ГЛОСАРІЙ. Антанта -(від фр. entente — згода, початок виразу фр

(словник термінів, обов’язкових для розуміння та запам’ятовування)

Антанта -(від фр. entente — згода, початок виразу фр. Entente cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія, створене в 1904—1907 роках.

Археологічна культура – сукупність схожих речових решток, здобутих під час археологічних розкопок, що належать до одного часу і знаходяться на одній території.

Бронзовий вік – період в історії людства, коли поруч із кам’яними застосовувались знаряддя з бронзи. На теренах України тривав від початку 2 до початку 1 тисячоліть до н.е.

Вели́ка Вітчизня́на війна́ — термін, яким радянська історіографія та низка істориків країн колишнього СРСР окреслюють радянсько-німецький збройний конфлікт 1941–1945 років у рамках Другої світової війни.

Велике розселення слов’ян – переселення слов’ян, яке відбувалося в Європі в 6-7 ст. н.е. як складова частина процесу великого переселення народів, внаслідок якого слов’янські племена з’являються у Подунав”ї, глибинних районах Балканського півострова, на заході доходять до р. Ельби та балтійського узбережжя, на ПнСх – до верхів’я Дону й Волги.

Воєнний комунізм – здійснювані більшовицькою владою у 1918-1921 роках соціально-економічні перетворення з метою якнайшвидшого встановлення комуністичного ладу за програмою, розробленою В.І. Леніним. Політика воєнного комунізму зазнала краху і була замінена т.зв. новою економічною політикою (НЕП)

Генеральний секретаріат – виконавчий орган влади, створений Центральною радою після проголошення нею Першого універсалу. Був першим національним українським урядом в ХХ ст. Очолювався В.К. Винниченком.

Геноци́д — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп людей або цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Головна українська рада – міжпартійна організація, створена 2 серпня 1914р. із представників трьох галицьких партій – УНДП, УРП і УСДП.

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізму, започаткований під керівництвом М.С.Хрущова після смерті Й. Сталіна.

Дру́га світова́ війна́ — наймасштабніша світова війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 і тривала до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Друга світова війна значно вплинула на долю людства. В ній брала участь 61 країна (80 % населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн осіб у всьому світі. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн.

Дружина – збройні загони, що становили постійне князівське військо та апарат влади на Русі. Поділялась на старшу (бояри) та молодшу (професійні воїни).

Енеоліт – перехідний період від неоліту до бронзового віку. Називають також мідно-кам’яним, або мідним віком. Людина вже навчилась обробляти перший метал – мідь, але панівна роль у виготовленні знарядь праці ще належить каменю.

Етнос (греч. ἔθνος - народ) - група людей, об'єднаних спільними ознаками: об'єктивними або суб'єктивними. Різні напрямки в етнології включають в ці ознаки походження, мову, культуру, територію проживання, самосвідомість та ін.

Замок – приватне або державне довготривале укріплення, оточене захисними огорожами,стінами, вежами.

Запорізька Січ – велика територія степової України на південь за порогами Дніпра, де у 15-18 ст. формувався козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Січчю також називали столицю козацьких земель, укріплення на одному із дніпровських островів за порогами.

Ікона – живописне, графічне чи різьблене зображення образу Ісуса Христа, Божої Матері або інших святих та сцен з їхнього життя, що застосовується в християнському богослужінні як об’єкт для поклоніння.

Іконостас – стіна-перегородка, що відокремлює вівтар християнського храму від його основної частини і слугує місцем для розміщення кількох рядів ікон.

Індустріалізація - 1) історичний процес техніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, який проходить через машинну стадію виробництва товарів і послуг. Поняття Індустріалізації використовується для позначення історичної епохи європейських промислових революції, котра почалась в другій половині 18 ст. в Англії. Пізніше вона поступово поширилася на інші країни Європи та Північної Америки. В Азії та Латинській Америці з середини 20-го століття.

2) В СРСР індустріалізація, як керована урядом зверху реформа, була оголошена і проведена в 30-х роках 20 ст. і означала, на відміну від загальноприйнятого значення поняття — комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років.

Історичні джерела – пам’ятки минулого, які безпосередньо відбивають історичний процес і дають можливість вивчати історію. Все, створене раніше людським суспільством і збережене до наших днів у вигляді об’єктів матеріальної та духовної культури.

