Загальні організаційно-економічні характеристики підприємства

1. Барабанщиков А.В., Давыдов В.П., Феденко Н.Ф. Основы военной психологии и педагогики. -М.: Просвещение, 1988. – 412 с.

2. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ягупова.– К., 2002. – 380 с.

3. Коупленд Н. Психология и солдат / Пер.с англ. – М.: «Воениздат»,1991. – 96 с.

4. Колпаков В.М. Методи управления: Учебное пособие. – К.: «Орин-прес», 1997. – 344 с.

5. Психология и педагогика высшей военной школы / Под ред. А.В.Барабанщикова. - М.: Воениздат, 1989. – 345 с.

6. Подоляк Я.В. Личность и коллектив: психология военного управления – М.: Воениздат, 1989. – 350 с.

7. Ягупов В.В. Військова дидактика: Монографія. — К.: РВЦ “Київський університет”, 1999. — 345 с.

8. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2002. – 560 с.

Загальні організаційно-економічні характеристики підприємства

Для ефективної роботи будь-якому підприємству необхідна фун­кціональна організаційна структура. Загальний метод подання структури готелю — це організаційна схема, тобто схема взає­мин підрозділів. Вона показує розташування кожної служби і посади в загальній організації готелю та ілюструє розподіл по­вноважень і обов'язків.[Додаток А].

Розподіл завдань, визначення повноважень і обов'язків, а також взаємини між співробітниками підприємства можна побудува­ти на персональній і неформальній основі. Але більшість санаторіїв вимагають певної структури, за допомогою якої розподіляють­ся і координуються міжособистісні відносини. У великих санаторіях, таких як наше підприємство, існує необхідність в акуратно складеній і цілеспрямованій організаційній структурі.

Організаційна структура підприємства визначається насамперед його призначенням, місцем розташування, специфікою додаткових по­слуг, що надаються, та іншими факторами. Вона є відображенням повноважень і обов'язків, покладених на кожного працівника.

В управлінській практиці на підприємствах найбільш поширені такі типи організаційних структур:

• лінійна;

• функціональна;

• лінійно-функціональна.

Лінійна організаційна структура управління. Лінійні зв'яз­ки на підприємстві відбивають рух управлінських рішень та інформації, що виходять від так званого лінійного менеджера, тобто особи, яка цілком відповідає за діяльність готелю (як правило, неве­ликого) або його структурних підрозділів (у великому). Це одна з найпростіших організаційних структур управління. Вона ха­рактеризується тим, що на чолі кожного структурного підроз­ділу знаходиться керівник, наділений усіма повноваженнями, що здійснює усі функції управління. При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника, через якого одним каналом проходять усі управлінські команди. У цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності об'єктів, що ними управляються. Мова йде про пооб'єктне виділення керівників, кожен з яких виконує усі види робіт і приймає рішення, пов'язані з управлін­ням даним об'єктом. Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються ланцюжком «зверху донизу», а сам керів­ник нижньої ланки управління підпорядковується керівникові більш високого рівня, формується свого роду ієрархія керів­ників. У даному випадку діє принцип єдиноначальності, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують волю лише свого безпосереднього керівника. Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження будь-яким виконавцям, мина­ючи їх безпосереднього начальника.

Лінійна структура управління є найбільш логічною, струн­кою і формально визначеною, але разом з тим і найменш гнуч­кою. Кожен з керівників має всю повноту влади, але відносно невеликі можливості для вирішення проблем, що вимагають вузьких, спеціальних знань.

Функціональна організаційна структура управління. Ця структура притаманна санаторію „Квітка полонини” (ТОВ «Сузір`я»). Функціональне управління здійснюється певною сукупністю підрозділів, що спеціалізуються на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління. Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій покладається на фахівців. В організації, як правило, фахівці одного профілю поєднуються в структурні підрозділи (відділи), наприклад відділ маркетингу, відділ прийому і розмі­щення, плановий відділ тощо. Таким чином, загальне завдан­ня управління організацією розподіляється, починаючи із се­реднього рівня, за функціональним критерієм. Звідси і назва функціональна структура управління. Функціональне управлін­ня існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкуван­ня для виконавців. Замість універсальних менеджерів, що по­винні розумітися на справі і виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, що мають високу компетенцію у своїй сфері і відповідають за певний напрямок (наприклад, плануван­ня і прогнозування). Така функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності готелю.

