Суть, основи організації та народногоспо­дарське значення безготівкових розрахунків

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошо­вих коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаєм­них вимог. У безготівковому обігу гроші функціону­ють як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.

Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні: прискорюється обіг грошових коштів гос­подарських суб'єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що про­водяться без участі готівки, тобто в сфері безготівко­вого грошового обігу. Безготівкові розрахунки поді­ляються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у дано­му разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахун­кових документів. Акредитив — це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеці­ально заброньованих для цього грошових коштів оплату то­варно-транспортних документів за відвантажені чи надані по­слуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основни­ми грошовими потоками. Це, по-перше, надходження грошо­вих коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Кризовий стан національної економіки України супровод­жується деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні, неплатежі - характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною фор­мою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та по­купцями продукції все більше стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на розрахун­кові рахунки господарських суб'єктів у банківських установах не надходять. Успішне здійснення економічних реформ немож­ливе поза становленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків.

Велике значення має встановлення ринкових розрахунко­во-платіжних відносин між господарськими суб'єктами. Суть таких відносин можна передати формулою: "Перш ніж про­дати продукцію, слід зважити, кому продаєш".

Загальні принципи організації системи безготівкових роз­рахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції №7 "Про безготівкові розрахунки в господарсько­му обороті України", що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створен­ня юридичної особи і фізичними особами здійснюються у націо­нальній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством перед­бачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються.

Господарські суб'єкти самостійно обирають форми розра­хунків та вказують їх при укладенні договорів.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням пра­вил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розра­хунків.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискоренні обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компен­сації виробникам — власникам поставленої продукції, вико­наних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так і з макроекономічної точок зору.