Рабочая программа 7 страница

Ораторське мистецтво поділяється на види, пов'язані з конкретною сферою застосування: політичне, дипломатичне, церковно-богословське, військове, судове, ділове та ін. Останнім часом у нашій країні навіть утверджується парламентське красномовство. Нас цікавить академічне красномовство, яке включає в себе власне академічне (наукова доповідь, реферат, науковий огляд), вузівське (лекція), шкільне (розповідь учителя, лекція). Академічне красномовство є базою виступу, тому що публічна, масова лекція передусім є формою поширення наукових знань. Суттєва відмінність такої лекції від наукової полягає в тому, що крім наукових знань вона потребує ще й умінь їх популяризувати. У будь-якому з цих видів при всіх професійних відмінностях є єдина основа — це мистецтво, яке слугує цілям впливу на людей, зокрема переконанню. "Цінністю є не сама по собі мова оратора і не звучність його голосу, а те, наскільки він поділяє погляди народу і наскільки любить і ненавидить тих же людей, що й вітчизна".

Складність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовністьаудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відмінуна неї. Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему установок і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. Причому промовець нерідко має справу з людьми, у яких склалась певна система поглядів і установок, до того ж не завжди правильних. У водячи нову інформацію, він ставить за мету змінити установки та погляди людей. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв'язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.

Мистецтво переконання набувається з досвідом за умови досконалого володіння матеріалом. Жодне красномовство не допоможе промовцеві, якщо його моральні цінності не є найвищими, знання з обговорюваного питання недостатньо повні, а він сам не переконаний у тому, про що говорить. Проте переконаність не повинна вести до зверхності, категоричності, безапеляційності. Тоді вона сприйматиметься людьми. Наведемо історичний приклад такого впливу ораторського мистецтва на людей, які були настроєні переважно вороже. Про нього розповідає Георгій Кониський у книзі "Історія русів". Реєстрові казаки спочатку не тільки не підтримали Богдана Хмельницького в боротьбі з польським військом, а навпаки, хотіли виступити проти нього. І він звернувся до казаків із такими словами: "Помисліть, брати і друзі, помисліть і розсудіть, супроти кого ви озброїлись і за кого хочете у бій з нами вступати і кров свою і нашу марне проливати? Я і товариство, котре мене оточує, є єдинокровна і єдиновірна ваша братія; інтереси й користі наші одні суть з користьми і потребами вашими. Ми підняли зброю не задля користолюбства якого або порожнього марнославства, а єдино на оборону вітчизни нашої, життя нашого і життя дітей наших, а так само й ваших! Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність... Пощо ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті й ганебному невільництві ще й по власній землі своїй? Поляки, котрі озброїли вас супроти нас, суть спільні і непримиренні вороги наші; вони вже все забрали у нас: честь, права, власність і саму свободу розмови і віросповідання нашого; залишається при нас саме життя, але й те ненадійне і нестерпне самим нам, та й що то за життя таке, коли воно переповнене журбою, страхами і повсякчасним відчаєм?... Згадайте принаймні недавні жертви предків ваших і братії вашої, зраджених підступністю та запроданством і закатованих поляками найнечуванішим варварством... І тії мученики, що безвинно потерпіли, волають до вас із гробів своїх, вимагаючи за кров їхню відомщенням і викликають вас на оборону самих себе і отчизни своєї". Ледве завершив Хмельницький слово своє, постало заворушення у війську і зчинився гамір, яко дух бурхливий;всі стали волати: "Готові вмерти за вітчизну і віру православну! Повелівай нами Хмельницький, повелівай і провадь нас, куди честь і обов'язок наш кличуть".

Вершиною майстерності промовця є його імпровізація, творчість на очах у

присутніх. А це може бути тільки тоді, коли виступу передувала глибока, кропітка, нерідко багаторічна праця промовця. Тоді такий виступ оцінять і запам'ятають слухачі, бо спілкування в аудиторії відбуватиметься на високому рівні його культури і принесе насолоду обом сторонам: і тій, що промовляє, і тій, що слухає.

Але іноді, навіть тоді, коли промовець володіє ораторською майстерністю, частина з присутніх в аудиторії людей однаково залишиться при своїй думці. Оскільки вони рівноправні з людиною, яка виступає, то хотіли б також висловитися, навіть посперечатися. І таку можливість їм треба надати. Це спілкування, звичайно, має бути тактовним з обох сторін.

2.ДИСКУСІЙНИЙ ХАРАКТЕР СПІЛКУВАННЯ В АУДИТОРІЇ ТА РІВЕНЬ ЙОГО МОРАЛЬНОСТІ

Суперечка в аудиторії — це зіткнення різних думок, під час якого кожна із сторін відстоює свою позицію. У науці природа суперечки розглядалася неодноразово. Найкраще це зробив С. І. Поварнін. Його книга "Суперечка. Про теорію та практику суперечки" — перша спроба серйозно розібратися в цій проблемі.

