Суверенітет і легітимність політичної влади

Функціонування політичної влади здійснюється на базі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, виділення усередині її головної ланки - держави і, по-друге, визначення правомірності використання тих чи інших засобів, включаючи примус, при досягненні політичних цілей.

Принцип суверенітету означає верховенство і незалежність державної влади. Верховенство державної влади являє собою виключне право держави встановлювати в суспільстві єдиний правопорядок, визначати статус державних органів, наділяти правами й обов'язками громадян, використовувати насильство. Осередок політичної влади в державі означає також його верховенство порівняно з іншими політичними інститутами.

Суверенітет державної влади не припускає її безконтрольності з боку суспільства. Розвиток цивільного суспільства зажадав обмежити суверенітет рамками закону, щоб влада не була понад законом. У силу цього принцип суверенітету припускає наявність сильної державної влади, що діє строго в рамках закону.

Принцип легітимності пов'язаний з обґрунтуванням правомірності тих рішень, що їх приймає влада, і добровільності їхнього виконання населенням.

Термін "легітимність" (legitime) мав кілька значень. Він виник на початку XIX ст. у Франції і спочатку практично ототожнювався з терміном "legalite" (законність). Його використовували для позначення законно установленої влади на відміну від насильно узурпованої. Однак термін "легітимність" не має строго юридичного змісту і не фіксується в конституціях. На відмінну від легальності, що є юридичним обґрунтуванням влади, її норм і законів, легітимність відбиває ступінь відповідності влади ціннісним уявленням більшості громадян.

Легітимність - це своєрідний символ віри, уявлень, що присутній у свідомості громадян. Він означає переконаність людей у тому, що влада має право приймати рішення, обов'язкові для виконання Подібне пояснення принципу легітимності дав М. Вебер, що включив у нього два положення: по-перше, признання влади правителів, і по-друге, обов'язок керованих підкорятися їй.

Однак у суспільстві завжди є соціальні групи, що не розділяють політичного курсу режиму і не сприймають його. Проте, відбиваючи цінності і переваги більшості, влада визнається найкращою і їй варто підкорятися, навіть незважаючи на її промахи і недоліки.

Отже, введення принципу легітимності влади є відображенням зростаючої цивілізованості суспільства. Цей принцип дозволяє відрізняти законно установлену владу (на основі виборів чи престолоспадковості) від узурпаторської.