Яким працівникам встановлена скорочена тривалість робочого часу?

Скорочена тривалість робочого часу встановлена для неповнолітніх працівників, з 15 до 16 років - 24 години на тиждень, з 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.

Для осіб, що працюють в шкідливих умовах - не більше 36 годин. Скорочений робочий день встановлюється лише тоді, коли працюючий виконує роботу з шкідливи­ми умовами протягом не менш як половини робочого часу.

Право працюючого на скорочений робочий час встановлюється згідно із списком виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий час.

Скорочений робочий день (36 годин на тиждень) встановлений також для інвалідів І та II групи, що працюють на спеціально для них призначених робочих місцях, для викладачів, медичних працівників, а також осіб, що поєднують роботу з навчанням.

Чинне законодавство регламентує також тривалість робочого часу в нічну зміну. Нічним визнається час з 22 годин до 6 годин ранку. Тривалість роботи в цей період скорочується на одну годину. В умовах безперервного виробництва тривалість нічної зміни зрівнюється з денною, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Скорочення нічної зміни не викликає зменшення загальної тривалості нормовано­го робочого часу. Тому особи, що працюють в нічних змінах, вдень повинні працювати так, щоб була відпрацьована встановлена законом норма годин на тиждень (40 годин).

Діюче законодавство забороняє залучати до роботи в нічний час неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 18 років, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, та деяких інших категорій працівників (наприклад, хворих на туберкуль­оз).

Що таке понадурочна робота?

Понадурочною вважається робота понад встановлену законом тривалість робо­чого дня. Роботодавцям дозволено застосовувати понадурочні роботи, лише у винят­кових випадках, зазначених законодавством (КЗпП ст. 62).

Роботодавець має право застосовувати понадурочні роботи у разі:

проведення робіт для оборони країни; для відведення стихійного лиха або виробничої аварії й усунення їх наслідків; при виконанні робіт, пов'язаних з усуненням причин, що порушують нормальну роботу систем водо-, газопо­стачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку;

необхідності закінчити роботу, яка не могла бути закінчена внаслідок непе­редбачених причин протягом нормального робочого часу, якщо невиконання цієї роботи може спричинити значний економічний збиток підприємцю чи державі;

необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недо­пущення простою рухомого складу; продовження роботи, якщо не з'явиться робітник, що заступає на зміну. При цьому роботодавець має вжити термі­нових заходів до заміни відповідного працівника іншим.

Для виконання понадурочних робіт роботодавець звертається у профспілковий комітет з заявою про необхідність виконання цих робіт із зазначенням чисельності, що буде залучена до роботи. Профспілковий комітет виносить своє рішення після обгово­рення письмового подання роботодавця.

Жінки, які мають дітей віком до одного року, вагітні, матері, що годують немов­лят та особи, яким не виповнилось 18 років до надурочних робіт не допускаються. Жінки, які мають дітей віком від одного до восьми років, а також інваліди залучають­ся до тимчасових робіт лише з їх згоди.

Тривалість понадурочних робіт не має перевищувати для кожної о працівника годин на рік і 4 години протягом двох днів під ряд. Понадурочна робота компенсуєть­ся додатковою оплатою.

Що таке відпочинок і як він встановлюється?

Час відпочинку - це час, протягом якого працівники звільняються від виконання службових обов'язків і мають право використовувати його за своїм бажанням.

Законодавством встановлено такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня й прийняття їжі, дні щотижневого відпочинку, святкові і відпустки.

Згідно з чинним законодавством протягом робочого дня не пізніше ніж через чо­тири години після початку роботи надається перерва для відпочинку й приймання їжі. Тривалість її не повинна перевищувати 2 години і має бути не менше 0,5 годин. Поча­ток і кінець перерви регламентується правилами внутрішнього розпорядку. Якщо за умовами роботи не можна робити перерву, працівникам надається можливість прий­мати їжу протягом робочого дня.

Тривалість щоденного відпочинку залежить від режиму праці, тривалості зміни ' та обідньої перерви. Він не може бути меншим від подвійної тривалості роботи попе­реднього дня.

В умовах шестиденного робочого тижня при семигодинному робочому дні і пере­рви на обід протягом 1 години, тривалість щоденного відпочинку становить 16 годин. При п'ятиденному робочому тижні тривалість відпочинку становить - 15 годин.

Щотижневий відпочинок - це вихідні дні. При п'ятиденному робочому тижні надається два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному - один. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин.

Діючим законодавством заборонена робота у вихідні. До роботи у вихідні дні у виняткових випадках допускаються окремі працівники лише з дозволу профспілок.