Єдиної класифікації суперечки в науковій та методичній літературі немає. До основних факторів, що впливають на визначення виду суперечки, належать її мета, моральна та соціальна значущість предмета, форма та кількість учасників обговорення.

За метою суперечки поділяються на такі:

• суперечка як засіб пошуку істини. Вона використовується для перевірки якоїсь думки, ідеї. Із глибини віків до нас дійшов афоризм: "У суперечці народжується істина";

• суперечка як переконання іншої сторони. Досягти його можна лише тоді, коли відправник сам глибоко переконаний у предметі обговорення, а інша людина готова до сприймання;

• суперечка заради перемоги. Для деяких людей головне — перемога в

будь-який спосіб. Вони керуються тезою "переможців не судять". Останнє

слово завжди намагаються залишити за собою;

• суперечка заради суперечки. Іноді такий вид суперечки називають "суперечка-спорт". Людині подобається сам процес, для неї не так важливо, про що йдеться і які будуть результати;

• суперечка заради доказів, а не заради думки. Тих, хто сперечається, понад усе цікавить, як можна довести чи спростувати певне положення;

• суперечка як гра. Тут мета — домогтися спростування опонентом його першої тези. У цьому разі можна користуватися для відповіді лише словами, "так" чи "ні".

Отже, суперечка призначена для досягнення трьох цілей: виправдання своїх думок, спростування думок опонента та одержання додаткової інформації. Розрізняють ще два види суперечки: зосереджену — коли її учасники дотримуються основної тези і говорять лише для того, щоб захистити абоабо спростувати її; безформну — думки учасників суперечки перескакують однієї тези на іншу. Врешті-решт, вони запитують: "Аз чого ж ми починали?".

На специфіку суперечки впливає кількість осіб, які беруть у ній участь. За цією ознакою можна виокремити суперечку монолог, суперечку діалог і суперечку полілог. Останні два види характерні саме для аудиторії. Тут суперечка може бути масовою (якщо в ній беруть участь усі присутні) або груповою (сперечається лише певна частина присутніх).

Чи завжди варто вступати в суперечку в аудиторії? Доцільніше ухилитися від неї. Якщо цього не можна зробити, то досвідчені промовці вважають, що поводитися треба за принципом "на війні — як на війні", викриваючи нечесні або помилкові докази опонента, використовуючи логічні прийоми. Проте в цьому разі існує межа, яку порядна людина не переступає. Зрозуміло, високий моральний рівень матиме суперечка, в якій присутні

ставляться один до одного з повагою, проявляють розум, такт, людяність. На жаль, дуже часто, особливо за відсутності доказів, на людей навішують ярлики: "демагог", "екстреміст", "крикун" та ін.

Звичайно, суттєвими елементами культури суперечки є вміння слухати та вміння говорити, дотримуючись етичних норм і правил. У Давній Індії, наприклад, існували спеціальні процедури, за допомогою яких встановлювали, чи має людина моральні якості, необхідні для того, щоб вести чесну та пізнавальне орієнтовану суперечку. Лише за наявності якостей, що сприяють встановленню взаєморозуміння, високій моральній культурі спілкування, людині довіряли керувати іншими.

ВИСНОВКИ

Спілкування в аудиторії — це взаємодія, в якій беруть активну участь рівноправні партнери — промовець та люди, котрі його слухають.

Оратор є основним джерелом впливу на аудиторію. Ефективність спілкування значною мірою залежить від його моральних і соціально-психологічних та інтелектуальних характеристик.

Орієнтованість, мотивація та цілеспрямованість — необхідні умови

ефективного спілкування оратора з аудиторією. Ораторське мистецтво промовця — це насамперед мистецтво переконання, впливу на людей.

Позитивний результат матиме лише така суперечка в аудиторії, яка відбувається на високому моральному рівні, коли обидві сторонни дотримуються моральних цінностей та етичних норм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Демосфен. Речи.— М., 1954.

2. КониськшГеоргій. Історія Русів: Пер. І. Драча.— К., 1991.

3. Лекционная пропаганда: вопросы теории, организации и методики.-К.,

1989.

4. Леонтьев А. А. Лекция как общение. — М., 1974.

5. Леонтьев А. А. Психологические особенности деятельности лектора.— М.,

1981.

6. Леонтьев А. А. Психология общения. — М., 1997.

7. МихневичА. Е. Ораторское искусство лектора. — М., 1984.

8. Ножин Е. А. Мастерство устного выступления: Учеб. пособие.- М., 1978.

9. Павлова К. Г. Психология спора. — Владивосток, 1988.

10. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории.— М.,1971. И.

Поварнин С. И. Спор. О теории и практике спора // Вопр. философии.—

1990.— № 3. 12. ПоустЕ. Американський етикет. — К.; Тернопіль, 1991

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Андреева Г. М. Социальная психология. — 2-е изд. — М., 1988.

