Соціальна мобільність в Україні

Сучасне українське суспільство є суспільством змішаного типу, в якому статус і приписується, і досягаєть­ся, де діють чинники, що спонукають о мобільності та перешкоджають їй. Дефіцит енергетичних та деяких ін­ших ресурсів, істотні відмінності у рівні та якості життя в сільській місцевості й місті у великих і малих містах — усе це визначає основну відмінність потенціалів, яка змушує індивідів рухатися до місць скупчення благ і послуг.

Для молодого покоління переїзд із села в місто є нор­мою. Свої життєві плани молодь пов’язує і зміною ста­тусу, передбаченою народженням у певному населено­му пункті.

За таких умов мобільність сприймається і батьками, і дітьми як життєва необхідність. Батьки зі свою боку не бажають дітям долі, яка навіть віддалено нагадує їм власну.

Переїзд до міст протягом останніх десятиліть був пе­реїздом до якомога більших міст, до центрів областей, до столиці. Причини такої мобільності:

• масова примусова міжпрофесійна мобільність зу­мовлена кризовим станом суспільства;

• зниження попиту на деякі професії, наявність без­робіття;

• характерні спадні соціальні переміщення для абсо­лютної більшості населення;

• висхідні соціальні переміщення характерні для по­рівняно невеликих соціальних груп (переважно для правлячої еліти);

• зміна професії як складник стратегії виживання,

• примус до самозайнятості без професійної переква­ліфікації;

• рух у спадному напрямку суттєво переважає рух у ви­східному напрямку;

• стратегії успіху властиві переважно молоді, тоді як для середнього та старшого покоління характерні стратегії виживання.