Карпатська Україна – 1) неофіційна назва території Закарпаття; 2) офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 рр. і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939р.

Клейноди (з нім. «коштовність») – символи-відзнаки українського козацтва: корогва (прапор), бунчук, булава, печатка, литаври, перначі тощо.

Книжкова мініатюра – ілюстрація, якою оздоблювали рукописні книги.

Князь – глава держави – князівства. Великий князь – вищий князівський титул в Київській Русі, що належав у 10- 13 ст. київським князям.

Козацтво – особливий стан вояків-землеробів, що сформувався на південних українських землях у 15 ст. із представників різних соціальних станів. У 16-17 ст. відігравав вирішальну роль у господарському освоєнні прикордонних земель та політичному житті.

Козацька старшина – привілейована верхівка козацтва, його військовий та адміністративно-політичний керівний склад. За звичаями козаків, старшина обиралася і звітувала перед всією козацькою громадою.

Колгоспи – колективні об’єднання селян що створювалися в СРСР в процесі колективізації. Існували в трьох формах, залежно від ступеня відчуження селянської власності: найменшого у ТСОЗах (товариствах спільного обробітку землі), середнього в артілях (де селяни зберігали за собою присадибну ділянку, худобу, птицю) та максимального у комунах (де усуспільнювалось все господарство, аж до дрібної худоби та реманенту).

Колективізація — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Втілювалась як державна політика в Радянському Союзі наприкінці 20-х рр. ХХ ст.. з метою встановлення цілковитого контролю більшовицької влади над сільськогосподарським виробництвом.

Колонізація – 1) заселення та освоєння вільної території; 2) загарбання території якоїсь країни або краю, її підкорення, визиск, експлуатація а інколи і винищення її людських та природних ресурсів.

Коопера́ція (лат. cooperatio) — форма організації економічної діяльності людей і організацій, для спільного досягнення загальних цілей або задоволення потреб.

Магдебурзьке право – право за яким міста звільнялися від управління й суду великих землевласників та створювали органи місцевого самоврядування за зразком німецького міста Магдебурга.

Малоросія – назва Гетьманщини в законодавчих актах і ропорядженнях російського царського уряду після Переяславської угоди 1654р. Як історико-географічне поняття застосовувалося істориками кінця 18 – поч.. 20 ст.

Масонство – від фр. macon – вільний муляр – релігійно-етичний рух, що бере початок від європейських мулярських цехів і набув сучасних рис у 18 ст. Невеликі, глибоко законспіровані гуртки- «ложі», об’єднані між собою у таємні організації, розглядали філософські та релігійні проблеми, проголошували, зазвичай, демократичні гасла (права людини, свобода слова, республіка, конституція). Будучи по-суті космополітичними та надцерковними організаціями, масонські ложі вбачали свою найвищу мету у створенні всесвітнього «розумного суспільства» без поділу на держави та релігійні конфесії. В Росії та на теренах України масовий масонський рух відбувається на початку 19 століття і виділяється нехарактерною для Европи політизованістю.

Мезолі т – середня між палеолітом та неолітом доба кам’яного віку. На землях України датується приблизно від 10 до 7 тис. років тому.

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові. Монархів в різних державах офіційно називають по різному: царями, імператорами, великими князями, ханами, королями тощо).

Національне відродження – термін, який набув поширення у 19 ст. для означення процесів, пов’язаних із пробудженням національної свідомості бездержавних народів Европи. В ході цього процесу етнос (народ) починає відчувати себе як нація.

Нація – територіально об’єднана етнічна спільнота, що усвідомлює історичну, культурну та економічну єдність, має спільне бачення майбутнього.

Неоліт – або «новий кам’яний вік», останній період кам’яного віку, що тривав на теренах України протягом 4-3 тисячоліть до н.е.

Неолітична революція – перехід від привласнюю чого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство, скотарство), що відбувається за доби неоліту.

Остарбайтер (нім.: східний робітник) – німецький термін на означення осіб, вивезених гітлерівцями із східних окупованих територій протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Пакт Молотова — Ріббентропа — розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана 23 серпня 1939 року у Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахимом фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій. Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному у ті дні нападі Німеччини на Польщу.

