Сiрий кiт

У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, "сiрого кота", - "мишi". Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямiй, по колу чи по будь-якiй iншiй кривiй лiнiї. Першим у ланцюжку стоїть "сiрий кiт". Пiд час руху вiн запитує:

- А є мишi в копицi?

- Є! - вiдповiдають "мишi".

- А не бояться кота?

- Нi!

- Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить!

За цими словами "мишi" кидаються врозтiч, а "сiрий кiт" ловить їх. Спiйманий гравець стає "сiрим котом", а його попередник - "мишею".

Котик і мишка

Гурт стає в коло і вибирає дівчину-Мишку та парубка-Котика.

Між двома хлопцями утворюються ворота для Котика,

а між двома дівчатами для Мишки.

Користуються тільки своїми ворітьми.

Як Котик зловить Мишку, то вибирають нову пару.

Дітлахи беруться за руки й стають у коло ("танок"), а двоє: "кіт" (хлопець) і "миша" (дівчина) - усередині. Коли "танок" піднімає руки вгору, "миша" тікає від "кота". А коли "кіт" намагається проскочити за "мишею" - руки опускають.

Шишки, жолуді. Горіхи

Гравці утворюють коло, в середині якого стає що водить, а інші, розбившись по трійках, встають один за іншим обличчям до центру (перший номер - в трьох-чотирьох кроках від ведучого). Керівник дає всім граючим назви: перші в трійках "шишки", другі "жолуді", треті "горіхи". За сигналом ведучий голосно вимовляє, наприклад: "Горіхи". Усі гравці, названі "горіхами", повинні помінятися місцями, а ведучий прагне стати на будь-яке звільнилося. Якщо йому це вдається, то гравець, що залишився без місця, стає ведучим. Якщо ведучий скаже "жолуді", міняються місцями стоять в трійках другими, якщо "шишки" - стоять в трійках першими. Коли гра освоєна, водящему можна викликати двох або навіть трьох гравців у трійках, наприклад: "шишки, горіхи". Викликані також повинні помінятися місцями.

Горобці й горлиці

У грі може брати участь необмежена кількість учасників. Усі вони об’єднуються у дві команди і шикуються у шеренги спинами одне до одного. Одна команда — «горобці», друга — «горлиці». Коли вчитель промовляє: «ГОР-обці!» — «горлиці» повинні швидко тікати до певного місця, яке заздалегідь відведене, а «горобці» намагаються миттєво розвернутися й упіймати їх. Якщо учитель викликає: «ГОР- лиції», «горобці» тікають, а «горлиці» їх ловлять.

«Салки»

Ведучий піднімає руку і каже: «Я - Салка!». Після цього він намагається наздогнати будь-кого з гравців і торкнутися його рукою. Тікаючи намагаються ухилитися від ведучого. Гравець, якого ведучий торкнувся, стає Салком.

Лист дяді Вані

Гравець сідають в круги і всім видають чисті аркуші паперу і ручки. Ведучий задає питання: "Хто?". Гравці пишуть імена своїх героїв у верхній частині аркуша. Після це, загинають листок так, щоб написаного не було видно. Після цього передають листок сусідові справа. Ведучий запитує: "Куди пішов?". Всі пишуть, загинають листок і передають сусідові справа. Ведучий: "Навіщо він туди пішов?".... І так далі. Після цього починається спільне веселе прочитання

Загадки для дітей

* * *

Через воду він проводить,

А сам з місця вік не сходить.

(Міст) * * *

По полю ходить, жне, косить,

Зерно молотить, хліба не просить.

(Комбайн)

* * *

Хоч не літак, а крилатий,

Без крил не може працювати.

(Вітряк) * * *

Знизу клин

Зверху млин.

Тече вода

А їй не біда.

(Парасолька)

* * *

І червона, й соковита,

Та гірка вона все літо.

Припече мороз – вона

Стала добра й смачна.

(Калина) * * *

Кавунчики дрібненькі,

Смугасті та кисленькі,

У колючки вбралися

І кущиком назвалися.

(Аґрус)

* * *

Мов маленький м’ячик,

Висить, а не скаче,

Рум’яне, гладеньке,

На смак солоденьке.

(Яблуко)

* * *

Торох, торох,

Розсипався горох.

Почало світати –

Нема що збирати.

(Зірки)

* * *

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю,

Усіх діток потішаю.

(Олівець) * * *

Ухопився за дріт,

Покотився у світ,

Потяг близняток

Цілий десяток.

(Електровоз)

* * *

Коли хочеш ти читати,

То повинен мене знати,

А коли мене не знаєш,

То нічого не вчитаєш.

(Абетка) * * *

З небесної діжки

Крижані горішки

На землю упали,

Шкоди нам завдали.

(Град)

* * *

Спритний майстер у стрибках:

На деревах, по гілках.

Вся руда, пухнастий хвіст,

Рідний дім для неї – ліс.

(Білка)

* * *

На городі нога стоїть,

На нозі голова висить.

Куди сонце повертається,

Туди голова нахиляється.

(Соняшник)

* * *

З небокраю, з-за діброви,

Вийшли воли чорноброві:

Принесли водиці дзбан,

Полили і ліс, і лан.

(Хмари) * * *

Не ставок і не ріка,

Мох росте і осока.

Там земля - неначе тісто,

Що воно за дивне місце?

