Благодійність як духовне явище та фактор розвитку особистості, суспільства, економіки

Тісно пов'язане з питанням правильного відношення до власності і багатства і таке духовно-моральне і соціально-економічне явище, як благодійність, яка в умовах православної моделі господарювання була значним фактором духовного, соціального та економічного розвитку держави.

Це явище не можливе без духовно-моральних цінностей милості і милосердя, любові до Батьківщини, людей.

Благодійність як взаємодія властивих їй матеріального і духовного начал являє собою цілу систему явищ і понять. Благодійність розуміється, перш за все, як прояв любові до Бога і людей, не тільки "ближнього", а й "ворога". Вона проявляється в милосерді, піклуванні, меценатстві.

Милосердя – це особливе милостиве ставлення до ближнього і воно проявляється як у внутрішньому ставленні до людини, так і в зовнішній допомозі їй, допомозі в будь-якій формі. Надання допомоги ближньому було нормою ще Старого Завіту.

Для Нового Завіту без милосердя немає спасіння людини. Сам Спаситель в Євангелії каже: «Подавайте милостыню из того, что у вас есть: тогда все будет у вас чисто» (Лк. 11, 41) і «Блаженны милостивые, ибо они помилованы будут» (Мф. 5, 7) [8].

Серед різних справ милосердя Климент Олександрійський ставить милостиню на перший план: «Хороша милостыня, как покаяние за грех: сильнее молитвы пост, а милостыня сильнее обоих». Отці Церкви підкреслюють, що християнська любов має проявлятися в дієвій допомозі ближньому. Ті, хто не проявляють милосердя, і судимі будуть без милосердя; їм не допоможе і віра, бо віра без діл мертва [102].

Однак тут, як і скрізь підкреслюється важливість внутрішнього ставлення до того, що робить людина, у тому числі у справах благодійності. Є й такий вид милостині, який не має ніякої ціни для душі. Це буває тоді, коли людина бачить суєтність багатства і охоче роздає свої гроші, але душа її переповнена гріховної гордині, міркує блж. Августин [цит. за 102]. Будь-яка добра справа, благодійність повинні виходити із духу смирення й любові. Можна розглядати різні прояви благодійності: допомога, піклування, меценатство, але всі вони хоч і є різними за формою, повинні виходити з цієї моральної установки.

У «піклуванні» домінує матеріальне начало як мета і як результат. «Піклування» – широке і різноманітне явище, що проявляється в якості допомоги та підтримки. Допомога – явище більш тимчасове і приватне. Підтримка – більш тривале і містке. Матеріальна ж вигода для самого піклувальника не має особливого значення і навіть не обов'язкова. Таким чином, в «піклуванні» виявляється духовне начало.

Меценатство проявляється головним чином у наданні реальної допомоги і підтримки творчої діяльності, в першу чергу, у сфері мистецтва. Така допомога і підтримка здійснюються матеріально. Однак у «меценатстві» для благодійника матеріальна вигода не є визначальною, а може бути супутньою. Головне в «меценатстві» – активне і реальне сприяння досягненню високих і стійких, різноманітних і оригінальних творчих результатів тими суб'єктами, щодо яких проявляється «меценатство». У цілому ж «меценатство» носить естетичну спрямованість, що сприяє формуванню та розвитку культури і духовності в суспільстві.

Необхідно зазначити, що благодійність була однією з найяскравіших характеристик підприємницької діяльності, сформованої в умовах православної моделі господарювання. Російські, українські купці і підприємці жертвували величезні кошти не тільки на будівництво та розвиток церков і монастирів, вони сприяли розвитку науки, медицини, освіти і мистецтва. Також вони розвивали соціальну інфраструктуру на заснованих ними промислових підприємствах. Це була дуже потужна підтримка для розвитку народного господарства Російської імперії. Докладно щодо значення благодійності див. у темі 9.