Дезінформація як джерело небезпек

Психологічна дія на людей неможлива без широкого викорис­тання особливих способів і прийомів впливу, до яких відносяться дезінформація (обман), маніпуляція, поширення чуток і міфів.

Дезінформація (обман) — це спосіб психологічного впливу на людину, в основі якого є надання такої інформації, яка вво­дить її в оману відносно правдивого стану справ. Заходи з де­зінформування здійснюються за єдиним задумом: з ретельним узгодженням пропорцій правди і брехні (при максимальному використанні правдоподібної інформації) з обов'язковим ви­кривленням істинних намірів, цілей і завдань. Основним ін­струментом дезінформації є засоби масової інформації (ЗМІ).

Маніпулювання — це спосіб психологічної дії, націлений на зміну напрямку активності інших людей, здійснюваний на­стільки вміло, що стає непоміченим ними. Спеціалісти вважа­ють, що за допомогою маніпулювання можна добитися швидкої зміни життєвих установок. Встановлено, що чим більше інфор­мовані є люди, тим важче ними маніпулювати.

Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає, або певний «процес приймає незворотний характер.

Чутки — це специфічний вид інформації, який з'являється спонтанно в силу інформаційного вакууму серед певних шарів населення, або спеціально розповсюджується для впливу на громадську свідомість.

Міф — це така інформація, яка пояснює походження і пе­ретворення тих чи інших явищ виключно на основі видуманих подій.

Історія людства знає багато прикладів, коли плітки і дезінформаційні кампанії призводили до негативних наслідків у суспільстві. Дезінформація має ефективність при її системному надходженні, коли вона отримує підтверджен­ня з кількох джерел, а не з одного. Тоді виникає поняття ін­формаційної кампанії, в рамках якої починає працювати не одне повідомлення, а послідовний їх ряд, не одне джерело, а кілька. Часто інформацію намагаються надати як дезінформацію. Інформація стає де­зінформацією, коли вона оточується «операторами», які покликані різко знизити її достовірність. Для цього може знищуватися достовірність дже­рела.

Телебачення (ТБ) — одна із найефективніших форм пропа­ганди. За допомогою нього можна здійснювати психологічний вплив на населення держави. Вже зараз більшість людей у роз­винутих державах мають більш ніж один телевізор. Його роль безперервно зростає при розширенні сітки супутникового теле­бачення, появи цифрового ТБ, під'єднання ТБ до комп'ютерних сіток Інтернет.

ТБ впливає на формування громадської думки найбільше від інших засобів інформації. Ефект присутності, синхроннос­ті, приналежності глядача до подій, що відбуваються на екра­ні телевізора, примушує його вірити в правдивість матеріалу, який йому пропонують («краще один раз побачити ніж сто раз почути»). Сила цього ефекту настільки велика, що засоби ТБ дозволяють вводити глядача в оману навіть під час прямого ре­портажу.

Сучасна людина настільки звикла отримувати інформа­цію через телевізор, що просто не може обходитися без нього. Незважаючи на те, що будь-який телевізійний канал у будь-якій країні, граничне ідеологізований і запрограмований, люди в своїй більшості сприймають телепередачі як індивідуальний засіб інформації, їм видається, що ТБ за своєю природою дозво­ляє вільно оцінювати отриману інформацію і робити незалежні висновки. Однак, подібна думка є колоссальною помилкою.