Організація медичного забезпечення потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС

На території всієї України мешкає значна кількість населення, яке постраждало від аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Чорнобильська трагедія призвела до тяжких змін здоров'я, і велика кількість постраждалих вимагає від органів охорони здоров'я постійної роботи, спрямованої на здійснення медико-санітарного забезпечення цього контингенту.

Негативні зміни здоров'я багато в чому залежать від характеру опромінювання. Частина населення зазнала гострого опромінюван­ня, частина - хронічного, на значну кількість людей впливали його обидва види. До цього контингенту відноситься велика кіль­кість учасників ліквідації аварії та евакуйованих, які всі роки після гострого опромінювання продовжують жити в радіоактивнозабруд­нених місцевостях з тривалою дією хронічного опромінювання.

У лютому 1991 року було прийнято Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи".

Цей закон грунтується на основних положеннях щодо реалізації конституційного права громадян на охорону життя та здоров'я і створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання та трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до нього виділено чотири зони радіоактивного забруднення:

1. Зона відчуження;

2. Зона безумовного (обов'язкового) відселення;

3. Зона гарантованого добровільного відселення;

4. Зона посиленого радіоактивного контролю.

Держава бере на себе відповідальність за пов'язані з аварією збитки громадянам і їх дітям і зобов'язується відшкодувати за:

• пошкодження здоров'я чи втрату працездатності громадянами та їх дітьми;

• втрату годувальника;

• матеріальні втрати.

На державу покладено зобов'язання щодо:

• визначення доз опромінення, своєчасного медичного обсте­ження, лікування;

• організації та проведення медико-соціальної експертизи втра­ти працездатності;

• затвердження переліку спеціалізованих медичних закладів із забезпеченням лікування постраждалих.

З метою реалізації медичних та медико-соціальних програм захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, техногенних катастроф, стихійного лиха, залучення іноземних інвес­тицій для подальшого впровадження технологій для потреб охорони здоров'я Кабінет Міністрів України постановив утворити Національ­ний центр здоров'я на базі Військово-медичного центру Військово-повітряних сил України (Постанова від 22.03.1999, № 430).

З метою найбільш ефективного вирішення проблем медико-соціального забезпечення визначених осіб в Україні діє Державний реєстр (ДР) (єдина інформаційна система).

Головним його завданням є здійснення контролю за станом здоров'я та вивчення найближчих і віддалених медичних наслідків Чорнобильської катастрофи.

Постраждалі особи підлягають щорічному медичному обсте­женню (диспансеризації), санаторно-курортному лікуванню.

В регіонах найбільшого зосередження таких контингентів ство­рюються спеціалізовані центри, в т.ч. дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. № 1218 затверджено перелік спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують лікування постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (обласні спеціалізовані диспансери та лікарні з центрами радіаційного захисту. Український спеціалізований диспансер радіа­ційного захисту та інші).

Первинна медико-санІтарна допомога постраждалим надається дільничними лікарями. Вони ведуть їх повний облік, направляють на стаціонарне, санаторно-курортне, реабілітаційне лікування, на кон­сультацію до спеціалізованих медичних закладів.

У лікувально-профілактичних закладах призначають лікаря, відповідального за організацію допомоги даному контингенту. Він зобов'язаний здійснювати;

• контроль за переміщенням контингенту (прибули, вибули та ін.);

• аналіз здоров'я;

• своєчасне внесення до Державного реєстру зміни в стані здоров'я;

• експертну оцінку якості надання допомоги тощо.

Спеціалізовані медичні заклади:

• надають кваліфіковану консультативну допомогу постраждалим за направленням лікувально-профілактичних закладів;

• координують заходи щодо диспансерного спостереження за потерпілими;

• впроваджують в роботу лікувально-профілактичних закладів нові методи діагностики та лікування постраждалих;

• проводять аналіз організації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги потерпілому населенню.

Захворюваність потерпілих має тенденцією до щорічного зро­стання.

Як свідчать дані, показники поширеності захворювань дорослих і підлітків до 1991 року, незважаючи на тенденцію до зростання, залишались нижчими порівняно з середніми для України. З 1992 р. відмічається більш високий її рівень серед потерпілих. Первинна захворюваність потерпілих значно збільшилась.

Зростання стосується всіх класів хвороб.

У структурі захворюваності перші п'ять місць займають захво­рювання органів дихання, нервової системи та органів чуття, травми та отруєння, хвороби системи кровообігу та сечостатевої системи.

Частота цих захворювань зросла в 2,0-6,0 разів.

Відбувається зростання невисоких за рівнем захворювань: новоутворень - у 3,0 рази, хвороб крові та кровотворних органів, хвороб кістково-м'язової системи - в 4,5 раза.

Слід відзначити, що серед класу новоутворень половину (50,9%) злоякісні. За останні 10 років їх рівень підвищився більш як у 2 рази.

Важливою медико-соціальною проблемою Чорнобильської ка­тастрофи є соціально-психологічний стрес. Він обумовив психічну дезадаптацію, зростання психічних і психосоматичних захворювань, особливо серед "ліквідаторів" аварії. Пріоритетною в цьому плані стає організація системи медико-соціальної реабілітації з відкриттям відповідних центрів у місцях найбільшої концентрації постраждалих.

Чорнобильська катастрофа стала для України національною трагедією. За минулі після неї роки багато чого зроблено з подолання наслідків.

Незважаючи на все зроблене, є ще дуже багато невирішених проблем, які державі дуже складно подолати. Це стосується як питань науки, технологічних можливостей, так і питань подолання медичних та багатьох інших наслідків аварії.

Контрольні питання

1. Зони радіоактивного забруднення території України внаслідок
аварії на Чорнобильській АЕС.

2. Обов'язки держави щодо потерпілих від Чорнобильської ка­тастрофи.

3. Хто надає первинну медико-соціальну допомогу постраждалим?

4.Завдання спеціалізованих медичних закладів з надання допомоги
постраждалим.

5. Зміни стану здоров'я потерпілих.

— 8 —