Реакції, у результаті яких змінюються ступені окиснення елементів, звуться окисно–відновними

Слід звернути увагу на те, що окисно-відновні процеси надзвичайно поширені у природі (засвоєння вуглекислого газу рослинами, корозія металів та ін.) і відіграє важливу роль у практичній діяльності людини (вилучення металів і неметалів з руд, використання хімічних джерел струму, боротьба з корозією, виробництво хімічних продуктів і т.п.).

З електронної точки зору окисно-відновний процес пов'язаний з переміщенням електронів від одних частинок (атомів, молекул, іонів) до других. Так, у наведеній реакції (2), електрони від атомів Цинку переходять до іонів Купруму:

– 2ē = - окиснення, відновник (Zn)

+ 2ē = - відновлення, окисник (CuSO₄)

+ = + . (3)

Процес втрати частинкою електронів зветься окисненням, а процес приєднання до неї електронів – відновленням. Отже, у розглянутій реакції (2) цинк окиснюється, а іон купруму – відновлюється. У реакції ці обидва процеси протікають одночасно.

Речовина, до складу якої входить елемент, що окиснюється (тобто елемент, який втрачає електрони), зветься відновником, а речовина, яка містить елемент, що відновлюється (тобто елемент, який приєднує електрони) – окисником.

У наведеному прикладі CuSO₄ – окисник, а Zn – відновник.

З рівняння (3) видно, що атом Цинку втрачає два електрони, а іон Купруму приєднує два електрони.

Таким чином, при окисно-відновних реакціях загальне число електронів, що віддає відновник, дорівнює загальному числу електронів, що приєднує окисник. На цій підставі засновано існуючі методи визначення коефіцієнтів у окиснювально-відновних реакціях:

метод електронного балансу та іонно–електронний.

Вправи