2. ГриншпунИ. Б. Введение в психологию. — М., 1994.

3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения.

М., 1987.

4. Конева Е. В. Психология общения: Учеб. пособие. — Ярославль, 1992.

5. Лисина М. И. Проблема онтогенеза общения.— М., 1986.— С. 11-14.

6. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К., 1997.

7. Лунева О. В., Ворошилова Е. А. Психология делового общения.- М.,

1980.

8. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій. — К., 1996.

9. МесконМ. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.-

М., 1992.

10. Мицич П. Как проводить деловые беседы: Пер. с серб.-хорв. — М.,1987.

11. МонтеньМ. Опыты.- Кн. 3.- М., 1979.

12. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К.,

1995.

13. Психология и этика делового общения / Под ред. В. Н. Лаври-ненко.—

М., 1997.

14. Словарь по этике / Под ред. А. А. Гусейнова, И. С. Кона. — М., 1989.

15. Современный маркетинг / Под ред. В. Е. Хруцкого. — М., 1991.

16. Человек в системе наук / Отв. ред. И. Т. Фролов. — М., 1989.

17. Фромм Э. Психоанализ и этика. — М., 1998.

18. Шеломенцев В. Н. Этикет и культура общения. — К., 1995.

1. Драгоманов М. П. Два учителі // Вибрані тв.— К., 1991.

19.Зеленкова М., Беляева Е. В. Этика: Учеб, пособие и практикум. —

Минск, 1997.

20.Каган М. Мир общения.— М., 1989.

21 Карнеги. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер.

с англ.— М., 1989.

22.КониськийГ. Історія Русів / Укр. переклад I. Драча. — К., 1991.

23.Кстюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток

особистості / За ред. Л. М. Проколієнко. — К., 1989.

24Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К., 1997.

25 Чайка Г. Л., ЧмутТ. К. Культура общения. — К., 1991.

26 ЧмутТ. К. Культура спілкування. — Хмельницький, 1996.

27 Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ.—

Минск, 1992.

28Практическая психология для менеджеров. — М., 1996.

29Психология и этика делового общения: Учебник.— М., 1997.

30Роменец В. А. "Познай самого себя". Психология на Украине в

XVII-XVIII вв. // Психол. журн.- 1989.- № 6.

31СагачГ. М. Золотослів.- К, 1993.

32Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла: Пер. с англ.-

М., 1993.

33Якокка Ли. Карьера менеджера. — М., 1991.

34Сухарев В. Искусство распознания людей. — Д., 1998.

35Хараш А. У. Личность, сознание и общение: к обоснованию

интерсубъективного подхода в исследовании коммуникативного воздействия

// Психолого-педагогические проблемы общения.- М., 1979.

36Яноушек Я. Проблемы общения в условиях совместной деятельности //

Вопр. психологии.— 1982.— № 6.

РАБОЧАЯ ПРОГРАММА

УЧЕБНОЙ ДИСЦИПЛИНЫ

«Статистика»

Направление подготовки

080200.62 Менеджмент

(код и наименование направления подготовки)

Профиль подготовки

Производственный менеджмент

(наименования профиля подготовки)

Квалификация (степень) выпускника

Бакалавр

Форма обучения

очно-заочная

Арзамас 2011

Содержание

1 Цели и задачи освоения дисциплины.. 3

2 Место дисциплины в структуре ООП ВПО.. 3

3 Требования к результатам освоения содержания дисциплины.. 3

4 Содержание и структура дисциплины (модуля) 4

4.1 Содержание разделов дисциплины.. 4

4.2 Структура дисциплины.. 8

4.3 Лабораторные работы.. 9

4.4 Практические занятия (семинары) 9

4.5 Содержание расчетно-графических работ. 9

4.6 Курсовой проект (курсовая работа), основные темы курсового проекта. 10

4.7 Самостоятельное изучение разделов дисциплины.. 10

5 Образовательные технологии. 11

5.1 Интерактивные образовательные технологии, используемые в аудиторных занятиях. 11

6 Оценочные средства для текущего контроля успеваемости и промежуточной аттестации. 11

7 Учебно-методическое обеспечение дисциплины (модуля) 19

7.1 Основная литература. 19

7.2 Дополнительная литература. 19

7.3 Периодические издания. 20

7.4 Интернет-ресурсы.. 20

7.5 Методические указания к лабораторным занятиям.. 20

7.6 Методические указания к практическим занятиям.. 20

7.7 Методические указания к курсовому проектированию и другим видам самостоятельной работы 21

7.8 Программное обеспечение современных информационно-коммуникационных технологий. 21

8 Материально-техническое обеспечение дисциплины.. 21

Лист согласования рабочей программы дисциплины.. 22

Дополнения и изменения в рабочей программе дисциплины.. 23