Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

За останнє десятиліття у структурі інвестиційної діяльності транснаціона­льних корпорацій відбулася переорієнтація на сектор послуг. Як свідчать дослідження ЮНКТАД, частка цього сектора становить більше ніж 60 % сумарного обсягу ПІІ у світі. При цьому оскільки транснаціоналізація сек­тора послуг у країнах базування і приймаючих країнах відстає від анало­гічного показника по обробній промисловості, є можливості для подаль­шої переорієнтації на сектор послуг. Основна частина вивезення ПІІ до сектора послуг, як і раніше, припадає на розвинуті країни, хоча розподіл цих інвестицій між ними став більше рівномірним.

Що стосується ввезення, то розподіл сумарного обсягу ПІІ в секто­рі послуг більше збалансований, хоча основна їхня частина, як і рані­ше, припадає на частку розвинутих країн. Найшвидше зростання було зафіксоване у Західній Європі і Сполучених Штатах; це відбиває той факт, що метою основної частини ПІІ в сектор послуг є закріплення позицій на ринках.

Країни, в яких відбувався бум ПІІ в сектор послуг, за винятком Ки­таю, зміцнили також свої позиції як серед країн базування, так і серед приймаючих країн у випадку всіх ПІІ. Разом з тим існують значні роз­ходження в частці послуг у ПІІ за окремими країнами.

Змінюється також структура ПІІ в сектор послуг. Донедавна ці ін­вестиції спрямовувалися в основному в сектори торгівлі і фінансів. Ра­зом з тим усе важливіше місце починають займати такі галузі, як елек­тропостачання, водопостачання, телекомунікації і підприємницькі послуги (включаючи корпоративні послуги, надані за допомогою ін­формаційних технологій).

ТНК відреагували розширенням іноземного виробництва послуг. Традиційно інвестиції ТНК в такі послуги, як банківська справа, стра­хування і транспорт, здійснювалися корпораціями, що починали діяти за кордоном, підтримуючи або доповнюючи операції своїх клієнтів з обробного сектора у сфері торгівлі або іноземного промислового ви­робництва.

Незважаючи на зростання і переваги ПІІ в секторі послуг, ступінь транснаціоналізації в цьому секторі нижчий, ніж в обробному секторі. Судячи з даних за окремими, головним чином розвинутими країнами, ступінь транснаціональності виробництва послуг, що визначається по­казниками частки іноземних філій у доданій вартості, в чисельності працівників або обсязі продажів послуг у приймаючих країнах і в країнах базування, нижчий, ніж розрахований у такий самий спосіб показник по обробному сектору.

Виникають також побоювання з приводу впливу ПІІ в секторі по­слуг на конкуренцію і на можливість витіснення вітчизняних фірм. Так, у банківській сфері поява іноземних банків іноді сприяє погір­шенню кредитного портфеля вітчизняних банків, що в принципі може підірвати їхню життєздатність. При конкуренції з іноземними банками вітчизняні банки стикаються з проблемами, пов'язаними з вузькою географічною диверсифікованістю і недостачею досвіду, обмеженістю фінансових можливостей і більше високими витратами на реалізацію новітніх продуктів на ринку.

У таких галузях, як роздрібна торгівля, присутність ТНК привно­сить нові методи комерційної діяльності, нові механізми ціноутворен­ня, удосконалені процеси інформаційного керування і нові методи ма­ркетингу і продажу; усе це може призвести до витиснення місцевих виробників, хоча для тих, хто залишаться, ефект може бути позитив­ним, особливо якщо вони мають здібності до модернізації.

Прямі інвестиції ТНК можуть спонукати місцевих постачальників послуг підвищувати свою конкурентоспроможність за рахунок демон­страції своїх можливостей і розширення навичок, що сприятиме під­вищенню їхньої ефективності. У цілому вплив фактора конкуренції внаслідок припливу ПІІ на умови надання послуг, а також імовірність витиснення вітчизняних фірм із ринку значною мірою залежать від пе­рвісних умов, що існують у приймаючій країні, особливо від рівня розвитку економіки в цілому і сфери послуг, структури ринку галузей послуг і нормативно-правової бази.

