С.Єфремов

Автор “Люборацьких” займає якусь середню позицію між оповідачами – “об”єктивістами” та “суб”єктивістами”. Його мова, безперечно, ще має характер усного “сказа”. Фрази короткі, і кожна з них розпадається на кілька невеличких груп, по два-три слова, об”єднаних інтонаційно. Всі повороти фрази немов умотивовані рухом асоціацій уявного оповідача. Але кому вложено в уста цю розповідь?.. Свидницький ні під кого не підробляє свого оповідача, нікому в уста його не вкладає. Він пише так, як би сам при нагоді розповів історію вигаданого героя невеличкому гурткові своїх миргородських знайомих… У цій розповідній манері, не завдаючи собі зайвих труднощів з щуканням книжно-описових конструкцій, він подає і портрет, і пейзаж.

М.Зеров

ТЕМА 7. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша [3]

(1819 – 1897)

План

1. Життєвий і творчий шлях. Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

2. Історичні та культурологічні погляди П.Куліша:

a) концепція негативного впливу козацьких повстань на розвиток української державності і культури;

b) сковородинівська теорія самопізнання у системі націотворчих поглядів письменника;

c) Біблія як основний світоглядний орієнтир П.Куліша.

3. Рання проза: мотиви, сюжети, жанри.

4. “Чорна рада” як перший україномовний історичний роман:

a) фольклорні та літературно-історичні джерела;

b) авторська позиція, роль і місце художнього вимислу;

c) сюжетно-композиційна двоплановість роману;

d) історіософія роману, його національно-політична пафосність, полемічність.

5. Поетична творчість:

a) збірка “Досвітки” (1862), її просвітницько-народницький характер;

b) втілення ідеї культурництва, просвіти у збірці “Хуторна поезія” (1882),

c) художнє освоєння біблійних сюжетів у збірках “Досвітки” (1862), “Дзвін” (1893), у циклі “Із псалтира”.

6. Ліро-епічні поеми П.Куліша.

7. Перекладацька діяльність письменника. Збірка „Позичена кобза” (1897).

8. Внесок П.Куліша у національну літературознавчу науку.

Тексти

Орися. Дівоче серце. Гордовита пара. Січові гості. Мартин Гак.

Листи з хутора.

Чорна рада.

Колії. Байда, князь Вишневецький. Іродова морока.

Магомет і Хадиза. Куліш у пеклі. Маруся Богуславка. Дон-Жуан. Грицько Сковорода.

Заспів. Народна слава. Солониця. Кумейки. Дунайська дума. Старець. Святиня. З того світу. Люлі-люлі. Настуся. Великі проводи. Варфоломеєві Шевченку. До кобзи. Рідне слово. На двадцяті роковини великого похорону. Слово правди. Пророк. Псалтирна псальма. До Шекспіра. До рідного народу. Варіація первої Давидової псальми. Молитва. На сповіді. До Шевченка. Національний ідеал. На чужій чужині. До Тараса на небеса. Козацький жаль. Побоянщина. Стою один. Піонер. Поетові. „Благословляю час той...”.

Об отношении малороссийской словесности к общерусской. Взгляд на малороссийскую словесность по случаю выхода в свет книги „Народні оповідання” Марка Вовчка. Григорій Квітка (Основ”яненко) і його повісті. Приказки Гребінки. Переднє слово до громади. Характер и задача украинской критики. Слово над гробом Шевченка. Простонародность в украинской словесности.