Вчені минулого сторіччя називають підприємців «агентами змін»

Наші ж сучасники, погоджуючись в цілому зі своїми попередниками, починають робити акцент на поняття «можливостей». Вчений Пітер Друкер, наприклад, вже не вимагає від підприємця бути причиною змін. Він бачить у них тих, хто використовує можливості, які створюють зміни. Він пише: «Ось що є ключовим для підприємця і підприємництва: підприємець завжди шукає змін, реагує на них та використовує їх як можливість». Підприємцеві притаманне таке мислення, яке в першу чергу бачить можливість, ніж проблему, породжену змінами.

У сучасному розумінні підприємництва заснування власного бізнесу не є ані необхідним, ані достатнім для того, щоб називатися підприємцем. Не є обов’язковою умовою підприємництва й корисний мотив.

Говард Стівенсон, провідний теоретик підприємництва в Гарвардській школі бізнесу, описує суть підприємницького менеджменту як «гонитва за можливостями без врахування ресурсів, якими володієш у даний момент». Він помітив, що підприємці не тільки бачать та переслідують можливості, які вислизають із поля уваги адміністративного менеджменту, вони також не дозволяють первинно даним їм ресурсам обмежувати їхню свободу вибору. Підприємець мобілізує ресурси інших для досягнення своєї мети, адміністратор же дозволяє наявним ресурсам та посадовим інструкціям визначати своє бачення та поведінку.

Для бізнесу здобуте багатство є способом вимірювання створеної цінності. Бізнесмен є суб’єктом ринкової системи, яка й визначає чи створив він цінність. Ринок не є досконалим, але в кінцевому рахунку все відбувається саме так.

Але ринки не працюють так само добре для соціальних підприємців – тих хто створює не споживацьку, а соціальну цінність. Створену соціальну цінність виміряти дуже важко, причому сам підрахунок, окрім складності, ще й завжди є дискусійним. Навіть коли соціальний вплив можна виміряти, його дуже важко приписати якомусь одному конкретному впливу. Та, навіть якщо можна виміряти та приписати певному впливу, соціальні підприємці далеко не завжди можуть перевести їх в економічну форму. Здатність залучати благодійні ресурси, наприклад, не завжди є показником того, що соціальний підприємець створює певні важливі для благодійників цінності: психічне задоволення людей, які жертвують або пропонують свої послуги як волонтери, дуже слабо пов’язано з реальним соціальним впливом, якщо взагалі якось пов’язано.

Грегорі Діз, директор Центру розвитку соціального підприємництва Дюкського університету (США) (тут використовується багато його думок), дає таке визначення поняттю «соціальне підприємництво»:

«Соціальний підприємець відіграє роль агента соціальних змін завдяки тому що він:

· Приймає на себе місію по створенню та підтримці соціальної цінності;

· Знаходиться в постійному пошуку та реалізації нових можливостей для досягнення цієї місії;

· Включений в безперервний процес інновації, адаптації та навчання;

· Діє рішуче, не обмежуючи себе тільки тими ресурсами, що є в даний момент;

· Демонструє найвищу відповідальність по відношенню до своїх клієнтів та за результати своєї діяльності».

Це визначення, безумовно, є дещо ідеалізованим. Але кожен справжній соціальний підприємець в різних пропорціях відповідає наведеним критеріям.

Як бачите, «соціальний підприємець» відрізняється від «ринкового» лише цінностями, які він створює: в першому випадку – це соціальні цінності, в другому – споживацькі.

Наведемо далі тлумачення вищенаведеного визначення, використаних в ньому термінів, зі своїми, звичайно ж, коментарями.