 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Заперечення "закону ринків" Сея та класичної доктрини безперервного нарощування суспільного багатства на основі розвитку виробництва та нагромадження капіталів
|
|
На противагу класикам, С. Сісмонді стверджував, що споживання не є "безмежною силою, здатною знищити безмежне виробництво". Звівши реалізацію до особистого споживання, вчений зазначав, що для збуту виробленого товару потрібно, аби виробництво повністю відповідало доходам суспільства. Однак, на думку дослідника, з розвитком капіталізму відбувається звуження внутрішнього ринку в зв'язку з тим, що:
— скорочується дохід робітників, які витісняються машинами і не виявляють попиту на споживчі товари; водночас зростання безробіття знижує ціну на робочу силу на ринку праці і попит зайнятих робітників також знижується;
— зменшується споживчий попит з боку капіталістів, які у погоні за нарощуванням обсягів виробництва спрямовують на нагромадження все більшу частку прибутку.
Таблиця 5.1. Порівняльний аналіз економічних поглядів А. Сміта та С. Сісмонді [44]
| Класична політична економія А. Сміта | Критичний напрям політичної економії С. Сісмонді |
| Трактував політичну економію як науку про об'єктивні закони виробництва і нагромадження багатства на основі пріоритетного розвитку особистого інтересу та невтручання держави в економічне життя | Стверджував, що "матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави, становить предмет політичної економії; ми називаємо політичною економією управління народним багатством" |
| Спонукальним мотивом економічної діяльності вважав особистий егоїстичний інтерес окремого індивіда, турботу про власну вигоду, природне прагнення до покращання власного становища | Зазначав, що "політична економія є моральною наукою, яка має справу з людською природою, а не з економічними відносинами, веде до мети, коли прийняті до уваги почуття, потреби і пристрасті людей" |
| Прагнув виявити глибинні закономірності економічних явищ та процесів, розкрити внутрішні зв'язки економічних категорій на основі абстрактного методу наукових досліджень | Був переконаний, що "важливо в деталях вивчати становище людей....Слід приглядатися до часу, країни і професії людини", оскільки "грубі помилки допускалися тому, що прагнули завжди узагальнювати все те, що належать до соціальних наук" |
| Відстоював ідею ринкової рівноваги та гармонійного розвитку ринкової економіки на основі природного самочинного механізму, який постійно пристосовує виробництво товарів до дійсного попиту на них | Закликав утримуватися "від цієї небезпечної теорії рівноваги, яка відновлюється сама по собі". Визнавав, що "з часом така рівновага відновлюється, але шляхом неймовірних страждань" |
Водночас вчений звертав увагу на те, що нововведення, які зменшують витрати виробництва, не збільшують автоматично кількість споживачів, оскільки фабриканти "завжди знижували ціну на свою продукцію в арифметичній прогресії, звільняючись від робочої сили в геометричній прогресії"[45]. Збут надлишкової продукції на зовнішніх ринках також скорочується, оскільки розвиток капіталізму в раніше відсталих країнах породжує у них аналогічні проблеми.
Таким чином, за умов капіталізму сукупний попит на споживчому ринку виявляється недостатнім для того, щоб придбати всі вироблені товари. Зазначивши, що "народи... можуть розорятися не лише від того, що тратять дуже багато, але і від того, що тратять дуже мало" [46], С. Сісмонді дійшов висновку, що капіталізму внутрішньо притаманні кризи надвиробництва, викликані недоспоживанням. Вихід із ситуації вчений вбачав у гальмуванні капіталістичного розвитку, поверненні до дрібнотоварного виробництва та відродженні споживчого попиту дрібних товаровиробників.
4. Історизм, динамічний погляд на капіталізм. Виступаючи
прихильником трудової теорії вартості, С. Сісмонді трактував прибуток як вирахування із продукту праці робітників, підкреслюючи його експлуататорську природу. Він був одним з перших економістів, які піддали сумніву панівну ідею про природність та гармонійність капіталізму. "Чи можна стверджувати, що ми досягли тепер істини, що ми не відкриємо основної вади в системі найманої праці... як ми її відкрили в системах рабства, феодалізму, цехових корпорацій... Прийде, безсумнівно, час, коли наші онуки будуть вважати нас варварами за те, що ми залишили трудящі класи без захисту, такими ж варварами, якими вони, так само як і ми, будуть вважати народи, які зробили ці нації рабами", — писав учений[47].
5. Переконання в тому, що не можна розглядати багатство безвідносно до споживання окремих людей, потреби якихє метою будь-якого виробництва. На думку вченого, примножуючи матеріальне багатство, нація жертвує метою заради засобів, оскільки час, необхідний для зміцнення тіла та духу, витрачається на виробництво предметів розкоші та поглиблення соціальної нерівності. "Людина сама по собі працює для того, щоб відпочивати, — зазначав вчений, — людина у суспільстві найчастіше працює для того, щоб хтось відпочивав. Позбавлення особи дня відпочинку викличе зростання багатства на одну сьому: багаті стануть ще більше прагнути до розкоші, а бідні стануть ще біднішими". Відтак вчений стверджував, що має існувати межа розширення виробництва, співмірна з соціальними доходами.
6. Критика закону народонаселення Т. Мальтуса, заснована на переконанні у тому, що "національний добробут залежить від стабільного та постійного попиту на працю"[48]. На думку С. Сісмонді, кількість засобів існування не є межею збільшення чисельності населення, інакше замолені верстви повинні були б демонструвати значне кількісне зростання, чого насправді не відбувається.
Вчений стверджував, що лише у суспільстві дрібних власників, де виробництво людей, як і речей, співмірне зі зростанням доходів, немає небезпеки перенаселення. Водночас в епоху промислового перевороту становище робітника змінюється залежно від попиту на робочу силу та конкуренції на ринку праці, які породжують злидні та безробіття.
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 315 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
