікації меті та змісту завдань, які

виконуються слухачами за цільовим призначенням у сфері ЦЗ;

- стандартизації – визначення нормативного змісту програм підвищення

кваліфікації у сфері ЦЗ уніфікованих по відношенню до всіх категорій слухачів,

які підлягають навчанню у цій сфері;

- економічної оптимальності - відповідність матеріальних затрат для

оновлення і розширення сформованих в системі вищої освіти властивостей

знань і умінь з безпекижиття і діяльності людини.

Сукупність перелічених показників має забезпечити формування якості

підвищення кваліфікації керівних, управлінських кадрів і фахівців у сфері ЦЗ.

Саме управління якістю може розглядатися як установлення, забезпечення та підтримка необхідного рівня компетенції слухачів відповідно до потреб замовника. Це здійснюється шляхом перевірки відповідних показників якості підвищення кваліфікації встановленим вимогам (нормативним документам) та цілеспрямованим впливом на умови та фактори, від яких залежить якість (програмно-методичне, інформаційне, матеріально- технічне та фінансове забезпечення, кваліфікація викладачів, контингент слухачів тощо).

Якісний рівень підвищення кваліфікації в значній мірі залежить від якості

навчальної й методичної роботи. Перше, що тут варто було б відзначити, - це перехід на нові освітні стандарти.

Таким чином мова може вестись лише про надання слухачам спеціальних

знань відповідно до завдань, обов’язків та повноважень посад певної категорії, які стануть основою для проведення ними звичних процедур, а саме:

реалізувати плани діяльності відповідно до свого функціонального

напрямку, систематизувати, обробляти, аналізувати та узагальнювати

інформацію, в тому числі із використанням сучасних інформаційних систем;

продукувати управлінські рішення з визначенням фінансування і

матеріально-технічного забезпечення та забезпечувати контроль і координацію

визначених заходів. (слайд 24) До переліку уніфікованих знань (нормативний зміст) якими повинні володіти всі навчальні категорі ї з числа державно-управлінських кадрів у сфері ЦЗ, виходячи із визначених законодавством повноважень для органів виконавчої влади, в яких вони проходять службу, можна віднести:

- державну стандартизацію з питань безпеки у НС;

застосовування технологій зменшення ризиків виникнення і пом'якшення

наслідків катастроф та НС;

- основи управління відповідними функціональними і територіальними

підсистемами ЄДС ЦЗ;

- порядок обміну і подання інформації, забезпечення своєчасного

оповіщення та інформування населення про загрозу виникнення або

виникнення НС, укриття в захисних спорудах, забезпечення радіаційно-

хімічного захисту, проведення евакуаційних заходів, створення фінансових та

матеріальних резервів для захисту населення та ліквідації НСта їх наслідків;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій за

призначенням та організація, проведення і забезпечення аварійно-рятувальних

та інших невідкладних робіт;

порядок здійснення підготовки населення до дій у надзвичайних

ситуаціях техногенного та природного характеру відповідно до своїх

повноважень.

У навчальному процесі за програмами Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту призначення використовуються такі основні

види навчальних занять: лекції, практичні, семінарські та виїзні заняття,

групові вправи, ділові або рольові ігри, аналіз конкретних виробничих

ситуацій, консультації тощо. Вони поєднуються з методами ігрового навчання,

контрольно-перевірочними методами і прийомами самостійної роботи, тобто

використовуються в основному активні форми навчання. Перевага тим чи

іншим з них віддається залежно від теми, мети і завдань заняття, складу

слухачів.

Рекомендована кількість слухачів у навчальній групі при проведенні

навчальних занять складає 15-20 чоловік. При проведенні практичних занять,

групових вправ, ділових і рольових ігор навчальна група може ділитись на

підгрупи. Навчальні групи при проведенні навчальних занять комплектуються, як правило, з осіб однієї посадової категорії. За кожною навчальною групою

закріплюється викладач, майстер виробничого навчання, який являється

керівником групи.

