Специфіка масової поведінки в політиці

У більшості політичних процесів люди беруть участь будучи об'єднаними не тільки в однорідні й організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення, представляючи собою юрбу на вулиці, учасників зборів чи мітингу, демонстрацію, аудиторію тієї чи іншої передачі, глядачів політичної передачі. Знаходячись у подібному стані, вони здобувають специфічні риси маси:

- статистичність — люди, зібрані в масу не являють собою цілісного утворення, відмінного від складових його елементів;

- стохастичність, імовірність — тут випадковість, невпорядкованість відносин, границі маси розмиті, склад хитливий;

- ситуативність — її характер цілком визначається місцем, часом, приводом утворення, видом діяльності чи спілкування, яким вона зайнята;

- різнорідність складу, його міжгрупова природа;

- аморфність — відсутність внутрішньої організації, структури;

- анонімність — члени маси не відкриваються один перед іншим ніякими індивідуальними властивостями, особистісними якостями[2].

Ці риси визначають специфічну манеру політичного поводження людей, об'єднаних у такі спільноти, це те, що дуже часто позначається терміном «масовидність», що виражається в придушенні раціональності, різкий перевазі почуття над розумом. При оцінці і прогнозуванні характеру потенційного поводження маси необхідно брати до уваги наявність двох основних типів:

публіка, яка формується на основі інтелектуальної взаємодії, її складають, наприклад, читачі однієї газети, слухачі передачі, люди, захоплені одним заняттям, видом дозвілля; тип зв'язку, що складається досить випадковий, але він і постійний, більш-менш стійкий;

юрба, що виникає унаслідок фізичної взаємодії підтримуючих між собою безпосередній контакт людей, коли вони приходять на мітинг, очікують потяг, затримуються на одному місці якимись зовнішніми обставинами.

У публіки відсутня спеціальна організація, вона різнорідна, складається з представників різних соціальних груп, привід її утворення досить випадковий, але практично завжди вона формується на більш-менш стійкій, раціональній основі, якою, як правило, є чи загальна інформація, чи загальний інтерес. Вони служать опорою формування раціональності, передбачуваності поводження.

Юрба не має стійких факторів спільності, що фактично блокує здатність відгуку на пов'язану, логічну аргументацію, вона її просто виводить з хиткої емоційної рівноваги і, навпаки, відкриває можливість швидкої відповіді на емоційний вплив. Тому класик політичної і соціальної психології Г. Ле Бон підкреслював, що «юрбою не можна керувати за допомогою правил, заснованих на чисто теоретичній справедливості, а треба відшукувати те, що може вразити і потягнути її»[3].