Загальнотеоретичні підходи до тлумачення синтаксичної синонімії

Питання про науковий характер синонімічних явищ постало у мовознавстві давно. Тепер уже в цій дослідницькій галузі досягнено великих успіхів. Навіть самовизначилася спеціальна наукова дисципліна – синоніміологія. На жаль, питання наукової характеристики синонімів досить довго зосереджені навколо лексики, де простежено основні досягнення синоніміології. Поняття синонімів, синонімічного ряду, домінанти сформувалися в основному на лексичному матеріалі.

У сучасних загальних теоретичних курсах, у монографіях і статтях знайшли відображення різні погляди на розуміння сутності синонімії. Здавна поняття про синонімію пов'язується із взаємозамінністю синонімів: Л.А.Булаховський, М.М. Шанський, В.А.Звєгінцев та ін.). Щоправда, взаємозамінність як критерій синонімічності переконливо розкритикована у роботах О.Б.Євгеньєвої, Р-О.Будагова, А.Б.Шапіро.

Значний інтерес викликають сьогодні дослідження, які стосуються питань синтаксичної синоніміки. В.П.Сухотін у книзі «Синтаксическая синонимика в современном русском литературном язьіке» (у вступі до видання) подає загальну характеристику синтаксичної синоніміки, а також наводить приклади деяких теоретичних положень мовознавців О.М.Пєшковського, Р.І.Ріхтера, Л.А.Булаховського та О.М.Гвоздєва. О.М.Гвоздєв під синтаксичними синонімами розуміє паралельні звороти мови, «які розрізняються тонкими відтінками у значеннях і тому у багатьох випадках можуть замінювати один одного». Однак такий висновок не розкриває глибоко основного принципу головного принципу синтаксичної синоніміки. А ось К.І.Шендельс стверджує, що грамматичні, у тому числі й синтаксичні синоніми, є одноаспектними, тобто можуть співвідноситися тільки з різними граматичними формами (або структурами) і і'х значеннями. При цьому вони повинні бути однорідними, або „рівновалентними".

Конструкції после легкого завтрака і после того, как я легко позавтракал не є синонімічними, на думку К.І.Шендельс, бо вони різноаспектні, нерівновалентні (конструкції різних рівнів). Конструкції ж легко позавтракал і после того, как я позавтракал лінгвіст вважає синонімічними, бо вони однорідні й рівновалентні. В.П.Сухотін стверджує, що такий підхід є не зовсім коректний.

Однією з найважливіших об'єктивних ознак синонімічності тих чи інших синтаксичних утворень є можливість взаємозамін без порушення основного значення словосполучень, які співвідносяться. Але це не єдина ознака.

Близькі за значенням синтаксичні утворення тільки тоді можуть бути синонімічними, коли поряд з об'єднувальними їх елементами наявні структурно-семантичні відмінності. Відсутність таких відмінностей характеризує функціонально тотожні словосполучення (Пор., жити на Кавказі - жити в Криму).

Саме поняття синтаксичного синоніма передбачає не однакові, а різноструктурні утворення, тобто такі синтаксичні конструкції, які, визначаючи однорідні або однопорядкові відношення, розрізняються насамперед засобами або показниками граматичного зв'язку між словами.

Однорідність загальної синтаксичної структури, функції зумовлена структурно-семантичною подібністю стрижневих елементів.

Різні за лексичним складом і структурою, але близькі за відношеннями, які вони виражають, форми і є лексико-синтаксичними синонімами, які не можна ігнорувати під час вивчення синонімічних відношень у синтаксисі.

Треба відрізняти синонімічність конструкцій від смислової синонімічності та від функціонально тотожних словосполучень.

Відмінність синтаксичних паралелізмів від власне-синонімів полягає у тому, що їх структурно-семантична схожість не досягає того ступеня близькості або однорідності, який зумовлював би можливість взаємозаміни без порушення основного значення конструкції.

В.П. Сухотін пропнує таке визначення синтаксичної синоніміки: "Під синтаксичними синонімами ми розуміємо такі різні за структурою вільні сполуки тих самих слів (словосполучень), а також речення, їхні частини і складніші синтаксичні утворення цієї мови в певну епоху її розвитку, які виражають однорідні відношення і зв'язки явищ реальної дійсності". При цьому автор не наводить жодного власного прикладу таких конструкцій. Крім цього, не зовсім зрозуміло, яким же чином синтаксична синонімія, тобто за його ж визначенням, однорідність відношень і зв'язків може бути виражена різними за структурою вільними сполуками, адже саме різноманітність сгруктури і визначає різноманітність синтаксичних конструкцій. В.П.Сухотін виділяє у складі синтаксичних паралелізмів власне-синтаксичні синоніми. Синтаксичні синоніми – це синтаксичні конструкції, близькі або тотожні за значенням, які при відмінності формальної структури взаємозамінні в тексті.

Синонімічними можуть вважатися:

а) конструкції тільки того самого синтаксичного рівня-слоовоформи, словосполучення, відокремлені звороти, члени речення д ід і баба - дід з бабою);

б) конструкції, хоч і відмінні, але більш або менш однотипні, щоможуть зіставлятися за синтаксичною структурою (Подавши гудок, пароплав відійшов - Після того, як пароплав дав гудок, він відійшов);

в) конструкції, що передають ту саму інформацію незалежно її структури (Пароплав подав гудок і відійшов - Після подання гудка уоппав відійшов - Подавши гудок, пароплав відійшов).