Сцієнтизм і антисцієнтизм. Концепція “двох культур” Ч.Сноу

Через вищезгадані причини видатні гуманісти та мислителі ХХ ст. із тривогою говорили про деградацію культури. В результаті у культурі ХХ ст. розвинулося протиріччя, яке проявилося у протистоянні двох напрямів: сцієнтичного й антисцієнтичного.

В основі сцієнтизму лежить уявлення про наукове знання як про найвищу культурну цінність. Наука як абсолютний еталон, вважають сцієнтисти, спроможна розв’язати всі проблеми, що стоять перед людством, - економічні, політичні, моральні тощо.

Поняття “ сцієнтизм” походить від латинського слова “ scientia” – знання, наука. Сцієнтисти стверджують: науці все підвладне. Дійсно, сучасна наука проникла в усі сфери суспільства, пронизуючи собою не лише промисловість, сільське господарство, а й політику, адміністративну та військову діяльність. Однак не все у світі – наука. Наприклад, існують сфера мистецтва, віра, людські почуття і стосунки. Антисцієнтизмз’явився як реакція на перебільшення ролі науки. Для нього характерне приниження значення наукового знання, звинувачення науки у тому, що вона спричинила всілякі кризи: економічну, екологічну, національну. Гасло антисцієнтистів: “Наука – чума ХХ ст.”

У результаті виникла ситуація, яку окреслив англійський письменник, учений-фізик і громадський діяч Чарлз Персі Сноу, виділивши існування у сучасному світі двох культур– гуманітарної і науково-технічної. Остання є похідною від науково-технічного прогресу ХХ ст. Сноу писав про це так: “…На одному полюсі – художня інтелігенція, на другому – науковці, та як найбільш яскраві представники цієї групи – фізики. Їх розділяє стіна нерозуміння й іноді (особливо серед молоді) антипатії і ворожнечі, але головне, звичайно, нерозуміння. У них дивне, спотворене уявлення один про одного. Вони настільки по-різному ставляться до одних і тих самих речей, що не можуть знайти спільної мови навіть у царині почуттів”. Ворожнеча двох культур може призвести до загибелі людства.

3. Криза техногенної цивілізації і шляхи виходу з неї. У результаті стрімкого процесу технізації (тобто постійного збільшення й удосконалення сфери інструментальних засобів), з одного боку, і супроводжуючої цей процес системи цінностей, що панують у культурі – з другого, європейська цивілізація стала набувати техногенного характеру. Найсуттєвіша її риса – втрата людиною влади над технічним прогресом та його наслідками.Англійський філософ Бертран Рассел стверджував: “Наука і техніка рухаються зараз уперед, наче танкова армада, що втратила водіїв, - сліпо, бездумно, без певної мети”.