Висновки. Найбільш загальною категорією, що характеризує суб'єктивну сторону політики, є політична свідомість

Найбільш загальною категорією, що характеризує суб'єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія і психологія. Серед них особливу і зростаючу роль відіграє політична ідеологія.

Усвідомлення в сучасному світі глобальних загроз відбувається в процесі становлення планетарного політичного мислення. Будучи плюралістичным у своїй основі, формування його різних варіантів ідей у рамках існування ідейно-політичних течій відбивають своєрідність духовного і культурного досвіду різних суб'єктів політики. Стратегічні довгострокові інтереси людства вимагають урахування планетарної парадигми розвитку і включення положень, що випливають з неї, в основу політичної ідеології сучасного світу. Це особливо важливо, оскільки формування подібною парадигмою ідей реалістичного планетарного радикального гуманізму можуть сприяти розширенню політичних інтегративних процесів.

Суспільство, оскільки воно завжди ставить перед собою певні цілі, тобто виступає як система з негативним зворотним зв'язком безупинно повинна містити в собі три механізми: консервативний (стабілізуючий, зберігаючий), оперативний (рушійний, оновлюючий) і демпферний (урівноважуючий, стягуючий). Саме оптимальне поєднання цих механізмів і може надати гарантії для запобігання зіткнення полярних сил в Україні й у світі, не допустити прийняття екстремістських рішень, здійснення авантюристичних дій. І хоча нинішня ситуація і дає привід для сарказму, перспективною в політичному плані силою може стати лише та, котра вчасно виявить готовність до широкої взаємодії зі своїми політичними опонентами, затвердить активну лінію у проведенні політики громадянського миру і національної згоди в країні. Це застава дійсно міцної основи під новим суспільним миропорядком, тієї міри суспільної єдності, того ступеня суспільної підтримки, без якого і нічого думати про успіх реформ у країні.

Усі сучасні політичні ідеології, відображаючи конфлікти соціального буття, знаходяться у постійному розвитку. Ідеології набувають нових історичних форм, запозичаючи один у одного ціннісні орієнтири, що краще виконують роль мобілізації, організації певних соціальних шарів, спрямовують їхню соціальну дію. Так, лібералізм стає «соціалістичнішим», а соціалізм - «лібералістичнішим». Консерватизм засвоює цінності лібералізму. Сучасні ідеології ніби відступають від однобічного бачення світу, рухаються по шляху взаємопроникнення і взаємодоповнення. Однак це поки що не приводить до втрати їхньої самоідентичності. В ідеологіях відбивається і соціальний інтерес, і пошук більш реалістичних і ефективних програм суспільного розвитку. Конкуренція сил, що претендують на владу, як і конкуренція ідеологій - елемент владовідносин, це мотор політичного розвитку, одна з гарантій його демократичних тенденцій.