Характеристика організації виробництва та його обліку

Сільськогосподарська діяльність передбачає в результаті пев­них технологічних процесів, вирощування тварин та рослин з ме­тою отримання сільськогосподарської продукції та додаткових

біологічних активів.

Сільськогосподарська продукція — актив, одержаний в ре­зультаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського спожи­вання.

Сільськогосподарська діяльність — процес управління біо­логічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподар­ської продукції та / або додаткових біологічних активів.

Як вказується в П(С)БО ЗО «Біологічні активи», біологічні перетворення — процес якісних і кількісних змін біологічних активів, тобто, рослин та тварин.

В попередній темах розкрита сутність біологічних активів.

В сільськогосподарському виробництві розрізняють:

- основні галузі — рослинництво, тваринництво та промислове (підсобне виробництво). Реалізація продукції цих галузей дає ос­новну частину доходів підприємства і заради саме цього вироб­ництва створюється підприємство.

- допоміжні галузі: ремонтна майстерня, транспортний відділ, електро-, газо-, водопостачання, жива тяглова сила, машинно-тракторний парк. Ці галузі, а точніше підрозділи призначені для обслуговування основного виробництва. Крім того, в силу необ­хідності цими підрозділами надаються послуги населенню, ін­шим юридичним особам за плату. Проте частка доходів від цих послуг є незначною.

Фактична собівартість послуг допоміжних виробництв визна­чається щомісяця та за їх фактичною собівартістю списується на рахунки споживачів цих послуг: різні виробничі підрозділи. Ви­няток становить лише «жива тяглова сила» та транспортні послу­ги тракторів, собівартість яких визначається в кінці року. А на протязі роки їх послуги списуються на рахунки споживачів цих послуг за плановою собівартістю.

Бухгалтерський облік виробництва ведеться на рахунку 23 «Виробництво».

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат промислових і сільськогосподарських підприємств на ви­робництво продукції.

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом — вартість фактич­ної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допо­міжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інстру­менту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Для узагальнення інформації про виробничі процеси в окре­мих галузях та виробництвах, до цього рахунку відкриваються субрахунки, перелік та призначення яких обирає підприємство.

Практика свідчить, що більшість сільськогосподарських під­приємств використовують наступні субрахунки:

• 231«Рослинництво»;

• 232 «Тваринництво»;

• 233 «Промислові (підсобні) виробництва;

• 234 «Допоміжні виробництва»;

• 235 «Витрати з утримання та експлуатації необоротних активів»;