Поняття та види суб'єктів міжнародного права

Суб'єктом міжнародного права є утворення, здатне мати міжнародні права й обов'язки, а також захищати свої права шляхом заявлення міжнародних претензій.

Це визначення стало традиційним. Коротше кажучи, суб'єкти міжнародного права — це учасники міжнародно-правових відносин, творці та носії відповідних прав і обов'язків. Це також особа (у збірному розумінні), поведінка якої прямо регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні правовідносини.

Отже, основними формальними моментами, з якими пов'язане питання про правосуб'єктність, є: здатність заявляти претензії з приводу порушень міжнародного права, укладати юридичне дійсні в міжнародному плані договори й угоди та користування привілеями й імунітетами стосовно національних юрисдикції.

Такими здібностями й імунітетами володіють у першу чергу держави. Держава є необхідним, основним і універсальним суб'єктом міжнародного права в силу самого факту свого незалежного існування, в силу свого суверенітету. Вона наділена універсальною компетенцією і може укласти будь-який правомірний договір.

Основні принципи міжнародного права проголошують: нація і народ мають право на самовизначення, аж до створення своєї самостійної держави. Якщо нація чи народ піднялися на боротьбу за національне визволення, створили відповідні органи влади на території, що знаходиться під їх контролем, і які в силу їх міжнародного визнання можуть представляти їх у міжнародних відносинах, то в цьому випадку можна говорити про їхню правосуб'єктність. Ідеться про правосуб’єктність держави в процесі становлення, тобто нації чи народу, які виборюють державну незалежність.

Правосуб'єктністю володіють і деякі міжнародні організації (наприклад, ООН). Цієї якості вони набувають внаслідок того, що держави — члени наділяють їх відповідними правами. Тому їх правосуб'єктність деякі автори вважаючи, похідною, а компетенція дещо обмежена, спеціальна. Вони. зокрема, можуть користуватися лише тими правами, які записані в їх статутах.

Окрім цих основних суб'єктів, існують і інші суб'єкти міжнародного публічного права. Деякі з таких суб'єктів є державно-подібні утворення. До них відносяться Ватикан («держава-місто»), до об'єднання в 1990 р. Німеччини — м. Західник Берлін (мав особливий статус), «вільне місто Данциг» за Версальським договором 1919 р. (тепер це м. Гданськ — Польща). Володіють обмеженою Правосуб'єктністю і фізичні особи. Поява людини (індивіда) в якості суб'єкта міжнародного права призвело до утворення нової галузі цієї системи права — гуманітарної. І це не випадково, адже основні права й свободи людини все більше визначаються міжнародним правом, не зважаючи на те, що вони реалізуються в основному через внутрішньодержавне право.

Насамкінець треба сказати, що питання про коло суб'єктів є дискусійним. Деякі зарубіжні юристи вважають, то такі юридичні особи, як компанії, концерни, є суб'єктами міжнародного публічного права. Окремі вчені, і, в першу чергу, І. А. Макарова, ставлять питання про надання міжнародно-правового статусу міжнародним неурядовим організаціям.

На думку автора, можна погодитись з позицією вітчизняних юристів-міжнародників2, які називають дві обставини як передумови для визнання нового суб'єкта міжнародного права: 1) таке визнання має викликатися інтересами успішного розвитку міжнародного співробітництва на базі загальновизнаних принципів міжнародного права; 2) суб'єкт нового виду повинен бути здатний фактично здійснювати свою міжнародну правосуб'єктність.

Тому концерни, корпорації, міжнародні неурядові організації не можуть бути суб'єктами міжнародного права, оскільки вони не є учасниками міжнародних відносин, що регулюються міжнародним правом.