Один з найважливіших факторів, що обумовлюють внесок ПІІ в секторі послуг у розвиток, стосується передачі технології. ТНК, що діють у секторі послуг, можуть привнести із собою як матеріально технологічну складову (установки, устаткування, промислові проце­си), так і «м'які» технології (знання, інформація, досвід, організаційні, управлінські, збутові навички).

Технологія такого роду втілюється в кваліфікацію, що в багатьох випадках знаходить своє відображення в розмірі заробітної плати. Дані про оплату праці працівників іноземних філій американських ТНК у країнах, що розвиваються, працюючих у секторі послуг, указують на те, що кваліфікація таких працівників вища, ніж у компаніях обробно­го сектора.

Крім цього, оплата праці у діючих у країнах, що розвиваються, фі­ліях компаній, що працюють у секторі послуг, набагато більше відпо­відає оплаті праці працівників філій, розташованих у розвинутих краї­нах, ніж в обробному секторі.

У доповідях ЮНКТАД про світові інвестиції важлива увага приді­ляється інтернаціоналізації науково-дослідних і дослідно-конструк­торських робіт (НДДКР), що здійснюються ТНК. І це явище не нове. Коли компанії розширюють свою міжнародну діяльність, їм необхідно адаптувати технології до місцевих потреб і успішно реалізовувати свою продукцію на ринках приймаючих країн. У багатьох випадках для цього необхідним є інтернаціоналізація НДДКР. У той же час ТНК традиційно займалися НДДКР в основному в країнах базування. Зараз у процесі інтернаціоналізації з'являються нові особливості. Зокрема, уперше ТНК виносять за межі розвинутих країн такі НДДКР, що ви­ходять за рамки адаптації до вимог місцевих ринків. Так, у деяких країнах, що розвиваються, країнах Південно-Східної Європи і СНД ТНК усе частіше орієнтують свої НДДКР на глобальні ринки, інтег­руючи їх у ключові напрями своєї інноваційної діяльності.

Теоретично інтернаціоналізація НДДКР шляхом їхнього винесення в країни, що розвиваються, одночасно є як несподіваною, так і цілком передбачуваною тенденцією. Передбачуваність її викликана двома причинами. По-перше, в міру нарощування ТНК своєї виробничої дія­льності в країнах, що розвиваються, те саме повинно відбуватися і з НДДКР (з метою адаптації продукції до місцевих вимог).

По-друге, будучи однією з форм послуг, НДДКР, як і інші послуги, можуть «дробитися» і виноситися в ті райони, де вони будуть прово­дитися з максимальною ефективністю. Несподіваною ж цю тенденцію можна вважати тому, що НДДКР являють собою таку форму послуг, що потребує високої кваліфікації, знань і підтримки. Ці потреби тра­диційно могли задовольнятися лише в розвинутих країнах з їх могут­ньою національною інноваційною системою. Крім того, НДДКР не вважаються видом господарської діяльності, що дробиться, оскільки в ході НДДКР створюються нові знання, що мають стратегічну цінність для компаній, й оскільки для їхнього проведення часто потрібен тіс­ний обмін інформацією (багато в чому негласний) між споживачами і виробниками в межах місцевих територіально-виробничих комплексів.

На сьогоднішні ясно, що в процесі інтернаціоналізації НДДКР бере участь лише невелика кількість країн, що розвиваються, і країн з пере­хідною економікою. У той же час той факт, що деякі з них вважаються привабливими для проведення складних НДДКР, свідчить про те, що країни можуть створити потенціал, необхідний для підключення до глобальних систем НДДКР ТНК. З погляду приймаючих країн інтер­націоналізація НДДКР відкриває можливості не тільки для передачі технологій, створених в інших країнах, а й для їхнього розроблення.