Палеоліт – найдавніша доба кам’яного віку за археологічною періодизацією. В Україні тривав близько 1 млн. років і закінчився 10 тис. років тому. Палеоліт поділяють на ранній та пізній.

Пацифікація (з лат.: умиротворення, замирення, заспокоєння) – офіційна назва репресивної політики щодо населення Західної України, проведена урядом Польщі восени 1930 р.

Перша світова війна (28 липня 1914 - 11 листопада 1918) - один з найбільш широкомасштабних збройних конфліктів в історії людства між військовими блоками Антантою та Троїстим (пізніше – Четверним) союзом. В результаті війни припинили своє існування чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Османська і Німецька (хоча виникла замість кайзерівської Німеччини Веймарська республіка формально продовжувала іменуватися Німецької імперією). Країни-учасниці втратили близько 12 млн чоловік убитими (рахуючи мирних жителів), близько 55 млн було поранено.

Промисловий переворот – перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого фабрично-заводського механізованого виробництва. На українських землях в складі Російської імперії тривав з 30-х по 80-ті роки 19 століття.

Протекторат – форма залежності, за якої одна держава (протектор) перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави (протектованої), захист її територій, а нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи.

Путч (нем. Putsch) — вооружённый мятеж или государственный переворот, обычно под началом консервативных или праворадикальных сил.

Радгоспи (радянські господарства) – сільські підприємства державної форми власності, в яких селяни працюють на правах найманих робітників.

Ранній залізний вік – один з періодів в історії людства за археологічною періодизацією, який змінює бронзовий вік. Відзначається початком застосування залізних знарядь праці та зброї, а також виникненням перших державних утворень та остаточним розселенням індоєвропейців.

Республіка (від лат. res publica — справа громади) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноваженнями, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу,судову. Республіка відмінна від монархії — форми державного правління, при якій верховна державна влада належить одній особі — монарху, передається у спадок.

Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань

Руїна – назва, вживана в історичній літературі 60-80-х рр. 17 ст. щодо періоду української історії після смерті Богдана Хмельницького. Характеризується значними громадянськими заворушеннями, інтервенціями іноземців, спустошенням і руйнуванням створеної Хмельницьким української держави. Закінчилася розподілом України на Правобережну та Лівобережну і закріпленням її території під владою Московії, Речі Посполитої та Османської імперії.

Союз визволення України (СВУ) – політична організація емігрантів із Наддніпрянської України, що виникла в серпні 1914р. у Львові.

Суспільні стани – групи населення із закріпленими за ними тогочасними законами правами та обов’язками, нормами поведінки та звичаями.

Тоталітари́зм (від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономії від держави.

Трої́стий сою́з (Dreibund) — військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879–1882 і був спрямований проти Франції і Росії.

Установчі збори – представницька установа, яка створюється громадянами під час буржуазно-демократичної революції на основі загального виборчого права для вирішення питання про майбутню форму державного правління і вироблення конституції.

Федерація (лат. foederatio — об'єднання, союз) — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від звичайних адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації - це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб’єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.

Феодальна роздробленість - поділ феодальної держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади. На Русі період роздробленості тривав протягом 12-13 ст. і характеризувався створенням нової системи управління об’єднанням удільних князів та зміцненням самостійності окремих князівств.

Фреска – картина, намальована спеціальними фарбами по сирому тиньку на стіні храму або іншої будівлі.

Християнство – одна з світових релігій. Віра в єдиного бога, що втілюється в трьох образах: Бога-Отця, Бога-Сина Ісуса Христа та Бога-Святого Духа.

Центральна Рада, або Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

Четверний союз – воєнно-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Османської імперії, що виник на основі Троїстого союзу і протистояв країнам Антанти в Першій світовій війні. З огляду на географічне розташування країни союзу називають також Центральними державами.

Шляхта – родова знать, аристократія, еліта, яка зазвичай виконує роль політичного провідника, захисника національних інтересів свого народу.

Язичництво (поганство) – система первісних релігійних вірувань, які виражаються в обожненні сил природи, рослин, тварин, душ померлих предків та надприродних істот: русалок, лісовиків, домових тощо.

Яничари – турецька регулярна піхота, створена у 2-й половині 14 ст. султаном Мурадом 1.

Ясир – бранці, що їх захоплювали для продажу в рабство татари і турки під час грабіжницьких нападів на слов’янські землі.