До проведення занять по найбільш складних, спеціальних темах

залучаються фахівці структурних підрозділів місцевих органів виконавчої

влади та органів місцевого самоврядування, об’єктів господарської діяльності,

на базі яких створено органи управління та спеціалізовані служби цивільного

захисту. При визначенні організаційних форм навчання за головне ставиться

принцип оптимального поєднання різноманітних форм і методів з пріоритетом

активних форм навчання й самостійної роботи слухачів. (слайд-25)

Лекція - одна з основних форм організації навчального процесу, що

представляє собою усний, монологічний, систематичний, послідовний виклад

викладачем навчального матеріалу. Вона передує всім іншим формам

організації навчального процесу, дозволяє оперативно актуалізувати

навчальний матеріал курсу, модулю. За своєю формою організації лекція може бути: інформаційною, проблемною, лекція-дискусія, консультація, бесіда, лекція з опорним конспектуванням, лекція-візуалізація або презентація. Лекції проводяться увідповідно обладнаному приміщенні - лекційній залі, або в аудиторіях для однієї, або декількох навчальних груп.

Практичне заняття призначено для закріплення матеріалу лекцій на

основі рішення навчальних завдань.Практичне заняття має за мету виконання розрахунків з прогнозування, моделювання обстановки, режимів захисту населення від надзвичайних ситуацій, проведення інженерно-технічних заходів з підвищення безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф та стихійного лиха, у роботі з документами, планами, картами, таблицями, технічними засобами навчання, тощо.

Практичне заняття передбачає проведення попереднього контролю знань,

умінь і навичок слухачів, постановку загальної проблеми викладачем та її

обговорення, виконання конкретного завдання, його перевірку та оцінювання.

Семінарське заняття являє собою комплексну форму й завершальну

ланку у вивченні певного модулю або складової програми передбачених

робочим навчальним планом.

Групова вправа - форма навчального заняття, яка використовується під

час вивчення навчальних модулів з основ управління, організації та дій у63

надзвичайних ситуаціях, підготовки та застосування сил цивільного захисту.

Вони мають за мету прищеплення слухачам навичок з прогнозу та оцінки

обстановки, розрахунку необхідних сил і засобів для проведення рятувальних

та інших невідкладних робіт, прийняття рішення, віддавання розпоряджень і

наказів по управлінню силами та заходами з мінімізації та ліквідації наслідків

НС. Проводяться у навчальних аудиторіях з використанням макету, карт, схем

місцевості або обчислювальної техніки кабінету інформаційних технологій

навчання.

Сутність групової вправи полягає в тому, що всі слухачі на занятті,

об’єднанні в навчальну групу, призначаються і виконують обов'язки за однією і

тією самою службовою посадою на фоні утвореної керівником обстановки.

На заняттях потрібно застосовувати вправи, в яких кожний слухач

приймає рішення, готує відповідне розпорядження й за вказівкою керівника

доповідає про прийняте рішення (віддає розпорядження), а решта слухачів

уточнюють, доповнюють ці рішення й віддають свої розпорядження. Слухачі

при цьому набувають необхідних навичок в оцінці обстановки, підготовки та

прийнятті рішення, відданні розпоряджень, розробленні документів, а також

поглиблюють і закріплюють свої знання. Якщо під час занять слухачам не вдалося знайти правильне рішення, керівник за допомогою додаткових запитань домагається правильного рішення, в разі необхідності аналізує обставини, що склалися, і формує своє найдоцільніше рішення. Після цього проводиться частковий розбір. І так з кожного питання.

Декілька групових вправ, що проводяться послідовно і які поєднані

спільною темою, звичайно виконуються на фоні єдиної обстановки шляхом

відпрацювання комплексного навчального завдання. (слайд-26)

Ділова (штабна) або рольова гра застосовується як метод активного

навчання слухачів з метою вироблення в них навиків прийняття управлінських

рішень в надзвичайних ситуаціях, а також як засіб тестування здібностей.

Елементи ділової гри: розподіл за ролями, змагання, особливі правила тощо.

Ділова гра забезпечує високий рівень наближення до реальності, пластичне

відтворення ситуації. Ділова гра найбільш ефективний, але і найбільш складний із видів навчальних занять. В основному використовується для вивчення технологічних стадій підготовки та методів прийняття рішень.

Консультація є формою навчального заняття, при якій слухач отримує

відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних

теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Проводяться з

метою надання допомоги слухачам у самостійному вивченні навчального

матеріалу. Інші види навчальних занять визначаються у порядку, становленому курсами, центрами та іншими навчальними закладами, які реалізують навчальні програми з короткострокового підвищення кваліфікації цільового призначення у сфері цивільного захисту. (слайд-27)