Лінійно-функціональна (штабна) структура управління го­телем. За такої структури управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює колектив. При розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів (управлінь, відділів тощо).

У цьому разі функціональні структури підрозділу перебу­вають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення вони втілюють або через головного керівника, або (у межах своїх повноважень) безпосередньо через відповідних ке­рівників служб-виконавців. Таким чином, лінійно-функціо­нальна структура передбачає спеціальні підрозділи при лінійних керівниках. [53]

Нижче наведені основні принципи формування організаційної структури управління в санаторії „Квітка полонини”(ТОВ «Сузір`я»).

1. Принцип єдності мети.

2. Принцип первинності функцій і вторинності структури.

3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління, який полягає в тому, що коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління в межах конкретної функції.

4. Принцип простоти організаційної структури, який полягає в тому, що чим простіше та чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналу зрозуміти і пристосуватися до певної форми управління та активно брати участь у досягненні мети підприємства.

5. Принцип єдиноначальства, який полягає в тому, що працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

6. Визначення оптимальної норми керованості полягає в тому, що кількість підлеглих, підпорядкованих одному керівнику, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та його стосунками з підлеглими. Кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях управління та більшою на нижчих рівнях.

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління полягає у тому, що рівень децентралізації повинен визначатися розмірами підприємства, масштабами проектів, однорідністю робіт, філософією керівників стратегічного рівня, функціональною сферою діяльності тощо.

8. Принцип зворотного зв'язку, який передбачає можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створення умов для її коригування.

Незважаючи на те, що всі керівники санаторію „Квітка полонини” (ТОВ «Сузір`я») виконують уп­равлінські функції, не можна сказати, що вони займаються од­наковим видом діяльності. Окремим керівникам доводиться витрачати час на координування роботи інших керівників, що, у свою чергу, координують роботу менеджерів більш низького рівня, і так до рівня керівника, що координує роботу не управлінського персоналу — людей, що надають послуги. Форма піра­міди на рис. 2.1 вказує на те, що на кожному наступному рівні управління, починаючи з нижнього, знаходиться менше людей, ніж на попередньому. Керівники всіх рівнів управління вико­нують також виконавчі функції. Питома вага виконавчих функцій знижується з підвищенням рівня керівництва. Розра­хунки показують, що на вищому рівні вони займають близько 10%, на середньому — 50%, на нижчому — близько 70% загаль­ного часу менеджерів.

Вищий рівень управління санаторним комплексом пред­ставлений власником комплексу і генеральним директором. Вони приймають загальні рішення стратегічного характеру. Подібні рішення відносяться до категорії загальних, від яких залежать розмір готелю і вибір місця для його будівництва, архітектура й інтер'єр, обладнання, підбір персоналу. Власником комплексу може бути як приватна особа, так і ціла корпорація, у нашому випадку це товариство з обмеженою відповідальністю.

Аби спільні зусилля співробітників санаторію „Квітка полонини” (ТОВ «Сузір`я») були успішними, на підприємстві їх інформують, що від них очікується. Для цього проводяться такі операції:

1) формулюються цілі, до яких прагне організація;

2) визначаються шляхи досягнення встановлених цілей;

3) на основі цього розробляються задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями.

Рис. 2.1. Типова пірамідальна структура управління санаторним комплексом

Підприємство самостійно розпоряджається своїм майном. Воно має право списувати, продавати, ліквідувати, передавати в статутні фонди інших підприємств будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші основні фонди, матеріальні цінності, одержані в процесі зносу і розбирання будинків, споруд продавати окремі об'єкти, товарно-матеріальні цінності та інші види майна. Фінансовий результат має місце з продажу перерахованих видів майна, також при іншому вибуванні недоамортизованих об'єктів у деяких випадках.

Організаційна структура управління на підприємстві є функціональною. [Додаток А]. Опишемо її поелементно.

Генеральний директор є головною особою управлінської структури.

Далі головний лікар який безпосередньо керує роботою всього готелю, якому підпорядковуються всі наступні керівники підрозділів:

1. Заступник головного лікаря з медичної частини:

1.1. Зав. лікувальним відділенням.

1.1.1. Головна медична сестра.

1.1.1.1. Сестра медична палатна.

1.1.1.2. Сестра з дієтичного харчування.