(Болото)

* * *

Квітка пишна, квітка гожа,

На троянду трішки схожа.

На кущах вона зростає.

Хто із вас цю квітку знає?

(Шипшина) * * *

Живим зерном народжений,

Живу я на землі.

Щодня рум’яним сонечком

Я сходжу на столі.

(Хліб)

* * *

У нашої бабусі

Сидить дід в кожусі,

Проти печі гріється,

Без води умиється.

(Кіт) * * *

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

(Лисиця)

* * *

Найрідніша, наймиліша,

Всіх вона нас пестить, тішить,

Завжди скрізь буває з нами.

Відгадайте, хто це?..

(Мама) * * *

Олена зелена,

Не сіяна, не саджена,

Хто доторкнеться,

Той обпечеться.

(Кропива)

* * *

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі,

Бачить серед ночі.

(Сова) * * *

Хоч я і страшнуватий,

Ось палиця в руці,

Та як мені прогнати

Від проса горобців?

(Опудало)

* * *

Він скрізь: у полі і в саду,

А в дім не попаде,

І я тоді лиш з дому йду,

Коли вже він не йде.

(Дощ)

* * *

Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.

(Барвінок)

* * *

Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло,

Згодом стало біле-біле

І за вітром полетіло.

(Кульбаба)

* * *

Ніде не купиш,

На вагах не зважиш,

Сам здобуваєш,

У комору складаєш.

(Знання)

* * *

Неначе паровоз, гуде,

Шумить, кипить, і пара йде,

Смачний заварює нам чай.

Хто ж він такий? От відгадай.

(Чайник) * * *

Стоїть собі літечком

На городі тіточка,

Світлокоса, білочуба,

а на ній зелена шуба.

(Кукурудза)

* * *

У лісі зростав,

У столяра побував,

В кімнаті оселився,

Полотном укрився.

(Стіл) * * *

Хто завжди правду каже?

Який є, таким покаже,

І без слів про все рас скаже.

На нього дивишся, а себе бачиш.

(Дзеркало)

* * *

Я порою дощовою –

Наче дах над головою.

При собі мене тримають,

А як дощ пройде – складають.

(Парасолька) * * *

У носатого Івана

Одежина дерев’яна.

Він у чистім полі ходить

І по ньому носом водить.

Не стрижений, не чесаний –

Гострим ножем зетесаний.

(Олівець)

* * *

В полі жовті промінчата

Шелестять, немов зайчата,

А вусаті ж їхні віти!

Що це, друзі? Мабуть…

(Жито) * * *

Хто крилатий, гарний, гожий,

На красиву квітку схожий,

Має довгий хоботок,

П’є нектар ним із квіток?

(Метелик)

* * *

У бабине літо

Легке срібне сито,

Не руками ткане,

Летить ось над нами.

Що ж це, дитинко?

Це - …

(Павутинка)

* * *

Його пожива – це листочки,

Домівка – деревце чи кущ.

З’являється що травня точно

Поважний, симпатичний …

(Хрущ)

* * *

Якщо руки ваші в ваксі,

Якщо на ніс сіли клякси,

Хто тоді ваш перший друг,

Змиє бруд з лиця і рук?

(Вода) * * *

Щось у небі синім - блим!

Розкотився в небі грім

Та гуркоче вдалині.

Що за дивні ці вогні?

(Блискавка)

* * *

Дуже я потрібна всім:

І великим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга) * * *

Спробуй, друже, відгадати,

Що за стрій у небесах:

Чи клубки пухкої вати,

Чи то пір’я з крупних птах,

Чи біжить овець отара?

Ні, пливуть це білі …

(Хмари)

* * *

Триколісний друг у мене,

Має він кермо зелене.

Ще сидіння та педалі…

Певно, ви його впізнали?

(Велосипед) * * *

Всюди проживають,

По шість ножок моють,

Можуть мати й крила.

Але це – не пташки.

Дітки, відгадали?

Звісно, це - …

(Комашки)

* * *

Ледь помітний він, маленький…

То квадратний, то кругленький…

Як його ти відірвеш,

То штани не застібнеш…

(Ґудзик) * * *

Що за жучок це – яскравий, моторний,

Спинка червона у крапочку чорну,

Сам симпатичний, хоча і маленький,

Гарний на вроду він та веселенький.

(Сонечко)

* * *

Над глибокою рікою

Вигнув спину він дугою.

Всі по ньому їдуть,

Всі по ньому йдуть,

А з собою не беруть.

(Міст) * * *

До дітей на кожне свято

Просять в гості завітати,

Бо солодкий і смачний.

Здогадались, хто такий?

(Торт)

* * *

Щоб мені кудись дійти,

Треба всю її пройти.

Бере початок від порога

Далека чи близька…

(Дорога) * * *

Кружляють в повітрі маленькі пушинки,

Легенькі та білі, неначе сніжинки;

Дивуються дуже дорослі і діти:

Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?

(Тополиний пух)

* * *

Що за струмінь-водоспад?

В спеку кожен йому радий;

В нашім парку – гарний, гожий –

Веселить він перехожих.

В’ються вгору води потоки,

Краплі бризкають нівроку…

Знають Юля та Роман,

Ця загадка про…

(Фонтан) * * *

Грушка – не грушка,

Вушка та дужка,

Порожнє бриньчить,

Повне – мовчить.

(Відро)