Торгівля й фінанси

• Заборона приватної торгівлі, перехід до прямого това­рообігу.

• Згортання товарно-грошових відносин.

• Установлення твердих цін на товари.

• Карткова система постачання міського населення.

• Розміри продовольчого пайка визначалися за «класо­вою ознакою», тобто робітники отримували більше, ніж службовці. Проте і в робітників пайок був незначним — 300-400 г хліба на добу.

• Скасування платні за житло, комунальні послуги, тран­спорт.

Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

• червоний терор;,

• жорстка централізація;

•утворення комітетів бідноти як опорних пунктів біль­шовиків на селі;

• утворення продзагонів;

• реквізиції, конфіскації;

• кругова порука.

Наслідки політики «воєнного комунізму»

• Занепад економіки та господарської діяльності.

• Скорочення обсягів угідь, що обробляли селяни.

• Встановлення відкритої військової диктатури в полі­тичній сфері.

• Посилення командних методів керівництва економікою.

• За рахунок пограбування селян та примусової прані ро­бітників було забезпечено обороноздатність Червоної армії.

• Погіршення умов життя народу.

• Різке падіння купівельної спроможності грошей та пе­рехід до натурального способу ведення господарства.

• Посилення соціальної напруги.

• Розгортання повстанського руху проти політики біль­шовиків.

У квітні 1919 p.. в Україні відбулося 98 антирадянських ви­ступів, а в червні — липні — вже 328.

Продовольча диктатура

(встановлено в Україні 12 квітня 1919р. декретом ВУЦВК)

Продовольча диктатура ~ державна монополія на продо­вольчі товари.

Усім продовольством розпоряджалися лише державні органи.

На принципах «воєнного комунізму» будувалася продо­вольча справа в Україні.

• Оголошено державну монополію на найважливіші про­довольчі товари — хліб, цукор, чай, сіль. Цими продук­тами розпоряджалися лише державні органи.

• Народний комісаріат продовольства оголошувався єди­ним органом, який мав право заготовляти і розподіляти продовольчі товари.

• Розподіл відбувався за «класовим принципом»: більше - вищим чиновникам державного і партійного апара-

ту, червоноармійцям, робітникам воєнних підприємств, майже нічого - так званим «нетрудовим елементам» і членам їх сімей.

• Вводилася продовольча розкладка.

* Створювалися в містах продовольчі органи, які у про­
веденні хлібозаготівель спиралися на сільську бідноту і
робітничі продовольчі загони.

•Заборонялося приватну торгівлю продуктами харчу­вання.

Українські політичні партії в 1918-1920 pp.

1. Комуністична партія більшовиків України (КП(б)У, ство­
рена у 1918р.

Діяла як складова частина РКП (б). Першим секретарем ЦК КП(б)У став Г. П'ятаков.

Спочатку населення підтримувало КП (б)У, бо їх при­ваблювали більшовицькі гасла: «Фабрики - робітникам», «Земля - селянам», «Мир - народам» тощо.

2. В Україні діяли легальні партії, які мали розходження з
лінією РКП (б):

• Українська комуністична партія боротьбистів - УКП(б).
Утворилася внаслідок розколу УПСР, ліва частина якої

виокремилась у партію УПСР - боротьбистів (за назвою центрального органу - газети «Боротьба»). Лідери: В. Блакитний, Г. Гринько, О. Любченко, О. Шумський. Виступали за радянську владу в Україні, зближалися з КП (б)У. Але з більшовиками були розбіжності з питання націо­нального самовизначення України. Боротьбисти домагали­ся утворення незалежної від Росії радянської України, яка перебувала б з РСФРР у дружніх стосунках. У 1920 р. під тиском РКП (б) УКП (б) розпустила свої політичні органі­зації та ввійшла до складу КП(б)У

• Українська комуністична партія (УКП), утворилася у
1920 р. на базі лівого крила Української соціал-демокра-
тичної партії.

Ця партія не стала масовою. РКП(б) дозволила ле­гальне існування УКП, враховуючи її малочисельність та незначний вплив на політичне життя. Згодом її було змушено самоліквідуватися, а членів увійти до складу КП(б)У. •Група «демократичного централізму» в РКЩб (децис-тів), на чолі якої стояв Т. Сапронов, виступала проти воєнних методів керівництва господарським життям і самою партією. У 1920 р. було відкликано з України всіх лідерів децистів, а в Україну приїхало близько 900 від­повідальних партійних працівників з Росії, які почали перереєстрацію республіканської партійної організації. Керувало чисткою тимчасове бюро ЦК КП(б)У на чолі з С Косіором.

ЦК КП(б)У було розпущено і призначено перереєстра­цію членів компартії України, після чого її склад змен­шився на третину. Так КП(б)У позбавилася «неслухня­них» членів партії.

Висновки

1. Політика радянського уряду в Україні спрямована на утвердження більшовицького режиму.

2. Економічною політикою більшовиків був «воєнний ко­мунізм», що призвів до розриву економічних зв'язків між містом і селом, посилення централізму, втрати приватної ініціативи, до занепаду господарської діяльності в Україні та соціальної напруги.

3. Майже вся Україна була охоплена антибільшовицьким повстанським рухом, найбільшу активність серед якого ви­являло селянство.

4. Усі небільшовицькі комуністичні партії України повірили
обіцянкам більшовицьких лідерів і були змушені самороз-
пуститися. Форсовано формувалася однопартійна система.

Радянсько-польська війна та Україна Варшавська угода

(21 квітня 1920 р.)

С. Петлюра вів переговори з Польщею про створення спіль­ного антибільшовицького фронту в Україні. У квітні 1920 р. було підписано три таємні конвенції (уго­ди) - політичну, торговельно-економічну, військову, відомі під загальною назвою Варшавська у года.