Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Економічний романтизм С. Сісмонді



Подальший розвиток ринкових відносин, пов'язаний з роз­кладом та занепадом дрібного виробництва, майновим розшару­ванням населення, концентрацією багатства на одному полюсі й злиденності — на другому, загостренням соціальних суперечно­стей та кризових явищ в економіці, сприяв переосмисленню ідей класичної школи щодо гармонії приватних і суспільних інте­ресів. У першій половині XIX ст. у європейській економічній думці був започаткований критичний напрям у політичній економії.

Не відмовляючись від теоретичних канонів класичної школи, представники цього напрямку виступили з критикою капіталіз­му та деяких ідей А. Сміта і його послідовників. Вони прагнули поліпшити існуючий суспільний устрій шляхом його реформу­вання.

Першим видатним економістом, який виступив з науковою критикою економічної системи капіталізму та поставив під сумнів пануючу економічну ортодоксію, був французький економіст швейцарського походження Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773—1842), який стверджував, що "побудував політичну економію на нових засадах»[42].

Відомий французький історик, еко­номіст Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773—1842) народився у фран­комовній частині Швейцарії в родині проте­стантського пастора в околицях Женеви.

Здобувши середню освіту в протестант­ській колегії, С. Сісмонді працював службов­цем Ліонського банкірського дому, але за­гроза революційного терору змусила його переселитися в Англію. Згодом він зайняв­ся фермерством у Італії і виклав результати своїх роздумів щодо розвитку сільського гос­подарства у Тосканії в першій науковій праці,

опублікованій у 1801 р. Наступний твір вченого "Про комерційне ба­гатство, або Принципи політичної економії в їх застосуванні до тор­говельного законодавства" побачив світ у 1803 р. і був присвячений популяризації ідей економічного лібералізму А. Сміта.

Повернувшись до Женеви, С. Сісмонді деякий час працював на посаді секретаря торгової палати. Однак незабаром залишив служ­бу, цілковито присвятивши себе науковій діяльності. Його історичні, літературні та політичні твори ("Історія італійських республік" в 2 то­мах, багатотомна "Історія французів", "Історія падіння Римської імперії", "Історія відродження свободи Італії" та ін.) користувалися популярністю у сучасників. У 1818 р. С. Сісмонді отримав замов­лення на статтю для Енциклопедії Единбурга, що спонукало його знову звернутись до економічних проблем.

У 1819 р. була опублікована головна економічна праця вченого "Нові начала політичної економії, або Про багатство у його відно­шенні до народонаселення" (1819), у якій він заявив про свій роз­рив з економістами-рікардіанцями. Неортодоксальні ідеї вченого знайшли продовження у його останній роботі "Нариси з політичної економії" (1837—1838).

У розвитку економічних поглядів С. Сісмонді можна виділити два періоди:

1-й період, пов'язаний з пропагандою ідей класичної школи щодо вільної гри особистих інтересів, економічної свободи та фритредерства, який знайшов відображення у праці "Про ко­мерційне багатство, або Про принципи політичної економії у їхньому застосуванні до торговельного законодавства" (1803);

2-й період, пов'язаний з критикою капіталізму вільної кон­куренції та ідей класичної школи, обґрунтуванням необхід­ності державного регулювання економічного життя, рефор­мування існуючого суспільства та повернення до дрібного то­варного виробництва. Ці ідеї знайшли відображення у таких працях вченого, як "Нові начала політичної економії, або Про багатство у його відношенні до народонаселення" (1819) та "Нариси з політичної економії" (1837).

Прискорений розвиток європейського капіталізму після про­мислового перевороту та буржуазних революцій супроводжував­ся кризами та розоренням селянства і дрібних ремісників. Став­ши на захист інтересів дрібної буржуазії, С. Сісмонді симпатизу­вав цеховому устрою середньовічних ремісників, які володіли засобами виробництва і працювали на замовника або близький ринок. Він ідеалізував дрібне селянське виробництво, де праця і капітал поєднані, а виробництво підпорядковане споживан­ню. Вчений обґрунтовував необхідність побудови такого поряд­ку, "який забезпечив би як бідному, так і багатому задоволення, радість і спокій, такого порядку, за якого ніхто не страждає"[43]. Подібні утопічні ідеї вченого та прагнення повернутись до мину­лого дрібнотоварного устрою отримали в історії економічних учень назву економічного романтизму.

Відхід Сісмонді від канонів класичної школи відбувся не на ґрунті теоретичних принципів політичної економії. У цьому відно­шенні він, навпаки, проголосив себе учнем Адама Сміта. Відхід відбув­ся на ґрунті методу, предмета і, на кінець, практичних висновків класичної школи. Сісмонді — перший опонент, якого класична шко­ла зустріла на своєму шляху. Ш. Жід, Ш. Ріст

Відображенням неортодоксального підходу С. Сісмонді до ана­лізу проблем економічної науки є:

1. Критика поглядів класиків на предмет і метод політич­ної економії на основі розвитку моральних аспектів економіч­ної науки, започаткованих А. Смітом у праці "Теорія мораль­них почуттів". С. Сісмонді трактував політичну економію як науку про "бережливе та господарське управління національ­ним надбанням", наголошуючи на тому, що політична еконо­мія — не гедоністична, а моральна наука, яка має брати до уваги почуття, потреби та пристрасті людей і, "піклуючись про долю бідняків", аналізувати проблеми розподілу та спо­живання (табл. 5.1).





Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 333 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с)...