Вибір цільових ринкових сегментів

Після проведення сегментації, наступна задача – прийняття рішення стосовно того яку стратегію охоплення ринку обрати. При цьому можуть бути використані три типи стратегій.

Недиференційований маркетинг – компанія концентрує увагу на загальних потребах споживачів, ігноруючи їхні відмінності.

Головна ціль – максимізувати збут. Стратегія передбачає значні обсяги продажу, пов`язані із значними витратами ресурсів. Застосовується великими компаніями. Насиченість ринку, зростання конкуренції зменшує актуальність цієї стратегії.

Диференційований маркетинг – компанія освоює декілька ринкових сегментів, для кожного з яких розробляється свій товар (або його різновид) та окрема програма маркетингу. Диференційований маркетинг збільшує обсяги реалізації порівняно із недиференційованим. Але його застосування збільшує витрати:

· на модифікацію товару,

· виробничі витрати,

· адміністративні витрати,

· витрати, пов’язані із зберіганням запасів,

· витрати на рекламу та заходи щодо просування товару

Концентрований маркетинг – компанія зосереджує свою діяльність на одному або декількох сегментах ринку (обов`язково прибуткових). Ця стратегія приваблива при обмежених ресурсах, для невеликих підприємств.

Після оцінки виділених у процесі сегментації ринку сегментів необхідної визначити, скільки сегментів обслуговуватиме фірма і як вона їх обслуговуватиме. При цьому постає стратегічне питання вибору цільових сегментів, під час вирішення якого необхідно враховувати два фактори: вимоги до вибору цільового сегмента та товарно-сегментну структуру загального ринку. Залежно від товарно-сегментної структури загального ринку, існує п'ять стратегій вибору цільового ринку:

- односегментна концентрація,

- товарна спеціалізація,

- сегментна спеціалізація,

- селективна спеціалізація,

^- повне охоплення ринку.