Робота у вихідні дні компенсується наданням для відпочинку іншого дня протя­гом найближчих двох тижнів. При цьому відгули, одержані протягом двох тижнів, не оплачуються, а після закінчення такого періоду - оплачуються. При не можливості надати відгул протягом двох тижнів одночасно з наданням інших днів відпочинку, здійснюють доплату за роботу у ці дні відповідно до графіка.

Святкові дні вважаються неробочими і робота в ці дні допускається лише при безперервному виробництві, обслуговуванні населення, а також при виконанні ремонтних та навантажувально-розвантажувальних робіт. Роботу в цих випадках виконують за затвердженим графіком і тому спеціального дозволу для її виконання не потрібно. Робота у святкові дні оплачується у подвійному розмірі.

Щорічними оплачуваними відпустками користуються усі працівники за винятком тимчасових і сезонних. На період відпустки зберігається місце роботи і виплачується середній заробіток. Заміна відпустки грошовою компенсацією забороняється, крім працівників, які звільняються і не використали свою відпустку.

Оплачувана відпустка надається через 6 місяців з дня прийняття на роботу, а в наступні роки один раз на рік по графіку.

Тривалість щорічної відпустки встановлена не менше 15 робочих днів, до яких додають вихідні і святкові дні, що припадають на період відпустки. Подовжена щорі­чна відпустка надається працівникам віком до 18 років - 31 календарний день, праці­вникам науково-дослідних, учбових, культурно-освітніх закладів - 56 календарних днів.

Для багатьох категорій працюючих законом встановлені додаткові відпустки. Така відпустка надається за роботу у шкідливих умовах, районах Крайньої Півночі, за ненормовані умови праці, за тривалий безперервний стаж роботи (вислуга років), за ненормований робочий день. Додаткова відпустка за роботу в шкідливих умовах праці надається лише відповідно до списку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливи­ми умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робо­чий день. Додаткова відпустка надається одночасно із щорічною відпусткою, заміна її грошовою компенсацією не допускається.

В рахунок часу роботи працівників у шкідливих умовах зараховуються лише ті дні, коли робота виконувалася у шкідливих умовах не менше половини робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва.

Якщо працівник не використав своєчасну встановлену законом щорічну відпустку за минулі роки, роботодавець має надати дві відпустки підряд або дві відпустки протягом одного року.

1.1.3. Охорона праці жінок

У яких умовах обмежується залучення жінок до робіт?

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, їх підвищену чутливість до чинників виробничого середовища, а також додаткові навантаження, які виникають, як під час вагітності, так і в період виховання дітей, охорона працюючих жінок вимагає певних спеціальних заходів.

Охорону здоров'я працюючих жінок гарантує державне законодавство, яке пе­редбачає створення сприятливих умов для поєднання їх репродуктивних функцій з активною трудовою та суспільною діяльністю.

З метою поліпшення умов праці жінок та охорони їх здоров'я затверджено список виробництв, на яких забороняється використання праці жінок. За цим списком жінкам забороняється працювати більше ніж на 900 спеціальностях та професіях.

Забороняється використовувати працю жінок на важких роботах і роботах зі шкідли­вими для здоров'я умовами праці, а також на підземних роботах, у гірничо- видобувній промисловості та на будівництві підземних споруд. Жінки не допускаються до професій зварювальника ручної зварки, а також на спорудах висотою понад 10 м., землекопа, машиніста екскаватора, автогрейдера, бульдозера, авто гідромонітора, на електростанціях, верхолазних роботах і т. ін.

Жінки можуть працювати трактористами, машиністами, водіями легкових та вантажних автомобілів вантажопідйомністю лише до 2,5т, а також електромонтерами, ремонтниками та робітниками інших професій для яких дозволено чинним законодавством використовувати жіночу працю. Жінкам-механізаторам мають надаватися у роботу машини з удосконаленими сидіннями, кабінами, системами запуску двигуна керування та обслуговування.

Державними органами розроблено та впроваджено перелік робіт, машин і ме­ханізмів, на яких рекомендовано переважно застосовувати жіночу працю.

Якими пільгами користуються працюючі жінки?

З метою поліпшення умов праці та охорони здоров'я жінок чинним законодав­ством встановлено обмеження розмірів вантажів при їх підніманні та перенесенні (табл. 1.1). Залучення жінок до робіт по перенесенню і підніманню вантажів регла­ментується нормами гранично допустимих навантажень, затвердженими МОЗ від 10.12.3 993 р. № 241. Жінки до вантажно-розвантажувальних робіт допускаються лише при переміщенні навалочних вантажів, вантажів малої маси та поштучних вантажів.

Законодавство регламентує працюючим жінкам сприятливий режим праці й відпо­чинку, обмеження їх праці у нічний час, використання їх на роботах з неповним робо­чим днем або неповним робочим тижнем.

Таблиця 1.1