Порогові значення ел. струму

Якщо через людину проходить струм:

1. 0,5-1,5 (мА) міліампер – це:а) невідчутний;

б) відчутний струм (тремтіння пальців, подразнення шкіри в місцях дотику

в) відпускаючий.

2. 10-25 (мА) – це: г) невідпускаючий струм (виникає сильне подразнення чутливих нервів (сильний біль у пальцях) і довільне скорочення м’язів, коли людина самостійно не може розтиснути пальці, які охоплюють струмопровідний елемент обладнання або ел. провідника).

3. > 50 (80-100) (мА), або (0,08-0,1) (А) - це: д) фібриляційний або смертельний струм (параліч дихання, фібриляція серця (швидкі хаотичні й різночасні скорочення окремих волокон серцевого м’язу) і зупинка серця. Зупинка кровообігу спричиняє смерть).

Якщо потерпілому через 4-5 хв., після зупинки дихання, не надати необхідної допомоги, в організмі починають виникати фізіологічні зміни, внаслідок яких потерпілого буде важко повернути до життя.

Найбільшу небезпеку представляє струм, який проходить від руки до ноги т.я. він охоплює найбільш важливі органи людини (серце, легені). Або, якщо струм проходить через тильну сторону руки, область серця, хребта, гомілок, місця сплетення нервових волокон.

Вид враження ел. струмом в значному ступені визначається індивідуальними властивостями людини. У однієї і тієї ж людини порогові значення струму змінюються в залежності від його фізичного і психічного стану (алкогольне сп’яніння зменшує опір організму, захворювання серця, органів внутрішньої секреції, туберкульозу, нервові захворювання). Тому обслуговування ел. устаткування доручається особам, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання.

Види струму.

Змінний струм. Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростанням струму, що проходить через тіло людини Можна було б припустити, що зростання частоти призведе до підвищення цієї небезпеки. Однак це припущення справедливе лише в діапазоні частот до 50 Гц. Подальше ж підвищення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, супроводжується зниженням небезпеки ураження, котра повністю зникає при частоті 450—500 Гц, тобто струм такої та більшої частоти — не може викликати смертельного ураження внаслідок припинення роботи серця або легенів, а також інших життєво важливих органів. Однак ці струми зберігають небезпеку опіків при виникненні електричної дуги та при проходженні іх безпосередньо через тіло людини. Значення фібриляційного струму при частотах 50—100 Гц практично однакові; при частоті 200 Гц фібриляційний струм зростає приблизно в два рази в порівнянні з його значенням при 50—100 Гц, а при частоті 400 Гц — більше, ніж в 3 рази.

Постійний струм. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою 50 Гц. Цей висновок випливає з порівняння значень порогових невідпускаючих струмів (50—80 мА для постійного та 10—15 мА для струму частотою 50 Гц) і гранично витримуваних напруг-, людина, тримаючи циліндричні електроди в руках, в змозі витримати (за больовими відчуттями) прикладену до неї напругу не більше 21—22 В при 50 Гц і не більше 100—105 В для постійного струму. Постійний струм, проходячи через тіло людини, викликає слабші скорочення м'язів і менш неприємні відчуття порівняно зі змінним того ж значення. Лише в момент замикання і розмикання ланки струму людина відчуває короткочасні болісні відчуття внаслідок судомного скорочення м'язів. Порівняльна оцінка постійного та змінного струмів справедлива лише для напруг до 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим, ніж змінний частотою 50 Гід.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливаєна наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Розрізняють 4 стадії дії ел. струму на організм людини:

І стадія – термічна дія (характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків);

ІІ стадія – хімічна дія (електролітична дія струму призводить до розкладу рідин, включаючи і кров);

ІІІ стадія – механічна дія (механічне пошкодження (розриви) тканин організму);

ІV стадія – біологічна дія (проявляється в порушенні біологічних процесів у живому організмі, наростанні нових клітин, наростанні онкопухлин).

Розрізняють 2 види ураження організму людини ел. струмом:

1. Електричні травми.

2. Електричні удари.

Електротравма – це травма, викликана дією ел. струму або ел. дуги у вигляді місцевих пошкоджень тканин і органів: ел. опіки, ел. знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкодження в результаті довільних скорочень м’язів при протіканні струму (пориви шкіри, кровоносних судин, нервів, вивихи суглобів, переломи кісток), а також електрофтальмія – запалення очей в результаті дії ультрафіолетових променів електричної дуги.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму ел. струмом, що проходить через нього, і виникнення довільних судорожних скорочень м’язів.

Розрізняють 4 стадії ушкодження електрострумом:

1. Судорожний стан без втрати свідомості;

2. Судорожний стан з втратою свідомості;

3. Фібриляція легенів та серця, тобто легені не працюють (не засвоюють кисень) і хаотичні, різночасні скорочення м’язів серця;

4. Клінічна смерть.

Найбільш небезпечним є струм величиною 50 мА і частотою 50Гц.

Але постійний струм в 3-4 рази безпечніший перемінного струму.

1А (один ампер) – це 1кг маси падає з висоти 75м (або 75 кг з висоти 1м).

На організм тварини ел. струм діє так само, як і на організм людини. Досліди над тваринами показали, що небезпечна дія струму тим менша, чим більша маса тварини, але опір тіла великої рогатої худоби, коней та ін. тварин значно менший ніж у людини, і при однаковій напрузі через організм тварини проходить більший струм ніж через тіло людини. Опір тіла великої рогатої худоби складає 400-600 Ом, а при падінні тварини зменшується до 50-100 Ом в залежності від вологості тіла.

3. Уявлення про напругу дотику та крокову напругу.

Безпека людини і с/г тварин значною мірою залежить від:

- вологості і t повітря;

- ступеня електропровідності підлогиі стін;

- наявності в повітрі приміщень хім.. речовин і електропровідного пилу;

- а також металевих конструкцій, з’єднаних із землею (еквівалент землі).